Мамура. І без сала, і без молока залишиш нас!
Безсмертний. Я вас не силую. Бачу, вам усе не подобається.
Шавула (зітхнув). Ні, уже подобається. І тоді заявкам не буде ходу?
Безсмертний. Якщо покажете себе в роботі, — після жнив порву цю папочку!
Шавула. Спасибі й на цьому. (Виходить а Мамурою).
Безбородько. Це ти вірно зробив, що не почав судитися. А я, Марку, хочу, якщо погодишся, попрацювати під твоєю орудою. Як ти?
Безсмертний. Не думав над цим.
Безбородько. То подумай. Я тобі ого-го як можу допомогти!
Безсмертний. Чим?
Безбородько. Хоча б тим, що остережу тебе од безрозсудності, од помилок.
Безсмертний. Од яких?
Безбородько. Від сучкуватості твоєї. Дома, коли нікого нема, ти можеш гарячитись, правду говорити, а на людях — поклади язик в кишеню або знайди обтікавмість — вона не підведе. От нащо заївся з Киселем? Свиню тобі він підсунув. Ну, то я можу пособити — покличемо його до себе, сяк-так покаємся, на стіл поставимо хода б смажене порося...
Безсмертний. І це пособить?
Безбородько. Все беру на себе. Організую!
Безсмертний. Ну, організаторе, а коли я поставлю на стіл смажену дулю?
Безбородько. То інша дуля боком вилізе тобі.
Безсмертний. Організатор ти! І ким хочеш робити в мене?
Безбородько. Твоїм заступником.
Безсмертний. Нащо тобі це заступництво?
Безбородько. Ще й питаєш! Рядовим, простим я вже не можу працювати: і розучився, і соромно. Я вже звик бути на сякій-такій видноті: на постах, на трибунах, у президіях, у преніях. Я не зумію, практично, зійти з цієї каруселі.
Безсмертний. Що ж, може, я тебе зроблю своїм заступником, навіть головою згодом.
Безбородько. На вищу посаду вискочиш? І правильно: чого Героєві киснути в селі? Значить, що я маю, практично, зробити?
Безсмертний. Не так уже й багато. По-перше, навчись гарно й привітно дивитись на людей, навчись так скидати перед ними шапку, як перед начальством, і вітайся найкращими словами, а не лайкою і матюком...
Безбородько (з жахом). Це ж ідеалізм! Тоді ніякої дисципліни і роботи не буде.
Безсмертний. Ти не віриш народу?
Безбородько. Народу вірю, а людям — ні! Отже, не хочеш працювати зі мною?
Безсмертний. Не можу. Нема в тебе здібностей керувати.
Безбородько. А ти їх міряв? їх у мене і на область вистачило б, якби рука була хоча б у Києві. Що ж накажеш робити мені?
Безсмертний. Завтра вийти в поле з лопатою.
Безбородько. З лопатою? Себе, свою гордість закопувати? Не дочекаєшся! Гнув ти, Марку, мене, як хотів. Але я ще випрямлюсь — по тобі ж першому вдарю! Так що не дуже з нами заїдайся — маси тобі монумента не поставлять! (Вийшов).
Безсмертна. Славних, сину, дочекався гостей... І це правда, що на Шавулу і Мамуру стільки заяв прийшло?
Безсмертний. То я перебільшив для остраху. Орав же дядько чортом, а я спробую злодіяками... Ех, мамо, аби нам тільки на весну доп'яти з якоїсь казки хоч завалящого чорта! Запріг би я його у трактор...
Безсмертна. Чорта? І в трактор?
Безсмертний. У трактор.
Безсмертна. Нічого не вийде.
Безсмертний. Чому?
Безсмертна. Тепер і чорти порозумнішали—не киснуть у воді, а влаштувались поблкжче до кеду. О, знов хтось колядує!
Входять жінки і дівчата.
Безсмертний. От і наша землянка зацвіла.
Гордієнчиха. Піддобрюєшся, Марку Трохимовичу?
Безсмертний. І піддобрююсь, і любуюсь вами.
Гордієнчиха. Ох, і хитрий ти лис: загадав нам задачку і обставляє нас... А ми, жінки, дурні — нас ласкою помани, і ми серце викладем...
Безсмертний. Тоді, виходить, і в мене жіноче серце.
Всі засміялись.
Варка. Серце серцем, але нащо стільки садити помідорів і перцю?
Безсмертний. Бо кажуть, Варко, в тебе ще мало перцю.
І знову засміялися всі.
Варка. На це поки що мій чоловік не зобиджається.
Ольга. Від твого перцю його, бідного, і грип не бере. Марку Трохиновичу, думали ми, гадали та по-вашому не буде: двісті п'ятдесят центнерів ми не зможемо виростити. А по двісті спробуємо.
Безсмертний (поліз рукою до потилиці). От халепа! Але де вже моє не пропадало — запишемо двісті! Знайте добрість нового голови! Зараз, люди добрі, на вас уся надія: городина — це свіжа копійка! І треба так зробити, щоб уже хвіст редиски і цибулі нам сяк-так скостив борги. Після редиски в цей же грунт можна буде посадити зимову капусту?
Варка. Можна.
Безсмертний. Ну, а найбільше надіюсь на помідори. Хай у середньому заготівельні і риночні ціни дадуть нам по карбованцю за кілограм, то гектар нам дасть двадцять тисяч.
Гордієнчиха. Чи вискочать ці великі цифри?
Безсмертний. Вискочать, якщо захочете! А щоб діло вірніше було, обіцяю кожній ланці, яка виростить більше двохсот центнерів, половину надпланового.
Варка. Ого!
Ольга. Справді, половину?
Безсмертний. Справді.
Гордієнчиха. Ви хочете, щоб мої дівчата мали справжнє придане?
Безсмертний. Я хочу, щоб вони ставали творцями! Дівчину з сапкою я бачив ще змалку. А я хочу бачити цю дівчину з книгою, з наукою, щоб вона була не робочою силою, а дослідником, агрономом. Такий другий кінець мав додаткова оплата!
Гордієнчиха. Гарно ти тепер говориш, а що нам скажуть, коли урожай зберемо?
Безсмертний. Ви про що?
Гордієнчиха. Про те саме: деякі вважають нас господарями землі до урожаю, а після урожаю ми вже збоку, як сироти, стоїмо.
Варка. А що нам робити з такими, як Мавра?
Безсмертний. Не виходить на роботу?
Варка. Не виходить. Штрафувати треба.
Безсмертний. Війна так штрафувала жінок, що гріх нам братись за таке.
Входять Гайшук і Задніпровський.
(До Гайшука). Ну як?
Гайшук. Ет...
Безсмертний. Не вкипіло?
Гайшук. Та...
Безсмертний. Ну, що?
Гайшук. Ситуація...
Безсмертний. Говори.
Гайшук. Людей багато.
Безсмертний. Хай і вони знають, як нам легко...
Гайшук (розсердившись). Знайшли ми це стерво!.. Морда, як гарбуз, живіт — бурдюком, а очі з перепою кудись на інше місце переселились, і приймає нас це гидомирство з радістю і обіймами: "Виручу вас, як миленьких. Я завжди був за соціалістичний сектор на селі. Для вао і ціну божу встановлю — я вам бочку пального в залізний бак, а ви мені каністру самогонки в мій бак!" (Торкі ну вся рукою живота).
Безсмертний. І ви не могли прищемити йому хвоста?
Задніпровський. Не на такого напали. Спробували законом настрахати, а він ще на сміх нас підняв" "Закон, — каже,— на моєму боці, бо в кого я пальне крав?, У фашистів! Виходить, я підривав їхні економічні і воіенні потенціали, і за це достойний не тільки похвали, а й нагороди, хоча б медальки".