Спочивайте лише вдень. Розірвіть ритм приреченості, що заглиблює в гіпнотичний сон цілу півкулю Зе-млі. Вночі заміщайте Сонце для дрімаючої Планети, генеруйте радість сплячим серцям.
Не соромтеся повернутися до дитинства, бо Дитя — прообраз Радісної Істоти. Щоденно лазьте по дере-вах, дайте побавитися вашій фізичній тварині.
Ембріон вашої душі несе міріади сутностей, котрим ви давали буття: риб, земноводних, рептилій, птахів, ссавців, — дайте ж радість і свободу тим, хто створив для нас піраміду Життя, хто згодився бути страждаючою твариною, щоб у мороці тілесного лабіринту спалахнула творяща самосвідомість Людини.
Наша плоть — не посудина гріха, як твердили древні аскети, а Ноїв Ковчег, що пливе по водах хаосу до Нового Світу, несучи зерна Вселенського Життя. Бережіть ті зерна для Альтернативної Еволюції, для грядущих чаклунських урожаїв.
Полюбіте Веду Вогню. Дивовижна мільйоннолітня Веда. Вона заворожує дітей і тварин, дорослих і юних, дарує радість і кличе до Таємниці, руйнує і сотворює.
Щоденно, проводячи експеримент, запалюйте кільцевий вогонь, приймайте всередині полум’яного кола вогняне купання, беззастережно віддаючись стихії вічного руху. Вогонь потужно відкриває лабіринти тіньових структур єства і звільняє джерела внутрішньої енергії.
Веда Любові й Веда Краси — ваші нерозлучні супутники кожної миті. Даруйте любов всьому сущому — грозам, небу, квітам, звукам, мовчанню. Ні від чого не ховатися, не захищатися. Відсутність будь-яких плівок між вами і Всесвітом.
Веда Мовчання дасть завершення всім починанням. Від любові окремої до всеохоплюючої, від руху зов-нішнього, функціонального — до динаміки Духу, від слова, мислі, образу, явища — до таємничої Тиші, до не-сказанної Суті. Все це прийде до вас — неодмінно!
Пливучи у воді — будьте рибою. Стрибаючи з дерева — станьте птахом. Левітуйте, відчувайте себе не-вагомими, всюдиіснуючими, будьте присутні в будь-якій ділянці світу, де ви повинні діяти, зливайтеся з сутно-стями повітря, простору, часу, речовини, енергії.
Милуючись хмарами, станьте як вони — міняйтесь легко й пластично, звільняйтесь у свідомості від лан-цюгів форми.
Під грозою станьте блискавицею. Під Сонцем генеруйте світло, станьте його хвилями. Серед вогню — станьте вогнем. Летіте на його крилах, в потоці золотих іскор у небо. Під зорями — розчиніться у вічності, об-німіть Всесвіт, як Світозарне Древо Життя
Проведіть експеримент вибухоподібно, ніби ви пробиваєте шкаралупу Космічного Яйця, яке закриває від нас суджений простір нового народження. Не слухайте голосу втоми чи сумніву. Гарчання нижчого єства ляка-тиме вас, але не бійтеся!
Що відбудеться?
Ви самі це побачите. Ми прорвемося в Країну Свободи, в Материнський Простір власної душі, в Світо-нію, ми допоможемо всій сфері Життя ввійти туди…
Радуйтесь, радуйтесь, радуйтесь! Світлоликий Ра повертається!.."
Ух ти! Ураган божевілля! Якби ще кілька днів тому, я б не міг дочитати такого опусу до кінця. А тепер — ясно, що у кожної вікової групи людей… ба навіть у кожної істоти — своя логіка, свій вектор поступу… і навіть сенсу буття. Чи можемо ми нав’язувати свої передумови принципово іншій свідомості?
Ця Ра-веда — квінтесенція ідеї, що повела дітей у безодню невідомості. Повне заперечення відчуженого, формного світу. Ствердження того, що в Людині зосереджена творяща динаміка самого Космосу. Власне, це те, про що весь час говорив мій Будяк. Формувати новий гнозис, нове пізнання на підвалині внутрішнього. Але чи експериментували вони, наші діти? Якщо так, то чому ніхто з наставників не знав, не контролював? Ось ще записки Будяка… Так-так… Саме про це…
"Вагалися, чи повідомити Координаційну Раду педагогів. Вирішили — не слід. Дадуть спостерігача, кон-тролера. Це одразу зіпсує чистоту експерименту. Потрібна повна відвертість, повне довір’я, узгодженість, щи-рість. Чуже око збоку — прощай, результат!
…Почали від Білухи, де від крижаного громаддя зачинається потік Катуні. Гора ніби космічний дзвін. Ми довго милувалися її спокоєм, величністю. Ніби прохали у неї благословення.
Роздяглися. Вбрання передали другові, котрий вертається магнетоном до Дитячої Республіки. Попроща-лися. За кілька хвилин починаємо свій біг, свій чаклунський експеримент. Хвилюємося, але віримо. Останній запис. Ці аркушики теж залишаю в кишені куртки…"
"…А де ж результати? — здивувався Речислав. — Чому Будяк не залишив спогади про хід експеримен-ту? Чи вони добули бодай щось певне?.. Ага… ось натяки…"
"…Що ж ми маємо? Негусто…
Беладона і Кульбаба досягли перших ступенів левітації, піднімалися над вогняним кільцем до десяти ме-трів. Інколи не втримувалися, падали. Чому?
Дуб і Ломикамінь продемонстрували достатню потужність телекінезу.
Секвойя почула голоси трав, квітів, дерев. Я розмовляв з полум’ям. А якщо це — самогіпноз? Якщо про-сто контакт з резервними силами єства?
Терен оволодів часовими флуктуаціями: па кілька секунд зникав з поля зору, знову виникав.
Лілея ходила по воді. Мальва танцювала на розпеченому камінні. Температура біля шестисот…
Проте все це — мізерія. Відомо, що групи йогічних ентузіастів давно вже досягають незмірно більшо-го…
Що добре? Всі витримали п’ятдесятиденний піст. Сили не втратили. Відчулося, що тіло засвоює енергію Всесвіту. Разом з тим в с і відчули, що Планетарна Ноосфера гальмує експеримент. Таке враження, що ми бор-саємося в трясовині. Правду писав Шрі Ауробіндо, мудрець двадцятого віку, що вся бридота світу атакує енту-зіаста, котрий починає чистити свій організм, своє єство. Бо, власне, свого нема. Є спільне. Тоді що ж? На часі — наш давній план. Далекий світ. Чиста планета. Чиста ноосфера, спокій Всесвіту.
Треба шукати. Думати.
Ех, якби дорослі… Дарма, дарма!.."
Головний Детектив відсунув записи, кристалофони, міні-комп’ютери. Спочити, бодай годинку. Голова розколюється від думок. Треба зосередитися, зібрати докупи все, що пощастило вивудити. Ясно лише одне — тут, на Планеті, вони відчули опір не лише людської ноосфери, а й структури самої природи. Отже, втеча — продовження експерименту Ра-веди в космічному масштабі. Справді, проблемою має зайнятися вся наукова думка Землі.