— Після уроків, — коротко відповів Таратар.
Клас тихо обговорював новину: чи зможе вчений розгадати секрет польоту антигравітаційного килимка?
Сироїжкін забув про свою Наднову. Він був зараз по-справжньому самотній — один в цілому класі. "Як вона вигукнула: "Ти живий?" Що вона хотіла сказати своїм "живий?" І саме Макарові?.." Наприкінці уроку Гусєв засовався на парті, голосно кашлянув, написав і передав Електроникові довжелезну записку. Той ствердно кивнув, і Макар засяяв. Тепер він сидів з виглядом переможця.
Як тільки пролунав дзвоник, він крикнув:
— Товариші, приходьте сьогодні на стадіон! Не пошкодуєте…
Болільники відразу оточили Гусєва. На стадіон зібралися майже всі.
Фінал кубка на приз "Кришталева шайба"!
"Інтеграл" — "Хімік"!
"Інтеграл" — збірна їхньої школи. Від восьмих класів у збірній виступає Макар Гусєв.
Гусєва й зараз підбадьорювали:
— Дивись не підведи! Три шайби, Макаре!.. Як же ти вийдеш з латками? По телебаченню не покажуть… Навпаки, покажуть! Бойові шрами…
— Обіцяю великий хокей! — рявкнув Макар. — Електронику, підтверджуєш?
— Підтверджую, — спокійно промовив Електроник.
— Це буде один з головних винаходів нашого проекту "Космічний корабель "Земля", — урочисто обіцяв Макар. — От побачите…
— При чому тут хокей? — запитав хтось.
— Надсила — майбутнє всіх людей… — загадково промовив Гусєв і закінчив: — Усі на хокей!
— Електронику, ти здорово мене виручив. Молодець, що прийшов.
Макар лежав у своїй електричній бочці, набирався сили перед матчем.
Камера потріскувала, вібрувала, поглинаючи величезну кількість електрики.
— Розумієш, у мого батька великі дивацтва: кожні півроку пересуває меблі у квартирі. Я йому обіцяв допомогти, а тут матч. Вибач, що так вийшло.
— Дрібниці, — сказав Електроник.
— Сергійко — слабак, Вітька — слабак, про Професора й говорити нічого, — гудів у бочці Макар. — Тільки на твою електронну силу й надія.
До кімнати зайшов батько, заглянув у бочку:
— Що ти там робиш, Макаре?
— Електромасаж перед грою.
— Он який ніжний. — Гусєв-старший здивовано знизав могутніми плечами. — Ми на гру після роботи приходили й вигравали. Цей нероба загоряє, а замість нього — працюй товариш…
— Татуню! Я відсидів п'ять уроків! — репетує Макар, висунувши залатане обличчя з камери. — Я все дороблю завтра. А Електроник не підведе — в нього залізна сила.
— Гаразд, побачимо, як ти зіграєш. — Гусєв-старший підморгує Електроникові, тихо каже йому: — Я впораюся сам. Біжи на стадіон.
— Я обіцяв, я допоможу! — твердо відповідає восьмикласник.
— Добре, — погодився Макарів батько. — Скоро дружина помиє вікна, й почнемо. Якраз устигнемо до телевізора.
Після батька прийшла Нюрка, заглянула в бочку, запитала, подивившись скоса на Електроника:
— Ти вже сильний, Макаре?
— Зараз перевіримо.
Силач виліз із бочки. Одним пальцем підчепив важку гирю, підкинув угору. І, ахнувши від захоплення, ледь устиг піймати гирю.
— Ура! Подіяло! — Він знову пірнув у бочку. — Електронику, ти повинен мене зрозуміти. Перший мій винахід без сторонньої допомоги — і діє!.. Я почуваю себе гладіатором. Вимпел переможця буде твоїм. Електроне! Слово надсильної людини.
— У схемі камери я не сумніваюся, — підтвердив Електроник. — Біоструми м'язів потребують потужних підсилювачів. Якщо прийняти умовно один вольт за десятиповерховий будинок, то напруга батарейки від кишенькового ліхтаря буде завбільшки з висотний будинок, а біоструми нормальної мускулатури мають вигляд усього-на-всього м'яча, який котиться біля підніжжя цієї будови. Мізерно мала величина… Зараз вона в тебе збільшилась утроє. Ще півгодини й ти вийдеш надсильним хокеїстом.
— Навіть Таратар не пояснить так просто, як ти. Спасибі, Електронику. — Силач повернувся на другий бік, погрозив могутнім кулаком невидимому противникові. — Ну, хай готують запасні ключки!.. А хоч ти розумієш, Електроне, що саме в мене в руках майбутнє всього людства?!
Через півгодини Макар виліз із бочки, пройшов навшпиньки у передню, мізинцем причинив за собою двері. Надсильна людина боялася робити різкі рухи.
Нюрка порозсаджувала біля бочки своїх улюблених ляльок, притихла.
Електроник і Гусєв-старший пересували у вітальні меблі. Шафу поставили на місце дивана, диван на місце шафи. Стіл посунули до вікна, торшер поставили в куток. Макарів батько, видно, мав свій план меблювання, але який сенс був у простій перестановці речей, Електроник так і не зрозумів. Працював він сумлінно, і Гусєв з повагою поглядав на несподіваного помічника.
Потім вони ввімкнули телевізор.
— Зараз побачимо, Електронику, як програє Макар "Кришталеву шайбу".
— Не програє, — спокійно заперечив Електроник.
На полі кружляли юні фігуристки в костюмах смішних звіряток — веселий пролог до хокейного матчу. Трибуни вщерть заповнили школярі. Були тут дорослі й, як повідомив диктор, гравці й тренери спортивних товариств. Нетерплячі болільники вже розгорнули плакати: "Ану ж бо хіміки!", "Боягуз не грає в хокей", "Кришталь роблять хіміки", — це, звичайно, були хіміки, що прилетіли з далекого північного міста. Юні кібернетики виставили одне лаконічне гасло: "Інтеграл — ключ до перемоги". Щодуху старався оркестр. Кришталева шайба — всесоюзний приз юних хокеїстів — світилася на суддівському столі. Команди вийшли на поле, обмінялися подарунками.
Диктор назвав гравців. Хіміки грали в червоній формі з жовтим кругом сонця на грудях. Білі майки господарів поля прикрашав звивистий знак інтеграла.
Перший і другий періоди проходили внічию, незважаючи на галас трибун і вперті атаки нападаючих: команди були однакові по силі. За три хвилини до перерви тренер "Інтеграла" випустив нову трійку. Диктор назвав Петрова, Данилова й Гусєва, додавши при цьому, що два десятикласники й восьмикласник учаться відмінно, а захоплення хокеєм з дитинства привело їх до фіналу у всесоюзній першості. Поки диктор закінчував фразу, тринадцятий номер змахнув у центрі поля ключкою, і трибуни вибухнули: гол!
— Макар, — сказав, не вірячи своїм очам, Гусєв-старший. Прямо з центру вліпив….
— Непоганий початок для дебютанта, — підтвердив диктор. — Рахунок відкрив тринадцятий — Гусєв. Один нуль на користь "Інтеграла".