З Волинської області. В. Сікан, м. Нововолинськ: "Ваші бесіди вважаю проявом Божої мудрості, бо ви пробуджуєте свідомість людей". Г. Демчук, м. Нововолинськ: "Просимо друкувати ваші виступи у пресі. Вони безцінні".
З Дніпропетровська й області. К. Кравець: "Я в захваті, що є в Україні такі люди, як ви. Ще не вмерла Україна!". О. Завгородній: "Ви порушуєте болючі проблеми, як-от української національної свідомості. Це вкрай своєчасно і важливо". С. Погуца, м. Жовті Води: ""Ваші передачі вкрай потрібні нашому зросійщеному краю, з тих іскорок, які ви розсіваєте, мусить розгорітись очисне полум’я".
З м. Донецька й області. Д. Федчишин, с. Красне Артемівського району: " Щодня чекаю – не дочекаюсь вашого виступу. Для мене, який живе серед зросійщених, це як крапля живої води, надто на тлі аполітичного, зневіреного оточення". Л. Різниченко, м. Красногорівка: ""Ви зі своєю передачею стали для мене рятівним промінцем у темряві тутешнього зросійщення, стали островом надії, що допомагає не заблукати й не потонути". І. Спас, м. Маріуполь: "Треба більше таких передач, як ваша". Є. Алєксєєва, м. Іловайськ: "Я росіянка, але мені дуже подобаються ваші виступи". В. Талалай, м. Артемівськ: "Обов’язково видайте свої бесіди окремою книжкою. Вони безцінні". Д. Федчишин, с. Красне: "У той час, як з багатьох радіопрограм лунає розпач, сіється песимізм, ваші розмови – то всеодно як краплини живої води, і особливо для тих, котрі живуть у зросійщеному морі". Г. Данильченко, м. Сіверськодонецьк: " Ваші передачі слухаю завжди, і нехай Господь благословить вас за ці корисні бесіди".
З м. Житомира й області. Я. Гошовський, м. Коростень: "Живу вашими радіобесідами. Від передачі до передачі". Я. Продацький, м. Овруч: "Багатьом громадянам мого краю ваша передача розкриває очі". П. Щербина, десятикласник з с. Сушки Коростенського району: "Слухаю ваші розмови з Україною і молю Бога за нашу молодь, тобто за моїх ровесників: "Камо грядеши?".
З Запоріжжя й області. В. Волошина: "Просимо вас: взявши цей хрест, ідіть вперед і не оглядаючись, хоч це не така легка і вдячна ноша. Я впевнена, що таких, як я, в нашій країні багато, хоч ви нас і не знаєте, але ми поряд з вами".
З м. Івано-Франківська й області. О. Гусак: "Коли Бог роздавав таланти, то і вам дав неоціненний дар. Після кожної вашої бесіди хочеться низько вам вклонитися за те, що так дохідливо й відважно доносите слово правди, що термосите наш байдужий і хмільний народ". О. Зварчук, м. Надвірна: "Сказано кимось: "Ми вже завоювали незалежну Україну, тепер потрібно завойовувати українців", що ви наполегливо й невтомно і робите своєю передачею". І. Дутчак, с. Яблунів: "Не знаходжу слів, щоб гідно оцінити вашу просвітницьку працю. Поки чую вас, маю надію, що ще живе Україна".
З м. Кіровограда й області. Н.Бужан, смт. Вільшанка: "Вслухаюсь знову у ваші мудрі, пристрасні слова і радію: ні, таки є дорога з теперішньої безвиході, раз маємо тих, котрі вміють нас запалювати такими енергійними жаринами-словами. Ці слова розганяють у жилах кров, піднімають в українства пригнічений дух, і тільки й лячно, що це ж ви накликаєте на себе гнів тих, кого викриваєте." М. Попова, смт. Завалля Гайворонського району: "Важко переоцінити значення ваших виступів у вихованні молоді". Г. Крячко, с. Стародуб Петрівського району: "Ваші реанімаційні, опохмілюючі свідомість виступи такі бажані й необхідні, і я впиваюся вашою волелюбністю, тим що б’єте в тривожні дзвони".
З м. Луганська й області. Ю. Кисельов: "Відчуваю велику радість, що до нашого зросійщеного Луганська долинає ваше національно-державницьке слово". М. Левченко: "В тому і сила цієї авторської програми, що її автор – справжній, дорогий мені українець". Е. Вертенко, м. Лутугіне: " Завжди слухаю ваші передачі і проймаюся болем за все, що стосується економіки, культури, мови України, надто ж за тих своїх земляків, котрі після того, як, не питаючи їхньої згоди, перевели наші школи на російську мову, призвичаїлися до цього і вже почали себе звати не українцями, а "руськими". Ви сприяєте тому, щоб вони одужали". В. Корсунський, м. Сіверодонецьк: "Ви маєте рацію: не треба нам повсякчас посипати попелом голову та нарікати на нашу долю. Нам треба працювати з нашим народом – таким, яким він є, крок за кроком пробуджуючи в ньому національну свідомість".
З м. Львова й області. К. Назарчук:: "Таких передач нам треба більше, більше, більше. Кожного дня. Бо стоїмо на шляху до загибелі". О. Мороз: "Ваші бесіди захопили всю Україну. Це – велика школа, академія, яка пробуджує дух у населення і робить його нацією. Надрукуйте свої виступи мільйонним тиражем, щоб дійшли вони до всіх "рабів німих". С. Бойцун: "Ваша передача – своєрідне вікно у світ сучасної незалежної України". Г. Восканяк: "Щоразу слухаю вашу передачу зі слізьми на очах". Л. Купчик: "Ми, члени обласної організації Ліги Українських Жінок, так укладаємо розпорядок свого робочого дня, щоб слухати передачі о 9.10, надто ваші бесіди, що здатні оздоровити свідомість і духовність нашого суспільства". В. Сульженко: "Велике ви поле орете. Прошу продовжувати вашу передачу., яка фактично чи не єдина, у якій послідовно й ефективно виборюється державність української мови". С. Гурський: "Слава Богові: знайшовсь-таки хоч один козак серед вчених свинопасів!". Л. Шевело: "Ваші передачі озонують наші серця і душі, знезаражують свідомість, поновлюють національні сили". М. Якубовська: "Знайте, що за вами іде велике військо педагогів-сподвижників". О. Аврамчук, м. Борислав: ""Ваші унікальні, влучні і правдиві, і такі потрібні нашим яничарам і малоросам бесіди треба би передавати не раз на два тижні, а кожного дня вранці й увечері".
З м. Миколаєва й області. І. Стрелковський: "Ваші думки до того близькі мені, що, здається, я чую друге своє "я". Оксана Павлівна: "Тяжко вам і вашим однодумцям, але ж свята правда у вашім слові, у вболіванні за долю України". З. Пинтій, м. Південноукраїнське: "Все, що ви кажете, наче перенесене з моєї душі у вашу". П. Паренюк, с. Луг Жовтневого району: "Бажаю вам стійкості і витримки у винятково важливій справі. Робіть все, а ми будемо допомагати, щоб вашу передачу не заборонили".