— Про вбивство.
Жодна риска на її обличчі не затремтіла. Вона випустила ще одну хмарку диму, але вже повільніше.
— Вкрай неприємна тема. Хіба це треба?
Я знизав плечима.
— Лін Маріотт не святий. Але я все ще не можу згадувати про нього.
Жінка кинула на мене довгий холодний погляд і опустила руку у сумочку, шукаючи носовичка.
— Як на мене, я теж не вважаю, що він був навідником зграї, яка полює за коштовностями,— сказав я.— Поліція удає, що вона дотримується цієї версії, але робить це надто грубо. Я навіть не думаю, що він був шантажистом у повному розумінні. Смішно, чи не так?
— Невже? — Від її голосу можна було змерзнути.
— Справді, ні,— погодився я і допив віскі.— Як добре з вашого боку, що ви завітали до мене, місіс Грейл. Даруйте, якщо я трохи зіпсував вам настрій... Скажу більше, я також не думаю, що Маріотта вбила зграя. Не думаю, щоб він поїхав до каньйону викупити намисто, бо намисто ніхто не крав. Я вважав, що Маріотт подався до каньйону, щоб його вбили, хоч він був певний, що їде туди, аби допомогти вбити іншого. З Маріотта вийшов кепський вбивця.
Місіс Грейл ледь нахилилась, на її обличчі застигла штучна усмішка. В одну мить вона перетворилась на зовсім іншу жінку. Переді мною сиділа вже не красуня, а жінка, яка років сто тому була б небезпечною, двадцять — відчайдушною, сьогодні ж — статисткою з низькопробного голлівудського фільму.
Вона нічого не відповіла. Її права рука нервово клацала замочком сумочки.
— Дуже кепський вбивця,— повторив я,— ну зовсім як другий вбивця з шекспірівської трагедії "Річард III". Людина, з рештками совісті, яку опанувало бажання мати гроші. Але зрештою вона взагалі нікого не вбиває, бо ніяк не може наважитися. Такі вбивці дуже небезпечні. Їх треба усувати, часом доводиться це робити гумовим кийком.
— Кого ж, на вашу думку, він збирався вбити? — глузливо спитала вона.
— Мене...
— А чи можливо собі уявити, щоб хтось так люто ненавидів вас? Ви тільки-но сказали, що намиста ніхто не крав... У вас є докази?
— Хіба я казав, що є? Я тільки сказав, що так вважаю.
— Тоді навіщо взагалі про це говорити?
— Докази,— промовив я,— завжди досить відносна річ. Переважуючий баланс ймовірностей. Сенс у тім, як вони на вас впливають. Мотив вбити мене був дріб'язковий: я хотів знайти колишню співачку з притонів Центральної авеню. У цей саме час колишній в'язень на ім'я Лось Меллой вийшов із в'язниці і теж розшукував її. Чи не допомагав я йому в цьому? Певно, знайти її було можна, інакше чого б переконувати Маріотта, що мене слід прибрати, і до того ж негайно? Бо інакше він нізащо б не повірив і не згодився на таке. Але для вбивства Маріотта існувала значно серйозніша причина, на яку він, чи то з дурного гонору, чи з любові, чи з жадоби, чи ж з усього разом, не зважив. Так, Лін Маріотт боявся, але не за себе. Його лякало насильство, він страхався злочину, в якому мав узяти участь. За злочин його можна було звинуватити і посадити до тюрми. Хоча, між іншим, він боровся за сите життя. Тому й вирішив ризикнути.— Я замовк.
Жінка хитнула головою і промовила;
— Вельми цікаво, аби знати, кому це потрібно було.
— Хтось, певно, знає.
Ми дивилися одне на одного. Її права рука знов була у сумочці. Я добре розумів — для чого саме. Але поки що вона її не виймала. Що ж, усьому свій час.
— Годі жартувати,— сказав я.— Ми тут самі. Ніщо з того, що скаже один з нас, не зможе переважити того, що скаже другий. Ми нейтралізуємо одне одного. Та дівчина вилізла з багнюки і стала жінкою мультимільйонера. Але на тому шляху вгору вона впала в око одній підступній старій, яка її колись знала. Може, стара одного разу почула, як та співає по радіо, збагнула, чий то голос, і пішла подивитися, щоб пересвідчитись. Стару треба було змусити мовчати. Це коштувало недорого, до того ж вона й небагато знала. А людина, яка мала справу зі старою і щомісяця сплачувала внески по борговій закладній на будинок,— та людина знала усе і могла знову жбурнути її у багнюку коли заманеться. Ця людина коштувала дорого, але то не мало значення, поки він був єдиний, хто знав усе, поки все було тишком-нишком. Одного дня бандит на ім'я Лось Меллой вийшов із в'язниці і почав шукати свою колишню подружку. Бо цей здоровань, як воно не смішно, кохав її й кохає досі. У цьому є щось дивно трагічне. Саме тоді приватний детектив сунув носа в цю історію. Ось чому найслабкіша ланка у ланцюгу— Лін Маріотт із розкішної іграшки перетворився на реальну загрозу. Бо коли до нього дістануться, він неодмінно розколеться. Такі, як він, швидко тануть од спеки. Щоб того не сталося, перш ніж він розкаже, його вбили. За допомогою гумового кийка. А вчинили то ви.
Замість відповіді вона вихопила руку з сумочки. У ній чорнів пістолет. Жінка наставила його на мене і усміхнулася. Я застиг, навіть не поворухнувся. Діяти став інший. З гардеробної вийшов Лось. Кольт сорок п'ятого калібру був іграшкою у його велетенській волохатій руці.
Мене він наче не бачив. Дивився на місіс Левін Локрідж Грейл, нахилився уперед і засяяв.
— Я упізнав твій голос,— м'яко почав він.— Я чув його всі вісім років, вісім довгих років він лунав для мене таким, як я його пам'ятав. А твоє руде волосся я любив так само безтямно. Хелло, моя маленька, моя крихітко, давно не бачились!
— Забирайся геть, сучий сину! — гримнула жінка, наводячи пістолет на Лося.
На мить він закляк, рука з револьвером впала. Лось стояв за кілька футів од жінки, важко дихаючи.
— Ніколи б не подумав,— повільно сказав він.— Мов грім із ясного неба. Отже, ось воно як... То ти видала мене поліції. Ти! Моя кохана, маленька Вельма!
Я кинув подушку, але трохи спізнився. Вона п'ять разів влучила у живіт Лосю, кулі увійшли м'яко і безшумно, мов пальці у шкіряну рукавичку.
Тоді вона націлила пістолет на мене і знов натисла курка, але патрони вже скінчилися. Вона підхопилася і кинулася до револьвера Лося, що лежав на підлозі. Другою подушкою я влучив точно, встиг перескочити через ліжко і відштовхнув її раніше, ніж вона скинула подушку з обличчя. Я схопив кольт і став обходити ліжко. Лось похитуючись, ще стояв на ногах з перекривленим від болю ротом. Пальці його обмацували тіло. Потім він повільно опустився на коліна і гепнувся обличчям об ліжко. Кімната сповнилася переривчастим хрипінням.