Звичайно, дещо губиться, так би мовити, природно, у результаті міграції населення, перемішування населення з різних теренів України або навіть і різних національностей Су тому середовищі вирізнено національне зникає ще швидше, через неподібність звичаєвих виявів, кожна національна група приховує своє вирізнене, аби не бути висміюваними через неподібність, а в результаті — не збагачення, а нівеляція, приведення до одного спільного, сірого кореня), губиться через зміну способів господарювання, ставлення до праці, до світу взагалі.
Розпочавши навчання в Київському університеті (1964 року), я з сумом довідався, що український фольклор у ньому студенти вивчають лише два семестри. А мене в першу чергу цікавив фольклор. Чи ж можна за рік охопити ґрунтовними знаннями незліченні скарби українського фольклору, навчитись методиці дослідження фольклору! Навчатися в Київському університеті мені припало лише один рік, потім я продовжував здобувати вищу освіту в Донецькому університеті, звідки був 196S року відрахований.
Але я аж до сього часу продовжую цікавитися фольклором (звичайно, у зв'язку з етнографією) як текстами, так і теоретичними дослідженнями.
За останні роки зробив певні відкриття для себе, хоч і не для студіювання фольклору та етнографії я був змушений проживати роки у рідному селі. Роки від часу мого відрахування з Донецького університету, через заяву про звуження предметів, які всьому університеті викладалися українською мовою. Не маючи фаху, довелося працювати на різних роботах, а це в основному тяжкі, непрестижні, малооплачувані роботи. Але завжди сповнювалося серце радістю, коли вдавалося почути якесь образне слово, чи якийсь фрагмент звичаю чи повір'я.
За теорією лінгвістів Уорфа та Сепіра, кожен народ відображає дійсність через свою мову і культуру, тому дійсність у кожній мові різниться між собою, тому дійсність, відображена в українській мові, є унікальною у порівнянні з іншими мовами. У цьому відіграють визначну роль граматичні категорії, яких в інших мовах не існує: клична форма відмінків, дуаліс, демінутив і т. д. Так хочеться відродити у своїх віршах ті рідко вживані форми! Але дійсність відображається у мові не у вузькому значенні, а також і в тій мові, яку ми називаємо фольклором. Мова — від вигуку до казки! А крім цієї мови, ще й мова немовлена: обряди, ритуали, звичаї, прикмети. Тому намагаюся у своїй творчості користуватися усією повною українською мовою, а не лише тією, що зафіксована у вигляді лексем у СУМІ. Звичайно, певний обряд чи казка щось означає, але для нас (без спеціального вивчення) зміст і невідомий, і неголовний, для нас те існує лише як. план виразу (так само як і звичайним словом ми користуємося без знання його етимології).
Розуміючи мову отак, я написав кілька віршів.
Для мене ситуація, вихоплена із невпинного плину буття, набуває сенсу лише тоді, коли вона проектується на щось таке, що не підлягає часові, що існує поза часом і вище часу: це фольклор, це історичні події, які були, які є, але не такі, що характеризують лише певний відтинок історичної лінії.
Мова як якесь дерево: то воно насінина, то дерево. Так і якісь комплекси уявлень згортаються у зернину і можуть тривалий час у такому вигляді перебувати в мові. Намагаюся у міру своїх сил і спроможностей відшукати таке явище, яке от-от поглине смерть, і знову дати тому слову прорости у рясне, квітуче дерево.