"Ця альфельдська система — неправильна. Треба запровадити кущову хутірну систему, як в окрузі Ньїредь-хази, куди я їздив інспектувати школи. Там хутори зосереджені в одному місці й пов'язані між собою загальними культурними інтересами. Дітям близько ходити до школи, хворим — до лікаря, а властям легше спілкуватися 3 хуторянами".
Він подав тоді в управу доповідну записку, в якій пропонував таку систему. Щоправда, писав в основному про Школи, але торкнувся і цього питання. А тепер він по-справжньому розумів, якою раціональною для управи була б кущова система. Хіба можна виселити сім'ї з ділянок у два-три хольди, які вони орендують? Куди дівати цих людей. Було б жорстоко й несправедливо напередодні зими виганяти їх з допомогою жандармів. Ад^ке в них навіть возів немає, щоб перебратися в місто. А якби була запроваджена кущова система, всі ці сім'ї можна було б зібрати в одному місці, гуртом вивезти всіх боржників, а на їхнє місце завезти нових орендарів.
Пішта дивився на купу документації. Скільки тут доказів людського горя...
Та й як інакше жити тим людям? Адже навіть хутірські школи, на будівництво яких пішло стільки коштів, не потрібні. Вони всю зиму стоять порожні, бо в дітей немає ні чобіт, ні черевиків. Ще добре, коли на сім'ю є одна пара взуття:,діти вдягають її по черзі й.по черзі ходять до школи. Вони часто застуджуються, хворіють. А навесні, влітку й восени самі батьки не пускають дітей до школи: вони потрібні в господарстві, треба пасти гусей, доглядати поросят, телят. Батьки змушують своїх дітей працювати, бо не можуть обійтися без їхньої допомоги.
Жахливої помилки припустився уряд, дозволивши хутірські поселення. І ось наслідок — розпорошена робоча сила; крім того, люди живуть мало не первісним життям. Боронь боже комусь у сім'ї захворіти! Де взяти ліки? Звідкіля викликати лікаря, акушерку? При пологах допомагає сусідка, якщо, звичайно, нагодиться вчасно. Дитяча смертність величезна.
Який нещасний угорський народ! Роз'єднаний, розорений, доведений до відчаю!.. Конче необхідні соціальні перетворення. Але кому їх здійснювати? Макроці й таким, як він? Хіба вони мають бодай якесь уявлення про соціальні перетворення?..
Пішта думав про все це, і серце його краялось з туги та болю.
Слід негайно — сьогодні! — запровадити нову систему хутірських поселень — кущові хутори. Але як це зробити? Держава не має на це коштів...
І все-таки цю проблему можна було б розв'язати. Нові орендні угоди слід підписувати з умовою, що поселенці будуватимуться на нових ділянках тільки один біля одного. Якби вдалося переконати місцеві власті, що при нинішній системі неможливо збирати податки й вимагати виконання інших громадських повинностей — певно, вдалося б дечого досягати! Якщо не подіють соціальні мотиви, то це, безперечно, подіє!..
У Пішти не піднялася рука накласти резолюцію на жодну справу. Написати: "Підлягає стягненню?" А хто це здійснить і які будуть наслідки, коли виженуть на вулицю сотні сімей?..
Повернувся доктор Петерфі. Віц був збуджений, обличчя його сяяло.
— Пане обер-прокурор, радий доповісти, що ваше завдання виконане. Я виписав усі потрібні дані. З часу існування ферми борги Сенткалнаї складають шістсот п'ятдесят тисяч пенге. Незрозуміло, як це Кредитний банк асигнував стільки грошей всього на тисячу двісті холь-Дів? Адже маєток Сенткалнаї обтяжений боргами, більшими за його вартість. Якщо ж додати до цього ще й зобов'язання щодо ферми, то виявляється — Сенткалнаї збанкрутував.
Тим часом головний інженер Бістріцаї повернувся в управу, йому негайно доповіли, що приходив обер-прокурор і забрав назад конкурсні проекти моста.
Бістріцаї зблід.
Спершу він хотів піти до бургомістра й поскаржитися йому на обер-прокурора, як уже зробив сьогодні вранці. Але потім передумав. Збагнув, що за ці кілька годин ситуація змінилася. Невже він — у лещатах обер-проку-Рора?.. Невже той має неспростовні докази щодо участі його, Бістріцаї, в справах фірми "Холуб і К°"?
Інженер-будівельник Холуб, високий, дуже елегантний молодик, сидів у своєму розкішному кабінеті й курив.
Він навіть не повернув голови, коли увійшов Біст* ріцаї.
• — Наш обер-прокурор зовсім з глузду з'їхав! Треба його приборкати! — сказав Бістріцаї.
Холуб нічого не відповів. Він сидів якийсь знесилений, пониклий, дивлячись перед себе безтямними очима. Сигара, здавалося, ось-ось випаде в нього з рота.
Холуб утомився від життя, від тих невдач, що переслідували його останнім часом. Його дружині набридли постійні прикрощі та борги, які чимдалі зростали, і вона почала розважатися з іншими чоловіками. Холуб дуже кохав її й мучився ревнощами. Торік молодий банкір Бела Грейзінгер, син власника фірми, відкрив у місті банківське відділення. В Угорщині серед торгівців зерном та іншою сільськогосподарською продукцією фірма Грейзінгера була найпопулярніша. Мабуть, це була єдина фірма, якої не торкнулося падіння цін. Вона орендувала по всій країні величезні земельні ділянки — десь із двадцять тисяч хольдів. До того ж їй щоразу вдавалося відкривати нові підприємства. Вчора молодий Грейзінгер був на бенкеті в Холуба й розповів, що засіяв рисом шістсот хольдів. В комітаті був район з чудовими заливними луками — селяни косили там траву на сіно. За якимось контрактом луки перейшли у власність Грейзінгера. Отам він і посіяв рис, а наступного року вже зібрав добрий урожай. Щоправда, рис той був неякісний — якийсь жовтуватий, непрозорий. Але Грейзінгер усміхаючись сказав, що не збирається його продавати. Годуватиме ним качок. За попередніми підрахунками, він продасть наступного року качок на мільйон пенге...
Холуб розумів, що йому вже не під силу змагатися з такими комерсантами. Адже він по вуха сидить у боргах. Клята свиноферма зжерла всі кошти...
Він почував себе, як Марій на руїнах Карфагена.
А час минав. Холуб мав представити на конкурс і свій проект моста. Та не міг узятися до роботи. Голова була порожня, руки не піднімалися. Аж тут сяйнуло: він створить свій проект на грунті чужих! Щось скопіює з одного, щось із другого, ще щось із третього... Звідусіль видзьобає по зернинці... Головне — щоб проект був найдешевший. Тоді можна сподіватися на успіх. Підрядники схопляться саме за цей проект як за найвигідніший. Суперники в такий спосіб будуть переможені. Кардич заохочував Холуба до цього, а Бістріцаї давав гарантії, що все пройде як по маслу.