Ранок Рокфеллера (дитинство Джона Рокфеллера)

Сторінка 2 з 2

Ільченко Олесь

Хлопчик зовні трохи флегматичний, незворушний, постійно думав про те, як заробити грошей, аби полегшити життя. Він якось вистежив дику індичку в гнізді й почав носити маленьких індичат на продаж. Потім він здогадався купити півкіло дешевих цукерок, розділити їх на кілька частин і продати своїм сестрам і братам із невеликою "націнкою". Це була чи не перша в його житті бізнесо-ва оборудка. А потім почав складати дрібні монети до вази, накопичуючи таким чином свій "капітал". Щоправда, батько одного разу заплатив Джонові цілих п'ять доларів за те, що хлопчик прочитав Біблію від початку до кінця!

Сам Джон Рокфеллер через багато років згадував: "Я був вихований на принципі: працюй і заощаджуй. Свій релігійний обов'язок я бачив у тому, аби брати все, що можливо, чесним шляхом, а потім віддавати все, що тільки можливо. Мене навчив цьому священик, коли я був іще дитиною".

Цікаво порівняти слова Джона із реплікою однієї людини, що добре знала родину Рокфеллерів: "Джон успадкував тремтливе ставлення і любов до грошей від свого батька. Вільям почував до них майже ненормальний потяг. Ніколи не зустрічав людину, яка б так сильно любила гроші".

* * *

Гроші! Це не мета, як думає багато хто, міркував Джон Рокфеллер, дивлячись у вікно, на місто, оповите сутінками. Гроші — то ключ до доброго життя, до людської пошани... І найкраща офіра. А Бог все бачить! Краще бути господарем своїх грошей, ніж їхнім рабом.

Колись він днями за безцінь копав картоплю одному фермерові. А ще підлітком позичив п'ятдесят доларів під сім відсотків річних й отримав прибуток, не поворухнувши пальцем. Тут було про що змислитися!

Джон згадав, як у років вісім чи дев'ять він уже міг прицінитися, обдивитися,

чи гарні продаються дрова, і й купити їх для дому. Сам!

І навіть батько його хвалив. До речі, Вільям і прищепив Джону любов до бухгалтерського обліку, привчив безпомилково вести папери, тримати їх в порядку. Він пояснював Джону, що бізнес – це жорстока боротьба, часто без правил. У цій сфері діяльності не можна бути сентиментальним мрійником і неуважним шукачем правди. Це інший світ. І Джон запам'ятав батькову науку.

А переїзд сім'ї до містечка Овего! Навчання в школі, а після нього... Джон доїв корову, носив воду, сапав город, рубав дрова. Часу на розваги й бешкетування не було. Та хлопець уже мав такий характер, що й не прагнув до байдикування. Він був відлюдькуватий, підозріливий, замкнений у своїй шкаралупці. Джон не любив юрби і сторонніх людей, пустих балачок і бездіяльності. Навіть татко зі своїми життєвими вибриками набрид йому. В батькові хлопець почав бачити не опору для нього і сім'ї, а гальмо на своєму життєвому шляху.

В Овего Джон поступив до так званої "академії", яка просто була середньою школою, щоправда, однією з найкращих у штаті Нью-Йорк.

У школі Джона найбільше цікавили технічні винаходи, які були дуже популярними в Америці на той час. Вчився він посередньо — здебільшого через брак цікавості до предметів.

Але злидні наступали на сім'ю. Навіть підручники школярам Рокфеллерам часто купували сусіди... Грошей не вистачало і через те, що аферист Вільям, не розлучаючись із Елізою, потай одружився ще з одною жінкою — Маргарет. Джон мусив щось робити, аби врятувати сім'ю від голодної смерті. І він закінчує трьохмісячні курси в комерційному училищі. Слід сказати, що йому сподобалися основи банківської та біржової справи й бухгалтерський облік. І от влітку він почав шукати роботу, ходити по фірмах і конторах...

Ноги Джона Рокфеллера заніміли від сидіння в кріслі. Він таки справді заснув. Ні, це не діло! Треба по-справжньому відпочити перед тяжким завтрашнім днем. Та коли в нього дні були легкі? Його компанія "Стандард Ойл" процвітає, він поширив бізнес мало не в усі сфери промисловості... А от завтра відчиняє двері перший у світі медичний науково-дослідний інститут, створений на його кошти. Рокфеллер відкриє ще й університет, мистецький центр... Він багато чого подарує державі і людям. Ні, про плани на майбутнє він подумає завтра! Добраніч!

Історія людини в історії людства

Джон Девісон Рокфеллер, народився 8 липня 1839 року у Річфорді, штат Нью-Йорк (США), у сім'ї лі каря-шарлатана і фанатично віруючої жінки. Родина майже не мала грошей. Батько Джона їздив від сім'ї на "заробітки", і родина ніколи не знала, чи повернеться він. Ще у зовсім ранньому віці Джон почав обожнювати гроші і займався своїм невеличким бізнесом. Та вже в 16 років, покинувши навчання, хлопець знайшов собі першу роботу помічником бухгалтера. Але це була перша і остання його робота не на себе. Світлий розум, вдача і вміння йти до своєї мети допомогли Джону заснувати відому згодом на весь світ компанію "Стандард ойл компані". З того часу він невпинно йшов до своєї мети — стати найбагатшою людиною в світі. І він нею став. Але Джон Девісон Рокфеллер відомий не лише своїм багатством, а й умінням ділитись з ближніми. За своє життя він пожертвував більше 500 мільйонів доларів на доброчинність. Заснував Нью-Йоркский Інститут медичних досліджень і ряд фондів, у тому числі Фонд Рокфеллера.