По ревізії

Сторінка 5 з 5

Кропивницький Марко

Гусар на шаблю обпирався,
В глубокой гордості стояв!

Старшина підспівує.
Пріська. Не вмію я такої! Ой, я вже п'яна. (Регоче).
Писар. Починай своєї! А ми з Васильом Мироновичем підтягнемо.
Пріська (співа).

Ой випила, вихилила,
Сама себе похвалила,

Бо я панського роду,
П'ю горілку, як воду. (двічі)

Ой мій милий умер, умер
Та в коморі дуду запер,

А я пішла муки брати
Та й почала в дуду грати. (двічі)

Ой ти, дуда ж, моя дуда!
Я молода сюда, туда!

Навприсядки та в долоні,
Пішла мука по коморі. (двічі)

ЯВА 6

Риндичка і Гарасим.
Риндичка. Бач, який вони тут допрос беруть!
Старшина (до Риндички). Мирись, стара, зараз мені! А то я тебе, чортову кочергу!.. Знаєш мене: по щучому велінню!..
Писар. Об чом спор? На основанії якої статті?
Риндичка. Вислухайте ж мене, Шелестян Салатович!
Писар. Севастян Савватьєвич!
Риндичка. Ой батечку, не вимовлю ж я! Що вона тільки зробила! Ви тільки подумайте! (Шепче йому на вухо).
Пріська. Не гнівіть бога, бабо! Чи я б таки стида не мала?
Писар. Та не может бить! Чистоє горе!
Гарасим. Настоящий калавур!
Пріська. Що я повернулась до вас потилицею — це правда, а останнє…
Старшина. Помиріться зараз! Ви ж таки сусіди. Голос за дверима: "Нате горілку".
Старшина. От і мирова підоспіла. Це вже наша! (Бере пляшки). Ану, хто моторніший, частуй, бо я вже розварився.
Гарасим. Позвольте, я сповню… Хіба у нас земля безрозсудна?..
Писар (бере пляшки). Смирно! Сідай, стара! Біля старої — кумася! Лавку сюди присуньте! Так. Василь Миронович на почотное мєсто, біля кумасі, пожалуйте! Гарасько — тут!
Гарасим. Сів… верно!
Писар. Кумасю, поцілуйтеся з старою!
Пріська (регоче). Чому й не поцілуватись?..
Риндичка (з плачем). Ти думаєш, що мені тебе не жалко? Ти ж така молода та хороша, та як та сиріточка!.. Нікому тебе ні приголубити, ні пожалувати.
Писар. Годі, стара! Цілуйтесь!
Гарасим. Цілуйтесь… Началство велить! Цілуйся, чортові сороки… Настоящой калавур з ними!
Баби цілуються.
Писар. От і шабаш! Ну, за мною! (Починає співать, за ним всі).

Во саду лі, в огороді,
Во саду лі, в огороді

Пташечки поють. (двічі)

Ой там наші родителі,
Ой там наші приятелі

Горілочку п'ють. (двічі)

(Частує Пріську.)
Антоновна наливають…
Пріська. Миронович випивають…
Гарасим. На многі літа!
Всі. Многі літа, многі літа! і т. д.
Пріська (частує старшину). Тепер вже і ви випийте від мене дві!..
Старшина (зовсім вже п'яний). Благодарю покорно… Од вас з овдовольствієм! (П'є дві).
Писар. Василь Миронович! Душа моя, не вались!
Старшина. Держусь, ще возсодержуюсь!.. Прісю, поцілуй мене! Поцілуй началство!..
Пріська. Нехай як виясниться! (Частує Риндичку).
Риндичка. Чи я ж тебе та й не жалую, моя голубочко! Завтра прийди до мене, я тобі і бурячків, і капусточки, і картопельки!
Гарасим. Стара, не задержуй чарки: може, ще хто хоче випить…
Риндичка. У старовину не так співали. (Співа).

Ой хто п'є, тому наливайте,
Хто не п'є, тому не давайте,
А ми будем пити
І бога хвалити
І за вас, і за нас,
І за неньку стареньку,
Що навчила нас
Горілочку пить помаленьку.
Ой, хто п'є, той кривиться,
Хто не п'є, той дивиться.
А ми будем пити і т. д.

Писар. Василь Миронович! Захріп… Е, шкода!
Гарасим. Бо їм клопоту, настоящой калавур!

ЯВА 7

Ті ж і сторож,
Сторож. Коні готові!
Писар. Сьогодні вже годі їхати по ревизію!..
Сторож. То це знов коні стоятимуть?
Писар. Не твоє діло. Внеси сюди дзвінок!
Сторож пішов.
Пріська. Ходімо, бабусю, додому!
Риндичка. Ходімо, моя дитино!
Писар. Стой, кума! Кататься поїдем!
Пріська. Е, ні, кумцю! Пий, кажуть, та ума не пропий! Спасибі за честь, спасибі, що помирили!..
Риндичка. Я тобі, моя люба, і квасольки, і огірочків дам… У мене, хвалити бога, уродило.
Гарасим. Тільки не сваріться!
Пріська. Прощайте, Шелестян Салатович.
Риндичка. Спасибі вам, що помирили нас!
Риндичка і Пріська пішли.
Писар. Севастян Савватьєвич! (Проводжа їх до порога). Кумасю, гляди ж, не забувай менини!
Гарасим (тим часом хова пляшку і бублики). Настоящой калавур!.. Бо їм клопоту… Ну, що вони бились… Прощавайте! (Пішов у шафу).
Писар (бере його за коміра і випиха). Ека свинота, нажреться так, што й…

ЯВА 8

Сторож вносить дзвінок.
Сторож. Навіщо вам дзвінок здався? (Дає).
Писар. Не твоє діло. (Почина дзвонить під вухом старшини). Ньо, конячки!..
Старшина (крізь сон). Поганяй, поганяй! Звертай на Чубаївку! Та не задьоргуй-бо пристяжної!
Сторож. Поїхав по ревизію.
Писар. Ну, буде з нього, нехай їде. А я поїду на хутори другу ревизію робить.
Старшина (сонний). Пиши приговор!
Писар. Чистоє горе з оцими п'яницями!.. (Пішов). Какой я тільки з ними мученик!..
Сторож. Добра ревизія! Це знов на цілий тиждень: цей дома кружлятиме, а той по хуторах. (Бере з столу бублика і доїда, потім бере щоти, сіда долі і виклада). Ні вже, хай йому враг, щоб я зостався у цім пеклі. Я таки вищитаю, скільки мені зосталося день служити до года.
Старшина (співа сонний). Многа літа, многа літа…
Завіса