Тільки на третій день, коли сонце вже закотилося за виднокіл, Принц хмар спохопився і прошепотів до товариша:
— Мені час в дорогу! Адже на світі є чимало самотніх дівчаток і хлопчаків на горищах височезних бетонних будинків...
І підбадьорливо всміхнувшись на прощання, полетів.
Кажуть, що він літає й досі...