— Читає нашу вивіску, — сказав Грегор. Його худе видовжене обличчя знову припало до вічка, влаштованого у дверях офісу.
— Дай поглянути, — сказав Арнолд. Грегор відштовхнув його.
— Збирається постукати... Ні, передумав. Іде геть.
Арнолд повернувся до свого письмового столу й почав розкладати черговий пасьянс. Грегор усе ще дивився у вічко.
Вони врізали вічко у двері від нічого робити через три місяці після того, як заснували своє партнерство й винайняли офіс. З того часу "ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля" не отримала жодного замовлення, дарма що в телефонному довіднику, завдяки своїй оригінальній назві, фірма значилася першою. Оздоровлення природного середовища на різних планетах — давній і поважний бізнес — останнім часом монополізували дві великі корпорації. Ця обставина істотно ускладнювала життя новій невеликій фірмі, створеній двома молодими людьми, що мали багато ідей і купу неоплаченого лабораторного обладнання.
— Він повертається, — вигукнув Грегор. — Швидко, зроби вигляд, що ти страшенно заклопотаний і дуже поважний.
Арнолд згріб карти в шухляду столу й ледве встиг застебнути останній ґудзик білого лабораторного халата, як у двері постукали.
Відвідувач виявився невисоким лисим чоловіком з виразними слідами втоми на обличчі. Він підозріливо розглядав компаньйонів.
— Це ви займаєтесь оздоровленням природного середовища на планетах?
— Саме так, сер. — Грегор відклав убік стос паперів і потис вологу долоню відвідувача. — Мене звати Річард Грегор. А це — мій партнер, доктор Френк Арнолд.
Арнолд, дуже серйозний і поважний у своєму білому халаті та темних окулярах у роговій оправі, мимохідь кивнув і знову почав розглядати на просвіт старі пробірки, в яких уже давно випав осад.
— Прошу сідати, містере... е-е...
— Фернграум.
— Містере Фернграум. Гадаю, ми зможемо впоратися з будь-яким вашим дорученням, — привітно промовив Грегор. — Ми здійснюємо контроль флори чи фауни, очищуємо атмосферу й питну воду, стерилізуємо ґрунт, проводимо випробування на стабільність, регулюємо вулканічну діяльність і землетруси — словом, вживаємо всіх заходів, необхідних для того, щоб планета стала придатною для життя.
Фернграум, як і раніше, виглядав стурбованим.
— Скажу вам відверто. У мене на руках зависла доволі проблемна планета.
— Проблеми — це наш фах, — упевнено кивнув Грегор.
— Я позаштатний агент з нерухомості, — пояснив Фернграум. — Знаєте, як це робиться, там купив планету, тут продав її — дивишся, усі задоволені й усім вистачає на хліб. Зазвичай я працюю з непридатними для життя світами, залишаючи оздоровлення природного середовища самим покупцям. Але кілька місяців тому мені пощастило придбати справді якісну планету — я вихопив її прямо з-під носа у великих операторів.
Фернграум з жалем витер піт з чола.
— Це казкове місце, — вів він далі без особливого ентузіазму. — Середня температура плюс двадцять шість градусів. Невисокі пагорби, родючий ґрунт. Водоспади, веселки — повний фарш. І до того ж ніякого тваринного світу.
— Звучить привабливо, — сказав Грегор. —А мікроорганізми?
— Нічого небезпечного.
— То що ж сталося с цією планетою? Фернграум ніяково поглянув на Грегора.
— Ви про неї, мабуть, чули, в офіційному каталозі її індекс RJC-V. Але усі називають її Привид V.
Грегор звів брови. Привид — дивне прізвисько для планети, але йому доводилося чути й дивніші. Зрештою, треба ж якось називати нові світи. Адже в межах досяжності зорельотів перебувають тисячі зірок з планетними системами, переважна більшість яких населені чи придатні для колонізації. І сила-силенна людей з цивілізованого сектора космосу хочуть колонізувати ці світи. Релігійні секти, політичні меншини, філософські групи і, нарешті, просто піонери так і прагнуть розпочати нове життя.
— Не пригадую, щоб я чув про таку, — сказав Грегор.
Фернграум зніяковіло заворушився на своєму стільці.
— Варто було послухатися дружини. Але ж ні —схотілося погратися у великого оператора. Я заплатив за Привид V вдесятеро більше, ніж звичайно, і тепер ношуся з ним мов дурень з писаною торбою.
— То що з нею трапилося? — запитав Грегор.
— Схоже, там живуть привиди! — у відчаї промовив Фернграум.
Виявляється, він зробив радіолокаційне обстеження планети й одразу ж здав її в оренду фермерам з Діжона VI. Перша група з восьми добровольців висадилася на планеті й через добу почала надсилати повідомлення про демонів, упирів, динозаврів та іншу ворожу погань.
Коли прибув рятувальний корабель, усі восьмеро були мертві. Протокол судово-медичного розтину засвідчив, що рвані й різані рани та синці на трупах могли бути заподіяні ким завгодно, навіть демонами, упирями, чи динозаврами, якщо такі існують у природі.
За недбалість під час очищення планети Фернграума оштрафували.
Фермери розірвали договір оренди, але він примудрився впарити планету сонцепоклонникам з Опалу II.
Вони виявилися обачнішими: відправили необхідне спорядження, але супроводжувати його доручили лише трьом чоловікам, які одночасно мали розвідати обстановку. Ці троє розбили табір, розпакували речі й оголосили Привид V справжнім раєм. Вони передали по радіо запрошення всім вилітати, як раптом почувся дикий крик, і радіо змовкло.
На Привид V вилетів патрульний корабель. Його екіпаж поховав три покалічених трупи й рівно через п'ять хвилин залишив планету.
— Це мене доконало, — зізнався Фернграум. — Тепер ніхто не хоче мати з нею справу ні за які гроші. Екіпажі зорельотів навідріз відмовляються робити там посадку, а я й досі не знаю, що там трапилось.
Він глибоко зітхнув і поглянув на Григора.
— Ви можете непогано заробити, якщо візьметесь за цю справу.
Грегор і Арнолд вибачилися і вийшли у хол. Арнолд тріумфально вигукнув:
— Маємо роботу!
— Авжеж, — сказав Грегор, — але яку роботу...
— Таку, як хотіли, складну, — зауважив Арнолд. —Якщо впораємося, вважай, закріпилися у бізнесі, не кажучи вже про те, що нам належатимуть добрячі відрахування від прибутку.
— Ти, мабуть, забув, — сказав Грегор, — що на цю планету доведеться летіти мені. А ти сидітимеш тут і опрацьовуватимеш мої дані.
— Ми так і домовлялися, — нагадав йому Арнолд. — Я —відділ досліджень, а ти вирішуєш проблеми. Не забув?