— Жжж! Тут-тук-тук! — летить Жук, свердлить повітря, мов куля.
Промайнув під ним ліс — і зник.
А ось і береза знайома, і мурашник під нею. А над самим вершечком берези вимкнув Хрущ мотор — і геп! — сів на гілку.
— Дядечку, любесенький! — почав благати Муравлик.— А додолу ж мені як? Адже в мене ніжки болять, я собі в'язи скручу.
Склав Жук тоненькі крильця вподовж спини. Зверху жорсткими ночовками прикрив. Кінчики тоненьких крилець дбайливо під ночовки підібрав. Подумав і каже:
— А вже як тобі додолу спуститися — не знаю. Я на мурашник не полечу: надто вже боляче ви кусаєтесь. Добирайся сам як знаєш.
Глянув Муравлик вниз: а там під самою березою його дім рідний.
Глянув на сонечко: сонечко вже до половини в землю увійшло.
А навколо: гілки та листя, листя та гілки.
Не потрапити Муравликові, хоч униз головою кидайся! Раптом бачить: поряд на листочку
Гусінь-Листоїдка сидить, шовкову нитку з себе тягне, тягне і на сучок намотує.
— Гусінь, Гусінь, спусти мене додому! Остання мені хвилинка залишилась,— не пустять мене додому ночувати.
— Відчепися! Бачиш, діло маю: пряжу пряду.
— Всі мене жаліли, ніхто не проганяв, ти перша!
Не втримався Муравлик, кинувся на неї та як кусне! З переляку Гусінь лапки підібрала та беркиць з листочка — і полетіла додолу.
А Муравлик на ній висить — міцно вчепився. Тільки недовго вони падали: щось їх згори — смик! І загойдалися вони обоє на шовковій ниточці : ниточка ж на сучок була намотана.
Гойдається Муравлик на Листоїдці, як на гойдалці. А ниточка чимраз довшає: вимотується у Листоїдки з черевця, тягнеться, не рветься.
Муравлик з Листоїдкою чимраз нижче опускаються. А внизу, в мурашнику, мурахи пораються, поспішають, входи-виходи затуляють.
Усі затулили — один, останній, вхід залишився. Муравлик з гусені беркиць — і додому!
Тут і сонечко зайшло.