ЯВА 5
Входить захожий дід (старець),
Д і д. Чи є хто в хаті, чи нікого нема?
Хома. А що вам, дідусю, треба?
Д і д. Що ж старцеві треба, як не шматок хліба?
Хома. Я дав би вам і цілий хліб, коли ж і самого лишили тільки з цвілим сухарем. (Дає сухар.) Нате ось останнього, а я й так перебуду...
Дід (взяв сухар). Ну, спасибі тобі і за цвілого сухаря! (Хова в торбу.) За те, що віддав останнього сухаря, візьми "ось цю ниточку з крючечком і причепи її до лозини та й піди до річки і закинь ниточку в ополонку, а лозину держи в руці і промов: "Ловись, рибко, велика й маленька!" Вчепиться до крючечка щучка невеличка, і промовить вона до тебе людським гласом: "Відпусти мене, Хомо, я тобі в великій пригоді стану: що звелиш, все робитиму". Скажеш тільки: "По щучому велінню, по моєму хотінню" з'явись, їстівне і виливне!" — і з'явиться все вмить. Прощай! Але пам'ятай мою науку. Не роби людям нічого лихого, плати їм за зле добрим, бо вони здебільшого й самі не відають, що творять. (Пішов.)
Хома (здивований, по паузі). Чи це навсправжки, чи у сні мені вбачилось? Диво та й годі! І в хату увійшов дідок — собаки не дзявкнули, і з хати пішов — ні одна не обізвалась!.. А наші собаки дуже лихі на старців... Завтра піду до річки і спробую цю ниточку, а тепер ляжу, може, з голоду засну (Ляга,)
Я В А 6
Галька. Гаврило постеріг мене через вікно, певно, зараз прийде. А де ж дурень? (Дивиться на Хому.) Спить... Спи, спи, лебедику, нехай тобі присниться смачний обід! Спать та їсти, їсти та спать — ото твоя робота,
Хома (вбік). Не скажу їй, що не сплю, бо знов обража-тиме; краще мовчатиму.
Гаврило (входе). Нікого тут нема?
Галька. Дурень на печі.
Гаврило. Та то байдуже. Що він робить?
Галька. Хропе. Гаврило. І гаразд.
Галька. Антін казав мені біля церкви, що прийде увечері за рушниками.
Гаврило. А ти за кого охітніш пішла б: за нього чи за мене?
Галька. Вгадай.
Гаврило. Скажи сама.
Галька. Котрий вперед посвата, за того й піду. Гаврило. Так? Галька. Вже ж не інак.
Гаврило. Забула, як казала, що ні за кого, опріч мене?
Галька. Коли це?
Гаврило. Скажеш, не казала?
Галька. Може, коли й казала, тепер вже забула.
Гаврило. Так ти он яка?
Галь ка, А ти кращий? Не казав хіба Марині, що свататимеш її?
Гаврило. Мало чого не говориться!
Галька, То тобі можна язиком плескать, а другому зась?
Гаврило. То, може, коли там в шутки і... Галька. А хіба й я не можу шутковать? Гаврило. А батько вже в моїх руках цілком. Завтра іде до волості, пише бамагу на мене. Галька. А Хомі? Гаврило. Йому дуля під ніс.
Галька. Все твоє буде?
Гаврило. Авжеж. А за тобою що дадуть?
Галька. Корову з телям, три вівці...
Гаврило. Малувато.
Галька. Може, ще що прибавлять.
Гаврило. Нехай дадуть дві корови.
Галька. Двох не дадуть.
Гаврило, Ну, то ще хоч двох бузівків?
Галька. За бузівків не знаю.
* Бузівок — однолітнє теля.
Гаврило. Без бузівків діло заотоситься... малувато... Галька. Ох і любитиму ж тебе, господи, любитиму! Гаврило. Та то положим... Тільки, щоб бузівків дали, бо малувато...
Галька. Як же ми будемо жить: укупі з старими чи нарізнь?
Гаврило. Вони житимуть у хижці.
Галька. Так краще. А ще краще було б, коли б вони зовсім окремо жили, у другій хаті.
Гаврило. Згодом можна буде і зовсім витурить.
Галька. Ото гаразд буде! А Хому куди подінемо?
Гаврило. Нехай іде, куди очі втраплять, на чортового дідька він нам?
Галька. Ти йому нічого з хазяйства не даси?
Гаврило. Дам три вирви в шию.
Галька. Одначе пора йти. Сьогодня увечері за рушниками?
Гаврило. Мабуть. Галька. Прощай... (Побігла.)
Гаврило. От і вгадай, котру сватать: чи цю, чи Марину?.. І Марина ловка дівчина, і ця окуратна... Посватаю Гальку, а як бузівків не дадуть,— піду до Марини. (Пішов.)
Хома. Гарну новину прочув: мене в три шиї, і батька-матір згодом витурять,— ловко! Ану, піду, попробую закинуть вудочку. (Пішов.)
ЗАВІСА
ДІЯ ДРУГА
Там же,
ЯВА 1
Гаврило (входе). Зовсім скрутився Хома: зробив собі вудку з нитки, пішов до річки, став над ополонкою, я гукаю, щоб ішов робить, а він рукою маха та гука: "Не мішай пироги ловить!" Треба б худобі паші підкинуть, до млина пшеницю одвезти — змолоть на коровай та на шишки, гній треба повикидать з хлівів — невже все те я мушу сам зробить? Піду ще гукну, як не послуха — битиму, так оддубасю, що аж опухне ввесь... Сьогодня починається моє весіллє, мені треба і про те і про друге подумать, і про горілку і про страву... Клопоту он скільки!.. Ох і битиму ж Хому!.. ( Пішов.)
ЯВА 2
Батько (каже до матері). Кажу ж тобі, що все списав на Гаврила, як учора казав. (Сідає.)
Мати. Гарна буде у нас невістка Галька. Сьогодня аж двічі одвідувала і така ввічлива та трудяща. Вбігла, зараз вихопила у мене рогача з рук: "Дайте,— каже,— мамо, я допоможу вам горшки в піч позасовувать!.." І позасовувала. Потім покришила закришку
Батько. Буде якраз до пари Гаврилові, обоє труждатимуться, а ми, старі, на них тільки дивитимемся та богові дякуватимем, що послав таке щастя.
Мати. Еге ж...
Гаврило (входе охаючи). От халепа! Ой-ой-ой!.. От тобі і весіллє!..
Батько. Що трапилось? Невже з тестем побився? Мати. У тебе кров з носа юшить!..
Гаврило. Нечувана дивина! Хома закинув у ополонку ниточку та й бабляється там; я гукнув на нього, щоб ішов робить, він не слуха...
Батько. От сатана!.. Було б палюгою його!
Гаврило. Стривайте ж бо! Я взяв відра та до нього, щоб хоч води наносив. Кажу: наноси води, а він таки не слуха; я хотів його за чуба вхопити, а він тоді як загука: "По щучому велінню, по моєму хотінню" нехай Гаврило наскубе собі чуба!" Звідки взялась невидима сила та як ухопе мене за чуба, як крутне туди-сюди, мало голови не опатрала. Потім він гукнув: "Годі!" Воно й перестало скубти. Я підняв кулаки та до нього — хотів побить; а він знов: "По щучому велінню, по моєму хотінню" бий, Гаврило, сам себе!" Як почав я гатить себе по пиці та по ребрах, аж шкура на мені лущить!.. Далі він знов гукнув: "Годі!" Ой лишенько!.. Ой-ой-ой!..
Мати. У тебе синяки під очима!
* Закришка — те, що кришать у борщ.