— Настав постгіпнотичний стан, — сказав містер Тейт. —Що?
— А ви на що сподівалися? Усі прагнуть кохання, але не всі хочуть платити за нього. Ось ваш рахунок, сер.
Саймон роздратовано відрахував гроші.
-У цьому не було необхідності, — сказав він. — Я, безумовно, заплатив би вам за те, що нас познайомили. Де вона зараз? Що ви з нею зробили?
— Будь ласка, спробуйте заспокоїтись, — умовляв містер Тейт.
— Я не хочу заспокоюватись! — кричав Саймон. — Я хочу бачити Пені!
— Це неможливо, — крижаним тоном промовив містер Тейт. — Будь ласка, припиніть істерику.
— Ви хочете викачати з мене більше грошей ? вола в Саймон. — Добре, я заплачу. Скільки я повинен заплатити, щоб вирвати її з ваших лап?
Саймон вихопив гаманець і жбурнув його на стіл. Містер Тейт ткнув у гаманець вказівним пальцем.
— Покладіть це собі до кишені, — сказав він. — Ми стара й дуже поважна фірма. Якщо ви ще раз підвищите голос, я буду змушений виставити вас звідси.
Саймон ледве опанував себе, запхав гаманця до кишені й сів. Глибоко зітхнувши, він спокійно проказав:
— Вибачте.
— Так-то краще, — сказав містер Тейт. — Я не дозволю кричати на себе. Але якщо ви будете розсудливі, я готовий вас вислухати. У чому проблема?
— Проблема? — знову підвищив голос Саймон, але опанував себе і сказав: — Вона кохає мене.
— Звісно.
— Тоді як ви можете розлучити нас?
— А яке відношення має одне до другого? — запитав містер Тейт. — Кохання це чудова інтерлюдія, відпочинок, воно корисне для інтелекту, самооцінки, гормонального балансу, шкіри обличчя. Але навряд чи хтось бажав би кохати й далі, чи не так?
— Я бажав би, — сказав Саймон. — Це кохання незвичайне, єдине...
— Так і є, — сказав містер Тейт. — Але, як ви, напевно, знаєте, будь-яке кохання організоване за стандартною технологією.
-Що?
— Ви, мабуть, чули про технології виробництва кохання?
— Ні, — сказав Саймон. — Я гадав, це було... природне.
Містер Тейт похитав головою.
— Ми відмовилися від процесу природного відбору багато століть тому, одразу після Технічної революції. Він занадто повільний і непридатний для комерційного використання. Навіщо він, якщо ми можемо продукувати будь-які почуття шляхом тренування й відповідного стимулювання визначених мозкових центрів? Результат? Пені абсолютно закохана у вас! Ваша власна схильність (як ми й розрахували) саме до її соматичного типу зробила почуття повним. Ми завжди застосовуємо темний морський берег, божевільний місяць, блідий світанок...
— Отже, її можна змусити покохати кого завгодно? —повільно промовив Саймон.
— Можна переконати покохати кого завгодно, — виправив містер Тейт.
— Господи, як же вона погодилася на цю жахливу роботу? — запитав Саймон.
— Як і всі. Прийшла й підписала контракт. Ця робота дуже добре оплачується, а після завершення терміну дії контракту ми повертаємо їй первинну індивідуальність. Без жодних змін. Але чому ви називаєте цю роботу жахливою? У коханні немає нічого непристойного.
— Це було не кохання! — вигукнув Саймон.
— Ні, кохання, справжнє кохання! Товар без підробки! Неупереджені наукові фірми провели якісний аналіз і порівняли його з природним почуттям. Усі перевірки показали, що наше кохання глибше, пристрасніше, палкіше й повніше.
Саймон замружився, потім розплющив очі й сказав:
— Послухайте. Мені начхати на ваш науковий аналіз. Я кохаю її, вона кохає мене, решта не має ніякого значення. Дозвольте мені поговорити з нею! Я хочу з нею одружитися!
Від відрази, містер Тейт наморщив ніс.
— Годі вам, молодий чоловіче! Ви хочете одружитися з такою дівчиною! Якщо ваша мета — шлюб, то такими справами ми теж займаємося. Я можу влаштувати вам ідилічне одруження за коханням майже з першого погляду на гарантовано незайманій дівчині, обстеженій чиновником урядового нагляду...
— Ні! Я кохаю Пені! Дозвольте мені хоч поговорити з нею!
— Це абсолютно неможливо, — сказав містер Тейт.
— Чому?
Містер Тейт натиснув кнопку на своєму столі.
— Що це ви вигадали? Ми вже стерли попереднє втілення. Пені зараз кохає когось іншого.
Аж тепер Саймон зрозумів. Він усвідомив, що в цей момент Пені дивиться на іншого чоловіка з тією самою пристрастю, яку пізнав він сам, і відчуває до іншого чоловіка те саме повне й безмежне кохання, яке неупереджені наукові фірми визнали сильнішим, ніж старомодний, комерційно невигідний природний відбір, і перебуває зараз на тому самому темному морському узбережжі, про яке згадано в рекламній брошурі...
Він кинувся на містера Тейта, намагаючись його задушити, але два дужих охоронці миттю увірвалися до кімнати, схопили його й повели до дверей.
— Пам'ятайте! — крикнув йому навздогін Тейт. Це в жодному разі не знецінює того, що ви пережили!
Попри все своє роздратування, Саймон розумів, що Тейт сказав правду.
Потім він опинився на вулиці.
Спершу в нього було лише одне бажання — тікати з Землі, де комерційних недоречностей більше, ніж може дозволити собі нормальна людина. Він крокував дуже швидко, і йому здавалося, що його Пені йшла поруч, а її обличчя світилося від любові до нього, і до нього, і до нього, і до тебе, і до тебе.
— Спробуйте щастя, — запропонував завідувач тиру.
— Ану поставте їх рядочком! — сказав Альфред Саймон. — Де ваш автомат?