— Кресало,— пояснив він, звертаючись чомусь тільки до Стьопи.— Сам виклепав у кузні з терпуга. Разів три пальці обіб'єш і кресатимеш, аж гай гудітиме,— і, відвівши руку Степана, який, певно, поривався почати навчання зразу, загорнув знову все і сховав у кишеню.
— Цікаве причандалля,— задумливо проказав Мікрон, і, якби Роман не був у цю мить так поглиие-нений своїм тріумфом, він запідозрив би, що Мікрон таки візьме сірники. А Стьопа після Мікронового ко-мептаря твердо вирішив прихопити з припічка оту маленьку, але надійну і звичну коробочку.
Друзі вже намірялися розходитись, як Василь спох-ватився:
— Таке діло...— він пошкрябав підборіддя, втупив погляд у землю.— Значить, Риска...
Хлопці нашорошили вуха. Це ім'я їм багато чого нагадувало. Не сказати б, що вони зневажали дівчаток, пі, товаришували з ними, як личить піонерам, в класі все разом робили і взагалі... А в глибині своїх хлопчачих сердець, десь аж на самісінькому денці, була все-таки крихта якоїсь... зверхності? Мовби й ні... А все ж ніхто б з них не погодився, щоб діялось не по-його, а як хоче Галя, Оксана, Марійка. Кортить іноді похизуватись, пройтись перед ними вистрибом — ось я який!
Тільки пе перед Рискою. Перед нею ие закопилиш губу. Bona так одкоша дасть, що тобі ніби аж заціпить, і всі слова забуваєш, тільки очима кліпаєш іншим на посміховисько. Чого б простіше— дати їй ша-лабапа — знай, як сильніших не шанувати. І хай собі поскиглить, а ти гордо простуєш далі. Але ж. вона перша тобі такого щигля одваяшть, що ну. Насправжки не підеш з нею навкулачки. Значить — не займи?
Та от коло тієї крихти зверхності щодо дівчисьок примостилась крихітка остраху перед непогамовною вдачею Риски. Про це нізащо не зізнався б кожен з них навіть сам собі і разом з тим знав, що це так.
Пеипа річ, промайнуло все оте у хлопчачих головах за мить, а подіяло, як дотик струму. Василь знітився і в цю хвилину став чимось дуже схожим на Стьопу. Він винувато мимрив, затинався, та його не перебивали.
— Поїду, каже, з вами, і квит. Хоч, кая^е, в'яжіть, хоч триножте,— розписував Василько, сподіваючись, що чим більше налякає друзів, тим вдячнішими вони мають стати — он яку небезпеку одвернув од них. І тоді ие киватимуть, що, мовляв, твоя сестричка... і все таке подібне.
— Знаю, каже, ви скарби там шукаєте. Якщо без мене — все вам переколошкаю. Насилу вгомонив...
— От би й справді скарб знайти,— Стьопа розвів руки, наче хотів зобразити цілу купу якогось добра.
Роман паче не почув Стьопиних слів та до Василя:
— А що ти зробиш, коли вона сама припливе?
— Втоплю!
— Жінок до Січі навіть не підпускали.— роз'яснив Роман.— Казали, як з'явиться жінка — буде нещастя.
— У нас ще Січі нема,— заспокоїв Мікрон.
— Зате жінка вже є,— озирався на всіх Стьопа: чи оцінили його дотеп?
— Василю,— звернувся Роман,— Риску пильнуй сам. Скажи, як здумає приїхати, у кропиву загорнемо і одвеземо назад. А про скарби — теревені моєї баби Лисючки. Ми не маленькі, щоб гратися в такі крем'яхи. Все!
Мікрон сьогодні вочевидячки настроєний критично. Йому подобається Романова звичка вистрілювати словами, рубати ними і кресати. Але оте проводиреве "все!", за яким нікому нічого не лишається, крім "по конях", інколи дратує. Бо Мікрон ке вважає, що коли для одного "все", то й для інших уже зась міркувати й говорити.
— Васильку, давай з Рискою ще й я побалакаю,— звернувся Мікрон, наче й не чув Ромапової команди. Василь поспішно кивнув на знак згоди.— Тепер про скарби. Порпатися навмання не треба. А коли підійти до них по науці...
— Все,— нетерпляче перебив Роман.— Вже пізно. Завтра зранку — всі на берег човни рихтувати.
* * *
Риска з Крапкою бігли до старого вітряка. Риска летіла, мов на крилах, а Крапці вже давно пе давала дихати колька в боці.
— Рисочко, не можу...— вигукувала вона навздогін подрузі.— Не тікай од мене!
Риска стишила біг.
— Тримайся. Мікрон сказав, що коли я після десяти вийду з хати — пошкодую. Треба встигнути!
— А чому він розпоряджається? — прискорила крок Крапка.
— Я заявила Василькові, що однаково піду з ними.
— От дурна! Треба потихеньку!
Село вже лишилося позаду, почався сінокіс, і на тлі світлої смужки небокраю забовванів вітряк.
— Я не хотіла вистежувати їх,— виправдовувалась Риска. Не так перед Крапкою, як перед собою —
Чесно попередила. А вони однаково не хочуть брати, бо більше піхто з дівчат не їде.
Чому ти мені не сказала раніше? — зойкнула Крапка.
Вони саме переходили вузеньку дерев'яну кладку через потічок.
Казав Мікрон, як перейду кладку, все й почнеться.
Не встигла Крапка втямити, чи правду каже Риска, чи страхає, як пролунав вибух. Десь зовсім поруч, бо зразу запахло їдким димом. Крапка заверещала, і її вмить не стало. Високо підстрибуючи, вона чкурнула до села.
Риска притиснулась до землі, сховала обличчя в траву. Було тихо. Дівчинка обережно розплющила очі і враз знову стулила повіки. Прямо перед собою побачила страшну потвору. Рисці захотілось закричати від жаху, вона навіть забула, що треба тікати.
І тут почула тихе та жалісне: "Ме-ее, ме-е".
Мікронова коза! З потворною маскою на морді. Замість очей — електричні лампочки. Коза мотала головою, намагаючись зірвати маску, і винувато струшувала куценькою борідкою.
Риска встала, відв'язала козу від кілочка. Намацала припасовану на її спині батарейку від ліхтарика і тоненькі дротинки до маски. Нічого не рушачи, нагнала козу в бік села. Хай дід побачить свою улюбленицю, як та вештається по селу вночі. Кращої помсти Мікронові вона не вигадає.
"...Риско, посидь сьогодні вдома..."
Хитра лисиця! Але не йому змагатись з Рискою!
До від'їзду лишався ще день. Зрання хлопці були па березі, перевірили човни, весла. Припікало. Пісок ставав, паче просо па черені. І тільки біля самої во-
ди, затужавілий, мов битий шлях, він приємно гамував спечені п'яти.
Опинитись на річці і не скупатися — такого ще з вигадськими хлопцями не траплялося. Малюки баб-раються на пісочку, верещать. А коли дорослішають, як оце наша компанія, шлях у воду — з високої кручі. Щоправда, колгоспні теслі випросили в завгоспа трохи лісу і поставили цієї весни вишку. Хоч колись самі змагалися в сміливості з тої ж кручі, але тепер побоювались за своїх дітей. З вишки — безпечніше, а до того ж — це вже справжній спорт.