П'ять тижнів на повітряній кулі

Сторінка 9 з 74

Жуль Верн

При тій безмежній довірі, яку Джо відчував до лікаря, природно, між слугою і Кеннеді раз у раз піднімалися нескінченні суперечки з приводу того як готується експедиція, хоча слуга не виходив за межі шанобливості.

Один був сповнений віри, інший — сумнівів, один був весь обережність і проникливість, інший — сліпа довіра; таким чином, доктор знаходився між сумнівом і вірою. Треба сказати, що він не звертав жодної уваги ні на те ні на інше.

— Ну, містер Кеннеді ... — починав Джо.

— Ну, любий Джо ...

— Рибка вже майже що в сітці: здається, ми скоро вирушимо на Місяць, — продовжував Джо.

— Ти хочеш сказати — до Місячних гір? Це, знаєш, не так далеко, як Місяць, але, будь впевнений, не менш небезпечне.

— Небезпечно! Що ви! З такою людиною, як доктор Фергюсон!

— Мені не хочеться розчаровувати тебе, любий Джо, але повинен сказати, що затія доктора просто божевільна. Втім, нікуди він не полетить.

— Чому не полетить? Так ви, значить, не бачили його повітряної кулі в майстернях Мітчела, в Бору?

— Дуже потрібно мені її бачити!

— Позбавили себе, сер, прекрасного видовища. Ну, до чого гарна! Як спрацьована! А кошик — іграшка! Уявляю собі, як зручно ми в ньому сядемо!

— А ти, значить, серйозно думаєш відправитися зі своїм лікарем?

— Я? Так я за ним хоч на край світу, — з рішучим виглядом відповів Джо. — Не вистачало ще, щоб я відпустив його одного, після того як ми з ним разом об'їздили весь світ! А хто ж його підтримає, коли він втомиться? Хто протягне йому сильну руку, коли йому треба буде перескочити через прірву? А захворій він; хто стане за ним ходити?.. Ні, містер Дік, Джо завжди буде на своєму посту при докторі Фергюсоні або, вірніше сказати, біля нього.

— Славний ти малий, Джо!

— Але ж і ви їдете з нами, — заявив Джо.

— Звичайно, — відповів Кеннеді, — тобто я буду супроводжувати вас, щоб до останньої хвилини утримувати Семюеля від його божевільної витівки. Так, я поїду за ним до самого Занзібару, рука друга вчасно зупинить його, і він відступиться від цього безглуздого проекту.

— Дозвольте вам сказати, містер Кеннеді, що ви зовсім нічого не зупините! Доктор Фергюсон не якийсь там навіжений. Вже він, перш ніж зважитися, обмірковує справу з усіх боків. Але раз рішення прийнято, сам диявол не змусить його відступити.

— Ну, це ми ще подивимося! — кинув шотландець.

— Не тіште себе, містер Кеннеді, марною надією. Втім, найважливіше — щоб ви поїхали. Для такого мисливця, як ви, Африка — країна чудова, і як би там не було, а ви не пошкодуєте, що вирушили туди.

— Звичайно, не пошкодую, особливо коли цей упертюх здасться перед очевидністю.

— А до речі, — додав Джо, — ви знаєте, що сьогодні буде зважування?

— Яке зважування?

— Так ось треба зважити всіх трьох: доктора, вас і мене.

— Як жокеїв!

— Так, як жокеїв. Тільки заспокойтеся: якщо ми виявимось занадто важкими, нас не змусять худнути, — заберуть таким, як є.

— Вже, звичайно, себе-то я не дозволю зважувати, — впевнено сказав шотландець.

— Але, сер, це, здається, необхідно. Його куля ...

— Його кулі доведеться обійтися без цього.

— Ні, вже вибачте! Що ж вийде, якщо через невірні обчислення ми не зможемо піднятися? — Дідька лисого! Мені тільки того і треба.

— Та що ви, містере Кеннеді! Доктор зараз прийде за вами.

— Я не піду.

— Ви не захочете доставити йому таку неприємність.

— А ось і доставлю!

— Гаразд! — сміючись, вигукнув Джо. — Ви говорите це тому, що його тут немає, а варто йому сказати вам (вже вибачте мою зухвалість): "Дік, мені необхідно дізнатися твою точну вагу.", — і ви, ручаюсь, зараз же підете на ваги, ні словечка не скажете.

— Ні не піду!

В цю мить Фергюсон увійшов до свого кабінету, де відбувалася розмова між Діком і Джо. Він глянув на Кеннеді, який відчув себе не дуже-то добре.

— Дік, — промовив доктор, — і ти і Джо ходімо-но зі мною. Мені треба знати точну вагу кожного з вас.

— Але ... — почав було Кеннеді.

— Ти при зважуванні можеш не знімати капелюха. Йдемо ж, — перебив його лікар. І Кеннеді пішов.

Всі троє вирушили в майстерню Мітчела, де були приготовлені так звані десяткові ваги. Доктору Фергюсону для встановлення рівноваги в своїй повітряній кулі дійсно треба було знати вагу своїх супутників. І він змусив Діка встати на платформу ваги. Той зовсім не протестував, а тільки пробурмотів:

— Добре! Добре! Але ж ні до чого не зобов'язує.

— Сто п'ятдесят три фунти [20], — оголосив доктор, заносячи цю цифру в свою записну книжку.

— Що, я занадто важкий?

— Та ні, містер Кеннеді, — заспокоїв його Джо. — До того ж я дуже легкий, ось ми і врівноважити одне одного.

Говорячи це, Джо змінив Кеннеді, і так стрімко це зробив, що ледь не перевернув ваги. Тут він прийняв позу статуї Веллінгтона, зображеного у вигляді Ахілла при вході в Гайд-парк. Джо був справді прекрасний, хоча йому і не вистачало щита!

— Сто двадцять фунтів [21] — знову записав доктор.

— Гей! е-е! ... — промовив Джо, радісно посміхаючись, сам не знаючи чого.

— Тепер моя черга, — сказав Фергюсон і заніс в записну книжку свою вагу сто тридцяти п'ять фунтів. — Усі троє ми важимо трохи більше чотирьохсот фунтів, — заявив він.

— Але, сер, якщо тільки це потрібно для вашої експедиції, то мені нічого не варто схуднути на двадцять фунтів, доведеться тільки поголодувати, — звернувся Джо до лікаря.

— Це зайве, мій милий. Можеш їсти хоч донесхочу. І ось тобі півкрони — угощайся, чим душа забажає.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

Геометричні розміри повітряної кулі. — Обчислення її підйомної сили. — Дві її оболонки. — Кошик. — Таємничий пристрій. — Запаси провізії. — Остаточні розрахунки.

Доктор Фергюсон вже чимало часу був зайнятий обмірковуванням всіх подробиць своєї експедиції. Зрозуміло, що повітряна куля — це чудовий транспортний засіб пересування по повітрю — невідступно займала його думки.

Перш за все, прагнучи до того, щоб об'єм кулі не був занадто великим, він вирішив наповнити його воднем, який в чотирнадцять з половиною разів легший за повітря. Добування цього газу особливих труднощів не становить, і саме з ним при повітроплавальних дослідах досягнуті найкращі результати. Після найретельнішого підрахунку Фергюсон прийшов до висновку, що повітряна куля разом зі своїм вмістом повинна важити чотири тисячі англійських фунтів [22]. Слідом за цим треба було обчислити необхідну при цьому навантаженні підйомну силу і, виходячи з неї, визначити ємність кулі. Все завантаження в чотири тисячі фунтів витісняє сорок чотири тисячі вісімсот сорок сім кубічних футів повітря [23]; іншими словами сорок і чотири тисячі вісімсот сорок сім кубічних футів повітря саме і важать приблизно чотири тисячі фунтів.