Страшніша за звіра
Так би й пролежали ведмеді довгу зиму в своєму затишному барлозі, коли б у лісі не з'явилися мисливці з міста. У тому ж самому міжгір'ї, де було ведмеже сховище, вони поставили низенький зруб із сухих тонких ялин, напнули на нього намет. Усередині на великому камені приладнали залізну пічку, а довкіл неї — нари. На пошуки звіра мисливці ходили в далекі нетрі, гадаючи, як і всі мисливці, що чим далі в ліс, то більше там ведмедів.
Але якось один з мисливців, городянин, необізнаний із лісовими таємницями, вирішив уважно оглянути угіддя поблизу табору. Незабаром він підійшов до знайомої нам липи і почав пильно оглядати її замшілу кору. Знаючи з розповідей, що ведмеді лягають на зиму в дуплах старих лип, він зацікавився подряпинами на стовбурі.
Розв'язавши торбу, мисливець дістав сокиру і постукав обухом по дереву. Пролунав глухий звук порожнечі, і тиша стала ще напруженіша. Мисливець знайшов зручне місце і почав прорубувати отвір у липі. Вже з перших ударів заліза об стовбур ведмедиця підвелася на задні лапи і затупцювала на місці. Її хвилювання передалося ведмежатам, і вони боязко притулилися до матері, тремтячи всім тілом. Під ударами сокири здригалися товсті стіни барлога, у вухах Білогрудого гуло, деревний пил наповнював його чутливі ніздрі. Він почав потихеньку кашляти.
Витираючи спітніле чоло, мисливець рубав липу. Світлий живий прошарок деревини змінився бруднувато-жовтим, прілим. Ще кілька помахів сокири, і з'явився невеликий отвір. Притулившись до нього носом, ведмедиця гучно втягла в себе свіже морозяне повітря, насичене гострим запахом людського поту. Мисливець здригнувся. Кинувши сокиру, він схопив рушницю, але ведмедиця зникла в темній щілині. "Треба швидше розширити дірку, і тоді буде видно, куди стріляти", — подумав мисливець і з гарячковим поспіхом узявся до роботи, не звертаючи уваги на гарчання звіра. Отвір у дереві розширювався. Тепер добре було видно, як крутиться в ньому ведмідь. Проте мисливець не здогадувався, що в барлозі сидить не один ведмідь, а троє.
Замінивши сокиру рушницею, він почав цілитись у прорубану дірку. Йому здалося, що в пітьмі світяться маленькі злі ведмежі очі, і він натис спусковий гачок. Після пострілу почулося несамовите ревіння. Всередині липи заскреготали ведмежі кігті.
"Полів! Видно, дав промашку!" — промайнуло в голові мисливця. Переляканий, кинувся він геть од барлога. "Відбігти б кроків на двадцять, а там із сховища можна застрелити ведмедя",— думав на бігу мисливець. Під глибоким крихким снігом він не бачив хмизу, зачепився за сук і впав у сніг, випустивши рушницю. Швидко підхопившись, він озирнувся і побачив, що ведмедиця вилазить із дупла. Гадаючи, що ведмідь не скоро злізе на землю, мисливець поспішав сховатися за смерекою, щоб потім вистрілити у звіра. Але коли він озирнувся, ведмедиця вже зникла. Розумний звір, сховавшись за деревом, швидко зліз на землю з невидимого для людини боку.
Знову довелося відбігати вбік, щоб побачити звіра, але ведмедиця, здійнявши сніжну куряву, чорним шаром вже миготіла поміж деревами. Два безладних постріли не спинили її стрімкий біг. Неушкодженою зникла вона у непрохідній хащі.
Розгублений, стояв городянин, і досі не вірячи, що його мисливське щастя вислизнуло з рук. "Мов закоркований у діжці, сидів у барлозі ведмідь, а таки не зміг узяти",— скрушно думав він, повертаючись до намету. Але цікавість зупинила його. Зарядивши рушницю, людина повільно підійшла до барлога й обережно зазирнула у прорубане вікно. На дні просторого липового дупла лежало вбите ведмежа. Мало не скрикнувши від радісного подиву, мисливець поворушив ведмежа цівкою рушниці, потім, вирубавши рогульку, витяг свою здобич, яка важила не більше двадцяти кілограмів. Поклав трофей у просторий рюкзак і, повеселілий, жваво попростував до табору: йому не терпілось швидше розповісти про свою пригоду товаришам.
Коли ведмедиця після пострілу, який забив на смерть брата Білогрудого, швидко полізла до виходу з барлога, Білогрудий рушив за нею. Його маленьке тіло здригалося від неймовірного жаху. Вогняний спалах пострілу, оглушливий гуркіт, сморід їдкого порохового гару і крові, нарешті, злякане ревіння матері ошелешили його. Він аж тіпався, лапи заціпеніли. Боячись зірватись і впасти на дно барлога, Білогрудий щосили вчепився своїми гострими кігтями в жилавий сук липи й зачаївся в дуплі.
Поспішаючи, мисливець не здогадався глянути угору. Інакше б побачив й легко вбив Білогрудого.
Втративши матір і брата, Білогрудий не полишив своєї схованки, хоча холодний протяг настирливо обдимав його тіло. Йому було лячно й тоскно, але навіть потихеньку квилити він боявся. Наповзли нічні сутінки, неподалік захукав пугач. Обережно озираючись, ведмежа вилізло з барлога, спустилося на землю і, розшукавши материн слід, кинулося її наздоганяти. Але минуло не менше чотирьох годин, перш ніж йому пощастило догнати матір. Знайшовши старе кабаняче гайно, вони відпочили, а на світанку подалися у глиб темних кедрачів. Білогрудий насилу встигав за матір'ю. Невдовзі похмурі кедрівники змінилися світлими ясеневими гаями. Ведмеді вийшли в долину, посеред якої в кам'янистому ложі протікав струмок. На їхньому шляху постала стара тополя. Її товстий зморшкуватий стовбур ледь обхопило б четверо чоловіків. Між величезними гілками зяяв чорний отвір. Ведмедиця, побачивши його ще здаля, одразу ж вилізла на тополю і спустилася в дупло. Білогрудий поліз за нею. Новий барліг був просторіший, ніж перший, але вогкий і незатишний. Проте ведмеді спокійно проспали тут до самісінької весни.
Самостійне життя
Весна прийшла в ліс шумлива. Вітер розгойдував голі дерева, і коли стикалися сухі гілки або стовбури мертвих смерек, чулися протяжний стогін і рипіння. Але звірі звикли до звуків лісу і не лякалися. Білогрудий прокинувся раніше від матері, йому кортіло розім'яти свої молоді лапи, і теплого березневого дня він виліз із дупла і спустився на землю. Сніг у вибалку вже майже розтанув. Пахло прілим листям. Поблукавши довкіл тополі до вечора, і попоївши зеленої трави, що перезимувала під снігом, Білогрудий видерся на тополю і спустився в теплий барліг. Старанно облизавши мокрі лапи, він згорнувся у клубок і привалився до материнської спини.