П'ятеро поросят

Сторінка 50 з 52

Агата Крісті

— Ні.

— Але, мадемуазель Уоррен…

Анжела підвелася.

— Я дуже добре розумію, що ви хочете мені приписати. Ви хочете сказати, що я вбила Еміаса Крейля і моя сестра про це знала. Я відкидаю це звинувачення з усією твердістю.

Пуаро сказав:

— Лист!..

— Лист був тільки до мене.

Пуаро кинув погляд туди, де наймолодші сиділи разом. Карла Лемаршан сказала:

— Я дуже прошу, тьотю Анжело, зробіть, будь ласка, так, як просить пан Пуаро.

Анжела Уоррен сказала з гіркотою:

— Ну от, Карло! У вас зовсім немає почуття благопристойності. Це була ваша мати. Ви…

Голос Карли прозвучав чітко і схвильовано:

— Так, це була моя мати. І тому, що це була моя мати, я маю право вимагати цього від вас. Бажаю, щоб лист було прочитано!

Анжела Уоррен поволі витягла з сумки листа і подала Пуаро. Вона сказала з гіркотою:

— Краще б я ніколи вам його не показувала.

Одвернувшись, вона почала дивитися у вікно.

У той час, коли Еркюль Пуаро читав листа Керолайн Крейль, сутінки все більше проникали у всі закутки кімнати. Карла відчула раптом, ніби хтось ще присутній у лабораторії, набирає певної форми, слухає, дихає, жде.

Голос Еркюля Пуаро урвався. Потім його почули знову:

— Ви всі, звичайно, погодитеся, що це дуже цінний лист, тому що помічаємо в ньому одне важливе упущення: він не містить анінайменшого протесту, що стосувався б її невинності.

Анжела Уоррен сказала, не повертаючи голови:

— Це даремно.

— Так, мадемуазель Уоррен. Це було даремно. Керолайн Крейль не повинна була говорити своїй сестрі, що вона не винна, тому що вона знала, що її сестра певна в цьому, що в неї були найвагоміші підстави про це знати. Єдина турбота Керолайн Крейль полягала в тому, щоб втішити, заспокоїти сестру і усунути можливі зізнання з боку Анжели. Вона весь час повторювала: все прекрасно, моя дорога.

Анжела Уоррен сказала:

— Ви не можете цього зрозуміти: вона хотіла, щоб я була щаслива, і все.

— Так, вона хотіла, щоб ви були щасливі. Це безперечно. Але не про дитину думала вона. Це вона зробить пізніше. Ні, її сестра займає всі її думки і позбавляє всіх інших турбот. Сестру треба заспокоїти, треба підбадьорити, підтримати, щоб вона прожила своє життя щасливо і мала успіх. Для того, щоб ярмо сприйняття мадемуазель Анжелою жертви пані Крейль не було занадто важким, Керолайн додає цю багатозначну фразу: "варто сплачувати свої борги"… Ця фраза пояснює все. Вона цілком стосується того хреста, який несла Керолайн усі ці роки з тих пір, як у пориві нестримної злості кинула прес-пап'є в свою сестру, спотворивши її на все життя. Тепер, зрештою, знаходиться нагода сплатити свій борг. І якщо це могло послужити втіхою, я твердо переконаний, що з виплатою цього боргу Керолайн Крейль знайшла мир і душевний спокій, яких не знала ніколи раніше. Переконану у виконанні свого обов'язку, її вже не могли турбувати неприємності процесу і загального осуду. Дивно говорити подібні речі, але в ті хвилини вона мала підстави бути щасливою. Так, навіть більше, ніж ви собі уявляєте. І я це зараз доведу. Пуаро на хвилину замислився, а потім знову: — Ви помічаєте, що при такій версії все стає зрозумілим щодо реакції Керолайн? Погляньте на весь ланцюг подій з її точки зору. Насамперед попереднього вечора трапляється випадок, який нагадує їй про гірке її отроцтво. Анжела кидає в Еміаса Крейля той же предмет, яким вона вдарила сестру багато років тому. Анжела кричить, що хотіла б бачити Еміаса мертвим. Затим наступного ранку Керолайн заходить у колишню оранжерею і бачить, що Анжела бавиться з пивними пляшками. Пригадуєте слова мадемуазель Уільямс: "Анжела була там. На її обличчі був вираз вини…" Вини, тому що вона обдурила її. Це був смисл, якого надавала мадемуазель Уільямс, але для Керолайн — вираз лиця раптово захопленої Анжели міг мати зовсім інший зміст. Не забувайте, що і раніше бувало, принаймні не раз, що Анжела підсовувала всяку всячину в напої Еміасові. Керолайн бере пляшку, яку їй дає Анжела, і несе вниз, до "батареї", там спорожняє в склянку Еміасові, який, випивши пиво одним дихом, морщиться і каже: "Сьогодні все має противний смак!" Керолайн тоді ще нічого не запідозрює, але після сніданку вона знову іде в "батарею" і знаходить свого чоловіка мертвим. Вже ніскільки не сумнівається, що він отруєний. Проте вона його не отруювала. Хто ж тоді?.. І раптом її пронизує здогадка: погроза Анжели, вираз лиця Анжели, коли вона була застигнута над пляшкою. Навіщо вона це зробила? Дитяча помста, можливо, без наміру вбити, а тільки напакостити. А можливо, дівчина вчинила все це задля неї, Керолайн? Може, вона зрозуміла і обурилась, що Еміас кине її сестру.

Керолайн пригадує — о, як ясно пригадує свої власні бурхливі і нестримні емоції того часу! — коли вона була в Анжелиному віці. У її думках виникає одним-єдина думка: як же захистити Анжелу? Анжела вовтузилася з пляшкою, відбитки її пальців повинні бути на пляшці. І Керолайн швидко витирає її, наводить блиск. Якщо переконати всіх, що Еміас покінчив життя самогубством… Треба, щоб знайшли відбитки його пальців. Вона намагається притиснути уже мертві пальці до пляшки, мучиться з усіх сил, у відчаї стежачи, щоб ніхто не прийшов… Коли все це передбачення прийняти за правду, решта подальшого сходиться, її безперервна турбота про Анжелу, настирлива вимога, щоб дівчину відвезли, тримали поза всім, що відбувалося, її страх, щоб Анжелу не допитували в поліції, більше, ніж це варто, І, зрештою, її наполягання відправити якнайшвидше Анжелу з Англії до початку процесу. Весь час вона була під страхом думки, що Анжела може не втриматися і зізнатися.

ПРАВДА

Анжела Уоррен поволі повернулася. Її жорстокі і презирливі очі по черзі пронизали всіх. Вона сказала:

— Ви всі дурні! Всі, хто зібрався тут! Хіба не розумієте, що якби я зробила це, то зізналася б? Я ніколи не дозволила б Керолайн страждати за те, що зробила я!

Пуаро сказав:

— Але ви мали справу з пивом.

— Так, я мала справу з пивом.

Пуаро повернувся до Мередіта Блейка.

— Послухайте, добродію. У своєму викладі подій ви стверджуєте, що чули якесь шарудіння в кімнаті, яка під вашою спальнею. Саме того дня, коли відбувся злочин.