Водночас у книжці приховано живе й алегоричне начало. Історія Робінзона Крузо з усіма її перипетіями може бути сприйнята як розгорнута, обросла багатьма подробицями притча про Людину, про її зіткнення з природою, про її боротібу за життя, про фізичну, інтелектуальну й моральну стійкість.
Притча ця не позбавлена філософського змісту. Робінзон Крузо був першою "природною людиною" у великій європейській літературі доби Просвітництва, тобто людиною, вирваною із звич-кого соціального оточення і поставленою в цілком природні, не обмежені дією будь-яких соціальних інститутів умови. Мине кілька десятиріч, і великий французький мислитель Жан-Жак Руссо у своїх працях теоретично розробить концепцію "природної людини", протиставивши її "людині суспільній", позбавленій внутрішньої свободи й закріпаченій несправедливими соціальними законами та кастовими передсудами. Думка художня, отже, давала поштовх думці теоретичній, але такою вже була специфіка цієї філософічної епохи, коли мислитель і митець часто-густо уживалися в одній особі, коли філософія і художня творчість розвивались у тісному взаємозв’язку.
* * *
Справді нечуваний успіх першого роману надихнув Дефо на продовження історії Крузо. В серпні того ж 1719 року вийшли в світ "Дальші пригоди Робінзона Крузо", а через рік — "Серйозні роздуми Робінзопа Крузо протягом його життя та дивовижних пригод", своєрідний зпід напучень і повчальних максим. Обом продовженням, особливо останньому, не судилося довге життя, і сьогодні ними цікавляться здебільшого історики літератури. А тим часом перша книжка, яка давно вже стала класикою, й далі завойовує уми та серця численних читачів у всьому світі.
Правда, ранній успіх у масового любителя літератури дуже контрастував із ставленням до Дефо великих англійських нисьмен-пиків того часу. Александр Поуп висміяв Дефо у своїй сатиричній поемі "Дунсіада"; Джонатан Свіфт різко відгукнувся про нього і навіть у дечому пародіював "Робінзона Крузо" в своєму сатиричному романі "Мандри Гуллівера"; завжди вдячний своїм учителям і попередникам, Генрі Філдінг жодного разу не згадав імені Дефо. Але той самий А. Поуп. написав одного разу, що "перша частина "Робінзона Крузо" гарна"; Дж. Свіфт, пародіюючи книжку, тим самим поставився до неї як до помітного явища в літературі; С. Річардсон і Г. Філдінг об’єктивно (це доведено пізнішими дослідженнями) багато чим завдячували Дефо — основоположникові нового англійського роману. Це був справді новий роман. Творець "Робінзона Крузо", поставивши в центр зображеного ним світу цілком реальну людину, надав історії свого героя епічного масштабу, зміг побачити в його діяльності великий зміст і навіть героїку.
В континентальній Європі Дефо швидко здобув широку популярність, а його роман породив величезну кількість "робінзонад". У різних країнах Європи з’являлись книжки з однотипними словосполученнями в назвах: "німецький робінзон", "шотландський робінзон", "французький робінзон" тощо. Великою популярністю, наприклад, користувалася і виходила, в перекладі багатьма мовами книЖка Пітера Лонгвіля "Пустельник, або Неповторні й дивовижні пригоди пана Філіпа Кворла, англійця", яка належала до того ж розряду так званих "уявних мандрівок". Різний вік судився цим книжкам, ало жодна з них за ідейно-художньою значимістю не могла стати врівень із першозразком.
ІЗ найбільших умів доби Просвітництва Жан-Жак Руссо перший високо оцінив талановите творіння Дефо: у третій книжці педагогічного роману "Еміль, або Про виховання" він виділив чільне місце на невеликій книжковій полиці свого вихованця "Робінзонові Крузо" — цьому, за словами Руссо, "найвдалішому трактатові про природне виховання".
Відтоді книжка Дефо вважається прекрасним і корисним читанням для підлітків. Але "Робінзон Крузо" не тільки дитяча книжка. Ненав’язливий, схований за пригодницькою фабульною основою авторський дидактизм здатний впливати на читачів будь-якого віку.
У містифікаторській "передмові видавця" до книжки Данієль Дефо твердив, що історія ця нібито написана самим Робінзоном Крузо для того, щоб "віддати належне мудрості Провидіння". Нема підстав сумніватися в щирості Дефо, який визначив таким чином головну мету свого творіння. Але об’єктивне звучання творів, тим більше — в подальші епохи, далеко не завжди збігається з суб’єктивними намірами й деклараціями авторів. Насправді автор "Робінзона Крузо" віддав належне розуму, волі й працьовитості Людини, яка перемагає в нелегкій, боротьбі з відчаєм і зневірою.
Життєстверджуючий пафос роману Дефо виявився співзвучним не тільки читачам епохи Просвітництва. Історія сприйняття цієї чудової книжки в ХІХ–ХХ сторіччях не менш показова. Давно забуті численні наслідування "Робінзонові Крузо", злі пасквілі й невдалі пародії на нього. А книжка й досі цікавить читача, наснажуючи його життєвою активністю, наполегливістю й любов’ю до праці. Навіть у тяжкі для світу часи, коли, здавалося б, нелегко було встояти перед натиском страху й відчаю, "Робінзон "Крузо" був серед тих гуманістичних у своїй основі книжок, які змушували людство повірити в себе, у власні сили, в непереможність здорового глузду.
Давно переступивши через усі національні й державні кордони, перший і найкращий роман Д. Дефо витримав найважче для творів мистецтва випробування — випробування часом.
М. СОКОЛЯНСЬКИЙ
comments
Коментарі
Роман Д. Дефо під назвою "Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, розказані ним самим" був опублікований в Лондоні 23 квітня 1719 р. і розійшовся блискавично. Друге видання з’явилося в травні того ж року й було розпродане так само швидко. Величезний успіх твору спонукав Дефо написати його продовження. Друга частина роману "Дальші пригоди Робінзона Крузо…" вийшла разом з четвертим виданням першої в серпні 1719 р. і теж привернула до себе увагу. Третя, остання частина роману "Серйозні роздуми Робінзона Крузо…" вийшла друком 1720 р. і через свій надмірний пуританський дидактизм успіху не мала. Згодом "Робінзон Крузо" був перекладений багатьма мовами світу і дуже скоро став однією з найпопулярніших книжок для дорослих і для дітей.