Пугачиха. На печі париться, бідолашний.
Пугач. Ідіть, ідіть, настрахайте його! Напоумте! Бо для нього батькове слово не закон.
Жандарми зникають у хаті. Чути, як заголосила там Пугачиха. За хвилину жандарми виволікають надвір напівроздягнутого Семка, що шалено відбивається від них, намагаючись вирватись.
Пугач (до сина). Казав я тобі: піди заявись офіцеру.
Під материнське голосіння жандарми тягнуть хлопця на вулицю.
Пугачиха (до чоловіка). Чого ж ти стоїш, чого не відбороняєш дитину?
Пугач (збагнувши нарешті, що вони забирають сина з собою). Куди ж ви його, куди?
Пугачиха (до чоловіка). Бач, навів, душовбивець! Рідну дитину на розтерзання віддаєш!
Пугач (забігши наперед жандармів, в нестямі падає перед ними на коліна). Пане! Паночку! Пустіть його! Я ж тільки настрахати просив!
Жандарм, відштовхнувши старого чоботом, сопучи, тягне хлопця далі.
Старий Пугач навколішках плазує за ними, в розпачі молить, благає:
— Богом прошу вас, віддайте! Один він у мене! Один!!
Партизанська землянка в Савранському лісі. В землянці троє: командир партизанського загону, з ним Моргуненко і уповноважений Українського партизанського штабу Красюк. Останній тільки що зайшов.
Командир загону (рекомендуючи Моргу нен-кові Красюка). Знайомтесь. Товариш з Великої землі...
Красюк. ...що спустився з маленького неба. Правда, не зовсім вдало: на півдорозі на гіллі сосни завис.
Моргуненко (розглядаючи Красюка). Якщо не помиляюсь... товариш Красюк?
Красюк. Так точно, Красюк.
Моргуненко. Один час ви були, якщо не помиляюсь, секретарем міськкому партії в Первомайську.
К р а с ю к. А ви, якщо не помиляюсь, товариш Моргуненко, Володимир Степанович? Директор Кримчан-ської середньої школи?
Моргуненко. Колишньої — додайте.
Красюк. І майбутньої — додаю.
Командир загону (до Красюка). Товариш Морг гуненко і зараз оце до себе в Кримку зібрався... У нього там організація діє з його вихованців.
Красюк. Чув, чув... Це якраз добре, що я вас зустрів. Бачите, Володимире Степановичу, я прибув сюди з групою десантників по завданню Українського партизанського штабу. Яка мета нашого прибуття? Сили на місцях настільки визріли, що штаб вважає за доцільне провести деяку реорганізацію. На базі окремих загонів і підпільних груп вирішено створити в Приб жі велике партизанське з'єднання. В нього ввійдуть загін Чорного, кривоозерська бойова група, доманівська та інші. Сюди ж мусить ввійти і ваша юнацька "Партизанська іскра".
Моргуненко. Це можна їм передати?
К р а с ю к. Передайте як наказ. Готуйте до негайного виходу в ліси.
Моргуненко. Скільки це радості буде для них... Це ж їхня мрія.
Красюк. Судячи з усього, у вас там діє прекрасна молодь. Передайте їм вітання з Великої землі, передайте, що отой гуркіт, піднятий ними на залізниці, було й на Великій землі чути.
Моргуненко. Передам. Все передам.
Командир загону (проводжаючи Моргуненка до виходу). А як добиратися будете?
Моргуненко. Доберусь. Не первина.
Командир загону. Одначе на цей раз будьте особливо обережні. В нас є відомості, що там...
Моргуненко. ...почались арешти?
Командир загону. Так.
Моргуненко. Я знаю про це. Саме тому й хочу швидше бути там, на місці подій.
Хата Гречаних. Після бойової операції на залізниці Парфен, розкинувшись та лежанці, міцно спить. Він у тому ж самому лижному костюмі, в якому виходив уночі на завдання.
Надворі вже сутеніє.
Грюкнувши дверима, в хату прожогом влітає Маня. Вся в снігу, підбігає до лежанки, починає щосили торсати брата.
М а н я.Парфене! Парфеие! Вставай!
Парфен (неохоче повернувши до сестри свою чубату, розкудлану голову). Що, вже ранок?
Маня. Не ранок, а вечір! Ну встань же! Арешти в селі!
Парфен одразу схоплюється, сідає.
Маня. Митю Попика взяли, Ваню Герасименка, Кучера Шурку... А на Пугача батько сам жандармів навів...
П а р ф & н. І його... І Пугача взяли? Маня. Його першого... Ще з обіду в. сигуранці сидить!
Парфен. Мотай зараз до Бурятииського! Викличеш, шепнеш йому: "На острові. Негайно!.." Хай усім, кому встигне, передасть. Ясно?
Маня. Ясно.
Парфен. Біжи! • Маня. Біжу!
Дівча стрімголов кидається в двері.
Парфен, добувши з-під подушки револьвер, дозаряд-жує його, похапцем набиваючи обойму патронами.
На острові. Вже зовсім смеркло. Скриплять під вітром голі дерева, шумлять очерети.
На галявині, тісним колом оточивши Гречаного, стоять іскрівці — члени комітету, члени бойових груп.
Гречаний. Становище загрозливе. Почалися арешти. Ми ще не знаємо, яка причина, але треба якнайшвидше попередити товаришів, щоб усі були напоготові. Волошин.
— Я!
Гречаний. Тобі завдання пробратися зараз у Кумари — попередити групу Вайсмана. Давай, мчй... Волошин. Єсть! (Зникає в темряві). Гречаний. Паламарчук!
— Я!
Гречаний. В Андріївку! Попередити групу Даші Дяченко!
Паламарчук. Єсть} (Зникає в темряві). Гречаний. Холод! Тамара Холод. Я!
Гречаний. В Кам'яну Балку. Сповісти Надю Бу-ревич!
Тамара. Єсть! (Нечутно зникає в очеретах).
Г р е ч а н ий. А нам треба спробувати звільнити товаришів — Герасименка, Попика, Пугача...
Несподівано для всіх із-за дерева з'являється Пугач.
Вражений його появою, Парфен не в силі приховати своєї радості.
Парфен. Сьомик! Вирвався! Випустили?
Пугач (глухо). Як бачиш...
Парфен. От здорово! А хлопці?
П у г а ч. Хлопці ще там.
Бурятинський. Хіба ви не разом були?
Пугач. Разом, але... ну вони ще там.
П а р ф е н. А ми тут у зв'язку з вашим арештом аврал підняли. Скликали оце всіх, кого встигли повідомити...
Пугач. Товариші. Вислухайте мене. Вислухайте, а тоді хоч і вбийте отут!
Парфен. Що з тобою, Сьомо? Що трапилось?
Пугач. Мене випустили після того, як... як я назвав вас.
Парфен (вражений). Ти... Кого назвав? Пугач. Тебе назвав. Полю назвав! Кравця! Бурятии" ського! Вайсмана! Дашу! (У відчаї). Всіх, всіх! Кравець. Прикінчити його! Бєлічков. Отут, як собаку!
Пугач. Хлопці! Тільки не зараз! Ще не все пропало, ще є вихід!
Парфен. Який?
Пугач. Напасти на пост. Вбити офіцера, забрати список назад.
Чернявський. Думаєш, він не встиг уже його десять раз передати?..
Пугач. Не встиг! Я знаю — не встиг! Це тільки що було. Він згорнув його! Поклав собі до кишені френча!