Один одягається швидко і взагалі любить усе робити швидко; інший натягне панчоху і відпочиває, зашнурує черевик і замислиться. Один готовий тинятися півдня не-одягнений, інший підхопиться з постелі:
— Ну а далі що робити?
Хапає книжки й вилітає на вулицю, часто навіть не взнавши, яка погода. Дощик? Поспішає: у школі тепло, сухо! Приємно витерти ноги, скинути мокре пальто і шапку... І зразу друзі. Ще на вулиці зустрівся товариш. І вулиця якась своя, дорослих на ній не більше, ніж школярів, та й ті ніби знайомі.
Як і з ким познайомишся без школи? Хіба що зайде двоюрідна сестра або сусід, та й то не часто, і, може бути, навіть не дуже симпатичні. От у школі можна вибрати справжнього товариша!
Одні довго вибирають, а інші менше знають клас і сходяться з тими, з ким сидять за однією партою або живуть поблизу й частіше зустрічаються. Одні часто міняють товаришів, інші дружать дуже довго. Одні люблять, щоб був хтось один, інші з усіма добре ладять. А дівчатка навіть закохуються в старшокласниць.
Коли йдеш до школи, ніколи не знаєш, що розкажуть тобі цікавого товариші й хто саме. Кожен з учорашнього дня щось бачив або чув. А розмова, можливо, через те ще така цікава, що от-от перерве її дзвінок. Всякому хочеться встигнути розповісти до уроку, і думки плинуть якось швидше й легше.
Іноді й не встигнеш,— значить, докажеш на перерві. А поки що, на уроці, можна подумати про те, що говорилося.
Заходить учитель. Нібито й знаєш, який перший урок, але завжди бувають несподіванки, ніколи точно не відомо, що саме буде сьогодні. Іноді й не дуже цікавий предмет, а якраз сьогодні було приємно слухати.
Чи викличе вчитель до дошки, і в якому він буде настрої — в гарному чи поганому,— похвалить чи посварить, розсердиться на всіх чи на одного й на кого саме? Хто буде відповідати, той знатиме чи не знатиме? Приємно слухати, коли відповідає добрий учень, а іноді навіть цікавіше, коли викликають ледаря або бешкетника: може, скаже щось смішне. Зразу в класі шум: усім стає весело.
Коли слухаєш більш уважно, коли менше. Але ніхто не заважає думати, і в голові в тебе виникає спогад, народжується запитання, з'являється якась ідея. Іноді приємно навіть просто посидіти спокійно, ні про що не думаючи.
І дзвінок — і так щогодини. Коли заняття кінчається раніше, коли пізніше. Сьогодні був важкий день, зате на завтра задано менше, або буде інший предмет, чи вчитель, якого любиш.
Важливо, що ти знаєш, що буде завтра, проте не зовсім: може вийти й трошки не так.
Ще один робочий день скінчився, наближається день відпочинку.
Розмірковуєш, що тобі робити, куди піти в свято, щоб не було нудно. Лічиш, скільки тижнів лишилося до двотижневих зимових канікул, до великодня, до двомісячних літніх канікул, у чому треба підтягтися.
Завжди щось повторюється, а щось — нове; одне йде, інше настає. Одне чекаєш зі страхом, інше з радістю. Неприємну несподіванку врівноважує інша — приємна. Надії й перемоги, розчарування і поразки.
Школа — дім. Дім — школа. То біжиш, квапишся додому на обід, то йдеш дальньою дорогою, проводжаючи товариша, або бачиш щось цікаве й заходиш купити.
А ось і кінець року:
— Ще тільки місяць лишився, три тижні.
Чи напишуть унизу табеля червоним чорнилом "переводиться", чи, можливо, на другий рік?
Передостання контрольна робота, остання відповідь — переекзаменовка! Є ще час підтягтися. У кожного є предмет, в якому він упевнений, і такий, якого він боїться.
А розваги? Екскурсія, кіно, театр, виставка; а бібліотека, вистава, клуб?
Я помітив, що на школу скаржаться ті, кому вдома добре, у кого вдома багато різних розваг, або ті, від кого ' батьки вимагають, щоб вони добре вчилися, хоча вони не мають здібностей і навчання дається їм важко.
"Здібний, однак ледачий".
Можливо, до одного й здібний, а до іншого ні. Один І добре пише твори, а не може розв'язувати задачі. Один несміливий і завжди гірше відповідає, інший не вміє швид— . ко думати, у третього погана пам'ять. У одного легко про— і падає бажання, у іншого сильна воля. І
Якщо чуєш, що школа важка, нудна, сувора, несправедлива, то це означає, що ніщо не може бути досконалим. Буває й так і інакше, і те й це. Радість, веселощі, добро; але ' й скорбота, і гнів, і бунт.
Приємно одержати годинник або велосипед, але начу— ( вайся, коли їх зіпсуєш. Приємно мати доброго товариша, але будуть і сварки, і нудьгуватимеш, коли захворіє. |
Можливо, і шкільні турботи цікаві, і невдачі, й труднощі будять думку? Дурник той, хто хоче, щоб усе завжди було легко.
Один нездібний хлопчик придумав собі таку гру. і
— Коли я розв'язую задачу, цифри — це солдати. А я полководець. Відповідь — фортеця, яку я мушу взяти. Якщо 1 мені скрутно, я знову збираю розбиту армію, складаю новий план битви і веду в атаку.
Вірші, які я повинен вивчити напам'ять, це аероплани. Кожне вивчене слово — сто метрів угору. Якщо я вивчу вірш без помилки, я беру висоту в три кілометри. Так < приємно жодного разу не збитись.
Коли я пишу, я шофер. Переписані літери й слова — пророблений шлях. Якщо вдається написати весь рядок гарно — це ліс, а погано написав — піски або болото. Коли
я скінчу писати й чорнило висохне, веду по паперу паличкою і бурчу, як мотор.
Різне вигадую, щоб не було нудно.
Кожен шукає свій спосіб полегшити роботу. Іноді допоможе товариш, часто щось попервах видасться важким і нецікавим, а потім раптом зрозумієш — і пішло добре.
РОЗВАГИ
"Легкі" думки були такі: "Робота потрібна, навчання потрібне, а розваги — це ніби нагорода, додача".
І точно так само: "Хліб, суп, молоко — це їжа, а цукерки й фрукти тільки смачні і, отже, непотрібні".
Раніше люди думали саме так.
І тільки згодом зрозуміли, що все інакше. Тепер уже є багато книжок про ігри й розваги, і в газетах пишуть про спорт і змагання як про важливі справи. Уроки гімнастики в сучасній школі — це уроки рухливих ігор і розваг. Люди поважають і працю, і навчання, і розваги. А втім, сказати, що робота, а що розвага, не так просто.
Один читає книжку й думає, що працює, а для іншого читання — найкращий відпочинок. Адже копати землю, різати картон, випилювати фанеру, малювати, ліпити, вирізати, грати на гармошці й на скрипці — то що ж це, розвага чи робота?