І вона знову заспівала:
У янкі – фрегат, і янкі – моряк!
Ми летимо по хвилях в бій!
І бачить ворог наш зоряний стяг
У небі голубім.
Вона пройшла повз квітник, піднялася на веранду і зникла за дверима. Я стояв розчарований, ображений, засмучений. Я застиг на місці геть спантеличений і не знав, що робити далі.
Розділ LV
Добровольці
Сестра дотримала слова. Протягом дня і до наступного полудня я не бачив її. Потім вона вийшла зі своєї кімнати в амазонці, наказала осідлати Білу Лисичку і поїхала сама. Я відчував, що не маю жодного впливу на примхливу дівчину і що годі й намагатися настановляти її. Для неї брат не авторитет, вона сама собі господиня і завжди чинитиме по своєму. Після вчорашньої розмови у мене відпало бажання втручатися в справи Вірджинії. Вона знала мою таємницю, і тому марно було їй давати поради. Я вирішив не втручатися, аж доки не випаде слушна нагода. Декілька наступних днів взаємини між нами були досить прохолодні, що вельми дивувало матір, але вона ні про що не питала. Мені здалося, що мати ставиться до мене вже не так сердечно, як раніше. Вона розсердилася на мене за дуель з Рінгольдом. Довідавшись про неї, мама дуже засмутилася і, коли я повернувся додому, дорікала мені за це, вважаючи, що лишень я винен у тій історії. Чому я так грубо вчинив із Аренсом Рінгольдом? Через якісь нісенітниці! Через негідницю індіанку! Чому я так близько прийняв до серця все, що говорилося про цю дівчину? Адже те, що сказав про неї Рінгольд, могло бути правдою. Мені слід було поводитися розсудливіше. Очевидно, мати щось чула краєм вуха про цю справу, але не знала, хто була красуня індіанка. Раніше вона не чула ім'я Маюмі. Тому я досить спокійно вислухав її уїдливі зауваження.
Роздратований докорами матері, я кілька разів збирався розповісти їй про причини дуелі, але стримувався. Вона все одно б мені не повірила.
Я дізнався, що останнім часом у житті Рінгольда сталися великі зміни. Його батько помер під час покарання одного з рабів. У старого стався крововилив, і він упав мертвий, наче його наздогнав божий суд. Тепер Аренс був єдиним спадкоємцем неправедно нажитих великих статків. То була плантація з трьома сотнями рабів. Подейкували, що тепер він став вельми захланний. Як і старий Рінгольд, він поставив собі за мету бути володарем усіх і всього довкола, стати великим магнатом. Якийсь час удавав із себе тяжко хворого і ходив із перев'язаною рукою, хизуючись тим, що бився на дуелі. Так принаймні розповідали люди. Однак ті, хто знав, як було все насправді, вважали, що в нього немає особливих підстав хвалитися цією дуеллю. Моя сутичка з ним, мабуть, не змінила його ставлення до нашої сім'ї. Мені розповідали, що він часто бував у нас і його навіть вважали нареченим Вірджинії. Відтоді, як Рінгольд обріс багатством і впливом, моя пихата мати почала ставитися до нього ще прихильніше. Я спостерігав за всім цим із глибоким жалем.
Взагалі в нашій родині відчувалася якась зміна. У наших стосунках поволі зникали колишня щирість і теплота. Мені дуже бракувало мого доброго, благородного батька. Мати трималася зі мною гордовито й холодно, наче вважала, що я неслухняний і нешанобливий син. Дядько, її брат, в усьому брав із неї приклад, і навіть улюблена сестра часом здавалася мені чужою. Я почувався ніяково у власній родині і намагався якомога менше бувати вдома. Більшу частину дня я проводив із Галахером, який гостював у мене, поки ми перебували у Свон. У нас не бракувало справ, пов'язаних із відрядженням, а у вільний час ми розважалися полюванням на оленів і лисиць. Правда, полювання тепер мене так не тішило, як колись, та й Галахер уже, мабуть, не так захоплювався ним. Зазвичай ми закінчували службу до полудня. Нам було доручено не так набрати добровольців, як провести заняття з ними і "підготувати їх до служби". Загін уже було сформовано. Вони вибрали собі офіцерів із колишніх армійських службовців.
У наші обов'язки входило навчання і підтримання порядку в загоні. Маленьку церкву в центрі селища перетворили на штаб. Там і відбувалося навчання. Більшість добровольців належали до найбіднішої верстви населення – дрібних плантаторів і скватерів, які жили на околицях боліт і ледве зводили кінці з кінцями, животіючи на скромний заробіток, який вони мали завдяки сокирам і рушницям. Серед них був і старий Гікмен. Я здивувався, коли довідався, що в загін записалися такі "гідні особистості", як Спенс і Вільямс. Останніх двох я вирішив пильнувати, але триматися від них подалі. Багато добровольців належали до аристократичних кіл. Загроза війни нависла над усіма і всіх об'єднала. Офіцерами були і багатії, і впливові плантатори. Втім, у результаті таких демократичних виборів серед офіцерів виявилися й такі, які були не готові носити еполети. Дехто з цих джентльменів мав вищий чин, ніж у мене і Галахера. Полковників і майорів виявилося майже стільки ж, скільки простих солдатів. Але всі вони були зобов'язані підкорятися нам. У воєнний час часто трапляється, що лейтенант регулярної армії або навіть молодший офіцер стає начальником полковника народного ополчення. Серед них траплялися досить своєрідні люди, які раніше "тягнули лямку" в Вест Пойнті або мали за плечима місяці військової служби під начальством "старого Гікорі". Вони вважали себе фахівцями у військовому мистецтві. І з ними було не так то легко. Часом Галахеру доводилося збирати всю свою волю в кулак, аби довести, що у Свон командує саме він. Репутація мого друга – відчайдушного рубаки і дуелянта – так само підтверджувала його авторитет, як і доручення, яке він привіз із собою з головного штабу.
А загалом із нашими добровольцями ми жили мирно. Більшість із них прагнули вивчити військову справу і охоче підпорядковувалися нашим указівкам. Шампансько го, віскі та сигар не бракувало, багато місцевих плантаторів виявилися дуже гостинними господарями. І якби ми з Галахером полюбляли розваги і випивку, то, мабуть, кращих умов годі було шукати. Але ми схильні були не піддаватися таким спокусам і завдяки цьому здобули повагу, що значно полегшувало нам виконання обов'язків. Загалом наше нове життя не можна було назвати неприємним, якби не мої домашні негаразди. Моя рідна домівка, на превеликий жаль, більше не була для мене рідною.