П'ять тижнів на повітряній кулі

Сторінка 55 з 74

Жуль Верн

В цю мить один з найлютіших кондорів, розкривши дзьоб і випустивши кігті, кинувся на "Вікторію", готовий вчепитися в неї, готовий розірвати її на шматки.

— Стріляй! Стріляй! — крикнув доктор.

Не встигли пролунати ці слова, як убитий на смерть кондор, кружляючи, полетів вниз. Тепер Кеннеді схопив двостволку. Джо скинув на плече іншу. Перелякані пострілами, кондори було розлетілися, але майже відразу ж знову зі страшним сказом кинулися в атаку. Тут Кеннеді першою ж кулею майже відірвав голову найближчій птиці, а Джо роздробив крило іншої.

— Залишилося всього одинадцять! — прокричав Джо. Але в цю мить кондори змінили свою тактику і всією зграєю піднялися над "Вікторією". Кеннеді подивився на Фергюсона. Як не був стійкий і незворушний доктор, він зблід. Настала страшна тиша. Раптом почувся тріск шовкової матерії, що рветься; мандрівникам здалося, що корзина йде з-під їхніх ніг.

— Ми загинули, — крикнув Фергюсон, глянувши на барометр, що швидко піднімався. — Геть баласт! Геть!

В якихось кілька секунд весь кварц був викинутий за борт.

— Ми все падаємо! — крикнув Фергюсон. — Виливайте воду з ящиків! Чуєш, Джо! Ми летимо в озеро!

Вода була вилита, миттєво. Доктор нахилився над бортом кошика. Здавалося, озеро підіймалось до них, як морський приплив.

Предмети внизу росли зі страшною швидкістю. Кошик був менше ніж за двісті футів від поверхні озера Чад ...

— Геть провізію! Провізію геть! — крикнув знову доктор.

І ящик з їстівними припасами полетів в озеро. Падіння дещо сповільнилося, але куля все ж продовжував падати вниз.

— Викиньте! Викидайте ще! — крикнув доктор.

— Кидати більше нічого, — відгукнувся Кеннеді.

— Ні є, — лаконічно відповів Джо і, швидко перехрестившись, зник за бортом.

— Джо! Джо! — З жахом закричав доктор.

Але Джо вже не міг його чути ... Полегшений кошик став підніматися і на висоті тисячі футів куля була підхоплена вітром, який, свистячи в прорваної оболонці, поніс її до північних берегів озера.

— Загинув! — з жестом відчаю сказав Кеннеді.

— Загинув, щоб нас врятувати! — докінчив Фергюсон.

І по щоках цих двох відважних людей скотилися важкі сльози. Обидва вони перегнулися за борт, шукаючи хоч сліду нещасного Джо, але їх вже віднесло далеко.

— Що ж нам тепер робити? — запитав Кеннеді.

— Як тільки буде можливо, Дік, треба спуститися на землю, а потім чекати.

Пролетівши шістдесят миль, "Вікторія" опустилася на безлюдному березі північної частини озера. Якорі зачепилися за дерево, і мисливець міцно закріпив їх. Настала ніч, але ні Фергюсон, ні Кеннеді не могли ні на хвилину заснути.

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

Здогадки і припущення. — Відновлення рівноваги "Вікторії". — Нові обчислення Фергюсона. — Полювання Кеннеді. — Докладне дослідження озера Чад. — Тангалія. — Повернення. — Ларі.

На наступний день, 13 травня, мандрівники насамперед обстежили ту частину узбережжя, де вони перебували. Це був як би острівець твердої суші серед величезних боліт. Навколо, скільки око сягає, підіймалися очерети, що не поступалися по висоті європейським лісам.

Непрохідні болота створювали для "Вікторії" безпечне положення. Треба було лише не зводити очей з озера. А воно тяглося на схід безмежним водним простором, на якому не було видно навіть островів.

Обидва друга досі все ще не наважувалися заговорити про свого злощасного товариша. Кеннеді перший висловив свої припущення.

— Бути може, Джо і не загинув, — почав він. — Малий він спритний і плавець такий, яких мало. Йому неважко переплисти затоку Ферт оф Форт в Единбурзі. Ми, звичайно, зустрінемося з ним, тільки де і коли? Але ми з тобою ні перед чим не повинні зупинятися, щоб полегшити йому повернення.

— Хай почує тебе бог, дорогий Дік, ми зробимо все, щоб знайти нашого друга, — гаряче відповів доктор. — Але перш за все давай звільнимо нашу "Вікторію" від її зовнішньої оболонки; служити нам вона вже не може, а ми позбудемося тягаря в шістсот п'ятдесят фунтів. Через це варто попрацювати.

Доктор і Кеннеді зараз же взялися до роботи, яка виявилася дуже важкою. Довелося шматок за шматком віддирати надзвичайно міцну шовкову тканину оболонки і, розрізаючи її на вузькі смуги, витягувати крізь сітку. З'ясувалося, що розрив, зроблений дзьобами кондорів, був завдовжки в кілька футів.

Робота зайняла принаймні години чотири. Нарешті, вдалося повністю звільнити внутрішню оболонку, і вона, на щастя, виявилася в повній справності. "Вікторія" зменшилася на одну п'яту свого обсягу.

Ця різниця в обсязі здалося Кеннеді настільки значною, що стривожила його.

— Чи можливий тепер політ? — запитав він свого друга.

— Щодо цього не турбуйся. Дік. Я відновлю рівновагу, і повернися наш бідолаха Джо — ми і з ним будемо в змозі продовжувати наш політ.

— Знаєш, Семюель, якщо пам'ять не зраджує мені, то під час падіння ми були недалеко від якогось острова.

— Так, і мені також пам'ятається, але той острів, як і всі тутешні острови, звичайно, населений дикунами. Тубільці, треба думати, були свідками нашої катастрофи, і якщо Джо потрапив до їхніх рук, він загинув, якщо тільки його не врятує марновірство дикунів.— Повторюю, Семюель, наш Джо виплутається з будь-яких труднощів. Я глибоко вірю в його спритність і тямущість.

— І я хочу сподіватися на це. А тепер, Дік, вирушай-но на полювання, тільки не. захоплюйся і не заходь занадто далеко. Нам необхідно відновити запаси їстівного, адже більшою їх частиною довелося пожертвувати.

— Гаразд, Семюель. Я скоро повернусь.

Кеннеді взяв двостволку і по високій траві попрямував в найближчий лісок. Незабаром часті постріли сповістили Фергюсону, що полювання обіцяє бути вдалим.

Тим часом доктор зайнявся оглядом вцілілого багажу і урівноваженням "Вікторії" з її новою оболонкою. Він з'ясував, що ще було фунтів тридцять пеммікана, невелика кількість чаю і кави, близько півтора галонів горілки і зовсім порожній ящик для води. Але сушеного м'яса зовсім не залишилося.

Доктор знав, що підйомна сила "Вікторії" внаслідок витоку водню із зовнішньої оболонки зменшилася приблизно фунтів на дев'ятсот. Тепер для встановлення рівноваги кулі йому це, звичайно, потрібно було врахувати. Повний обсяг оболонки нової "Вікторії" дорівнював шістдесяти семи тисячам кубічних футів, а газу вона утримувала в собі тридцять три тисячі чотириста вісімдесят кубічних футів. Апарат для розширення газу, мабуть, був у досконалої справності; не постраждали ні електрична батарея, ні змійовик.