Але ми обидва уявили собі суворі погляди батьків і швиденько потупали від озера.
Дорога назад видалася довшою, ніж сюди.
Ми вийшли в поле й оглянулися на ліс.
Із лісу нас наздоганяв вечір. Ми чимдуж поспішили через поле.
Знизу від стерні піднімався й дихав в обличчя холод.
А вечір таки наздогнав нас на околиці, що засвітилася вогнями ліхтарів, загула машинами й автобусами.
Ми разом подумали про те, що чекає нас удома, попрощалися й похнюплено розійшлися.
...Батько мій був зовсім блідий, але говорив чомусь дуже спокійно. І суворо.
— Де це ти до цеї пори був?
— Та я...
— Що — "та я"?
— Тату, не сердься...
— Як же на тебе не сердитися?
— Я тобі все зараз розкажу...
— Іди спершу повечеряй,— вже не так суворо сказав він.
А після вечері я все докладно йому розповів.
— А що ти зробив неправильно? — запитав батько.
— Що вас не попередив.
— От бачиш — сам розумієш.
— Я тоді не встиг про це подумати.
— Неодмінно думай наступного разу. Добре?
— Добре,— з полегшенням відповів я і вирішив учитися це робити. Наступного дня в класі я відразу ж кинувся до Олега:
— Ну що?
— Та нічого... Висварив трохи батько і все... Я думав — гірше буде. А в тебе? Нотації читав?
— Ні, тільки попрохав попереджати.
— Воно й правильно, звичайно,— погодився Олег.— Вони ж хвилюються...
І мені стало приємно, що він думає так, як і я. Недарма ми — друзі.
Відтоді Олдан — наша таємниця.
Вранці ми зустрічаємося і вітаємось цим словом — "Олдан". Ним же й прощаємося.
Вже настала зима. Поле за школою геть занесло снігами.
Ми, звичайно, не ходимо в ліс. Чекаємо весни. Уявляємо, як спить наше озеро посеред лісу, вкрите льодом, припорошене снігом.
Раніше ми не помічали, що зима тягнеться так довго.
Навесні підемо до нашого озера й дамо на його березі урочисту клятву, що завжди — і коли навіть станемо дорослими — приходитимемо до нього. А якщо хтось із нас житиме в іншому місті, то все одно приїздитиме сюди, на берег Олдану.
Я вирішив вивчитися на художника і намалювати наше озеро на двох картинах.
Одну для себе, другу для Олега...
Щоб перед нашими очима завжди і скрізь був Олдан.