Пригоди бравого вояка Швейка

Сторінка 136 з 214

Ярослав Гашек

"Образи солдатів великої війни", "Хто почав війну?", "Політика Австро-Угорщини і виникнення світової війни", "Воєнні нотатки", "Австро-Угорщина і світова війна", "Уроки війни", "Популярна лекція про виникнення війни", "Воєнно-політичні міркування", "Славний день Австро-Угорщини", "Слов'янський імперіалізм і світова війна", "Воєнні документи", "Документи до історії світової війни", "Щоденник світової війни", "Щоденний огляд світової війни", "Перша світова війна", "Наша династія у світовій війні", "Народи австро-угорської монархії із зброєю в руках", "Боротьба за світову владу", "Мій досвід із світової війни", "Хроніка мого воєнного походу", "Як воюють вороги Австро-Угорщини", "Хто переможе?", "Наші офіцери і наші солдати", "Славні вчинки моїх солдатів", "З доби великої війни", "У вогні битв", "Книга австро-угорських героїв", "Залізна бригада", "Збірник моїх листів з фронту", "Герої нашого маршбатальйону", "Довідник для солдатів-фронтовиків", "Дні боїв і дні перемог", "Що я бачив і пережив на фронті", "В окопах", "Офіцер розповідає...", "З синами Австро-Угорщини вперед!", "Ворожі літаки і наша піхота", "Після бою", "Наша артилерія — вірні сини батьківщини", "Хоч би й усі чорти йшли проти нас", "Війна оборонна і війна агресивна", "Кров і залізо", "Перемога або смерть", "Наші герої в полоні".

Коли капітан Саґнер підійшов до кадета Біґлера і, переглянувши його рукописи, запитав, для чого він усе це пише і які має щодо цього плани, кадет Біґлер відповів з щирим натхненням, що кожний напис означає заголовок книжки, яку він напише. Скільки заголовків, стільки книг.

— Я бажав би, щоб на випадок моєї смерті в бою по мені залишилася пам'ятка, пане капітане. Взірцем для мене є німецький професор Удо Крафт. Він народився тисяча вісімсот сімдесятого року і тепер, під час світової війни, добровільно

зголосився на фронт і загинув двадцять другого серпня тисяча дев'ятсот чотирнадцятого року в Анло. Перед смертю видав книжку: "Самовиховання для смерті за імператора" 1.

1 Udo Kraft. Selbsterziehung zum Tod fur Kaiser. C. F. Amelang's Verlag, Leipzig. (Прим. автора).

Капітан Саґнер підвів кадета Біґлера до вікна.

— Покажіть, що там у вас ще є, кадете Біґлер. Мене надзвичайно цікавить така ваша діяльність, — не приховуючи іронії, сказав капітан Саґнер. — Який це зошит ви сховали за пазуху?

— То дрібниця, пане капітане, — зашарівшись, як дитина, відповів кадет Біґлер.

— Будь ласка, переконайтеся.

Зошит мав заголовок:

СХЕМИ ВИЗНАЧНИХ І СЛАВНИХ БОЇВ АВСТРО-УГОРСЬКОІ АРМІЇ, НАКРЕСЛЕНІ НА ОСНОВІ ІСТОРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІМПЕРАТОРСЬКО-КОРОЛІВСЬКИМ ОФІЦЕРОМ АДОЛЬФОМ БІГЛЕРОМ.

ЗАУВАЖЕННЯ І ПОЯСНЕННЯ ПОДАВ ІМПЕРАТОРСЬКО-КОРОЛІВСЬКИЙ ОФІЦЕР АДОЛЬФ БІГЛЕР.

Схеми були страшенно примітивні.

Вони починались битвою під Нердлінгеном 6 вересня 1634 р. Потім ішли: битва під Зентою 11 вересня 1697 р., під Кальдієро 31 жовтня 1805 р., під Асперном 22 травня 1809 р., "битва народів" під Лейпціґом 1813 р., під Санта-Лючією в травні 1848 р. і бої під Трутновом 27 червня 1866 р. Останньою була схема здобуття Сараєва 19 серпня 1878 року. Ці схеми і плани нічим не різнилися одні від одних.

Кадет Біґлер всюди понакреслював прямокутники. Одні з них чисті, а другі — заштриховані, ті, які означали розташування ворога. По обидва боки: центр, ліве крило і праве крило. Трохи позаду резерви, там і тут стрілки. Битва під Нердлінгеном, так само як і битва під Сараєвом, мала вигляд розташування гравців на початку будь-якого футбольного матчу, а стрілки ніби визначали, в який бік та або інша сторона мала послати м'яч.

Це одразу впало в око капітанові Саґнерові, і він спитав:

— Кадете Біґлер, ви граєте в футбол?

Біґлер зашарівся ще більше і нервово закліпав очима, здавалося, ніби він ось-ось заплаче.

Капітан Саґнер, посміхаючись, перегортав далі сторінки зошита і затримався на зауваженні до схеми битви під Трутновом, під час пруссько-австрійської війни.

Кадет Біґлер писав: "Битва під Трутновом не повинна була відбутися, бо гориста місцевість перешкоджала розгортанню військ дивізії генерала Маццукелі, якій загрожували численні прусські війська, розташовані на висотах навколо лівого крила дивізії".

— На вашу думку, битва під Трутновом, — сказав з усміхом капітан Саґнер, повертаючи зошит кадетові Біґлерові, — могла відбутися лише в тому випадку, якби Трутнов був на рівнині, ви, будейовицький Бенедеку! Кадете Біґлер, це дуже гарно з вашого боку, що ви за такий короткий час свого перебуваня в рядах цісарських військ намагалися проникнути до таємниць стратегії, та тільки у вас це вийшло так, як у хлопчаків, що граються у війну і дають собі титули генералів. Ви так швидко підвищили себе в чині, аж серце радіє! Імператорсько-королівський офіцер Адольф Біґлер! Поки доїдете до Пешта, ви вже будете фельдмаршалом, а ще позавчора ви десь там дома у татуня важили коров'ячі шкури, імператорсько-королівський лейтенанте Адольф Біґлер!.. Хлопче, таж вам ще далеко

до офіцера. Ви кадет і висите в повітрі між єфрейтором і унтер-офіцером. Ви такі віддалені від можливості називатися офіцером, як той єфрейтор, що в якомусь шинку вимагає величати себе "паном штабс-фельдфебелем".

— Слухай, Лукашу, — звернувся капітан до надпоручника, — кадет Біґлер у твоїй роті. Ти цього хлоця підтягни. Він підписується офіцером, то хай і заслужить цей чин у бою. Коли почнеться ураганний вогонь і ми підемо в наступ, хай він із людьми свого взводу перетинає дротяні загородження, der gute Junge 1. A propos, тобі передає привіт Цікан. Він комендант станції в Рабі.

1 Цей милий хлопець (нім.).

Кадет Біґлер зрозумів, що розмова скінчилась, козирнув і, почервонівши по самі вуха, побіг по вагону, аж поки не опинився в самому кінці коридора.

Як лунатик, відчинив двері вбиральні і, втупившись у німецько-угорський напис:

"Користуватися вбиральнею дозволено тільки під час руху поїзда", — заскиглив, захлипав і почав тихо плакати. Потім спустив штани... Посидів, утираючи сльози, потім використав зошит з написом "Схеми визначних і славних боїв австро-угорської армії, накреслені на основі історичних досліджень імператорсько-королівським офіцером Адольфом Біґлером". Зганьблений зошит зник у дірі і, впавши на колію, заметушився між рейками під військовим ешелоном.