Залишалося ще кілька крапель води. Кожен знав про це, кожен думав про ці краплі, і кожного тягнуло до них, але ніхто не наважувався зробити перший крок.
Ці три супутників, ці троє друзів кидали один на іншого дикі погляди, — вони були охоплені тваринної жадібністю. Особливо сильно вона виявлялася у Кеннеді. Його могутній організм раніше інших змучився від нестерпних поневірянь. Весь день він був в якомусь маревному стані: ходив взад і вперед, щось хрипко вигукував, кусаючи собі кулаки, був близький до того, щоб розкрити собі вени і напитися власною кров'ю.
— "Країна спраги"! — кричав він. — Ні, вірніше буде назвати тебе "країною розпачу"!
Потім він впав у стан повної знемоги: чулося тільки дихання зі свистом, яке з шумом виривалось з його запечених губ.
Надвечір перші напади божевілля охопили і Джо. Нескінченна маса пісків раптом здалася йому величезним ставком з чистою, прозорою водою. Не раз нещасний кидався на розпечену землю, щоб напитися. Піднімався він з ротом, повним піску, і злобно кричав:
— Прокляття! Вода-то солона!
Після одного з таких нападів божевілля Джо, бачачи, що Фергюсон і Кеннеді лежать без руху, піддався непереборному бажанню випити останні, залишені про запас краплі води. Не в силах впоратися з собою, він підповз на колінах до кошика і, пожираючи божевільними очима пляшку з водою, схопив її і вп'явся в неї губами. В цю мить поруч з ним пролунали роздираючі душу крики:
— Пити! Пити!
Кеннеді підповзав до нього. Нещасний мисливець був жалюгідний, він на колінах, плачучи, благав Джо, який зі сльозами простягнув йому пляшку, і Кеннеді випив все, що було в ній, все до останньої краплі.
— Дякую, — пробурмотів він, але Джо не чув: він звалився на пісок поруч з шотландцем.
Як пройшла ця жахлива ніч — невідомо. Вранці нещасні стали відчувати, як під вогняними потоками сонця тіла їх мало-помалу зовсім висихають. Коли Джо хотів піднятися, йому це не вдалося. Він був уже не в силах здійснити свій план.
Джо озирнувся навколо. Доктор похмуро сидів в кошику; він схрестив на грудях руки і втупився безглуздими очима в одну точку. У Кеннеді вид був страшний: він мотав головою з боку в бік, як дикий звір у клітці. Раптом очі мисливця зупинилися на карабіні, приклад якого стирчав з-за борту кошика.
— Ах! — скрикнув він, піднімаючись з нелюдськими зусиллями, і поза себе, як божевільний, кинувся до карабіна, схопив його і приставив дуло до свого рота.
— Пане професоре! Сер! — з криком кинувся до нього Джо.
— Залиш мене! Забирайся! — хрипів шотландець. Між ними зав'язалася запекла боротьба.
— Пішов геть, або я тебе вб'ю! — задихаючись, повторював Кеннеді.
Джо щосили вчепився в нього. Вони боролися з хвилину; Фергюсон, здавалося, навіть не помічав їх. Під час цієї жорстокої сутички карабін раптово вистрілив. Почувши цей звук, доктор піднявся на повний зріст; він був схожий на привид. Раптом очі його ожили, він простягнув до горизонту руку і нелюдським голосом закричав:
— Там! Там! Ось там!
У його крику і жесті було стільки енергії, що Джо і Кеннеді відразу ж перестали боротися і обидва подивилися на Фергюсона.
Неосяжна рівнина хвилювалася, наче розлючена в бурю море. Хвилі піску вирували, а з південного сходу, обертаючись з неймовірною швидкістю, насувався колосальний піщаний стовп. В цю хвилину сонце сховалося за темною хмарою, величезна тінь від якої доходила до самої "Вікторії". Найдрібніші піщинки неслися з легкістю водяних бризок, і все це розбурхане море піску насувалося на них. Надія і енергія засвітилися в очах Фергюсона.
— Самум! — крикнув він,
— Самум! — повторив Джо, не розуміючи гарненько, що це означає.
— Тим краще, — закричав Кеннеді з шаленим відчаєм. — Тим краще! Ми загинемо!
— Тим краще, — повторив Фергюсон, — але тому, що ми будемо врятовані.
І він швидко почав викидати з кошика пісок, що служив баластом.
Врешті-решт його товариші зрозуміли, в чому справа; вони стали допомагати йому викидати пісок, а потім зайняли свої місця в кошику.
— Тепер, Джо, викину-но фунтів п'ятдесят твоєї руди, — скомандував доктор.
Джо не вагаючись зробив це, і все ж його кольнула миттєва біль жалю. "Вікторія" стала підніматися.
— Як своєчасно! — вигукнув доктор.
Самум дійсно наближався зі швидкістю блискавки. Ще трохи — і "Вікторія" була б розчавлена, порвана на шматки, знищена. Колосальний смерч вже наздоганяв її і обсипав градом піску.
— Ще викидай баласт! — крикнув доктор.
— Добре, — відгукнувся Джо, кидаючи на землю величезний шматок кварцу.
"Вікторія" швидко піднялася над смерчем і, підхоплена могутнім повітряним потоком, полетіла з неймовірною швидкістю над пінливим морем піску. Семюель, Дік і Джо мовчали. Оновлені бурхливим вихором, вони з надією дивилися вперед ...
О третій годині самум припинився. Пісок, осідаючи, утворив незліченні горбки. В небі знову запанувала цілковита тиша. "Вікторія" зупинилася. Мандрівники побачили попереду зелений острів, що піднімався з океану пісків, — оазис.
— Вода! Там вода! — закричав доктор. В ту ж мить він відкрив верхній клапан, випустив частина водню, і "Вікторія" тихенько спустилася в двохстах кроках від оазису.
За чотири години повітроплавці покрили відстань в двісті сорок миль. Кошик завантажили, і Кеннеді в супроводі Джо скочив на землю. — Беріть ваші гвинтівки! — крикнув Фергюсон. — Та дивіться, будьте обережнішими.
Дік кинувся за своїм карабіном, а Джо схопив одну з рушниць. Швидко помчали вони до дерев і миттю опинилися під свіжою зеленню, що сповіщала їм про велику кількість дорогоцінної вологи. У своєму збудженому стані вони не звернули уваги на свіжі сліди, що виднілися там і сям.
Раптом в кроках двадцяти від них почулося гарчання.
— Це лев, — промовив Джо.
— Тим краще! — вигукнув роздратований мисливець. — Будемо битися. О, сили знайдуться, якщо потрібно тільки битися.
— Обережніше, містер Дік, обережніше. Пам'ятайте, що від життя одного з нас залежить життя всіх.
Але Кеннеді пропустив ці слова повз вуха, він уже мчав уперед, тримаючи в руках заряджений карабін, мчав з палаючим поглядом, страшний у своїй відвазі. Під однією з пальм стояв величезний лев з чорною гривою, готовий щохвилини кинутися на свою жертву. Помітивши мисливця, лев зробив страшний стрибок, але, перш ніж він торкнувся землі, куля вразила його прямо в серце. Він впав мертвий.