Отелло, венеціанський мавр

Сторінка 26 з 29

Вільям Шекспір

Дездемона
Боже мій!
О, зглянься, милий боже!

Отелло
Я кажу —
Амінь.

Дездемона
Ви зглянетесь на мене теж!
Ніколи вас не ображала я;
І Кассіо любила тільки так,
Як бог заповідає нам любити
Усіх людей на світі. Я йому
Ніколи не робила подарунків.

Отелло
Так, небом присягаюся, що бачив
Мою хустину я в руках у нього!
О ти, облудна жінко! Ти мені
У камінь обертаєш серце; ти
Примушуєш те вбивством називати,
Що я вчинити мушу й що вважав
За жертву! Так! Я бачив хустку сам!

Дездемона
То він її знайшов; ніколи я
Йому її не дарувала. Хай
Сюди він прийде й скаже правду сам.

Отелло
Він все уже сказав.

Дездемона
Що він сказав?

Отелло
Тобою користався.

Дездемона
Як? Злочинно?

Отелло
Так!

Дездемона
Більш він так не скаже.

Отелло
Бо замовк...
Заткнули рота! Вже про це подбав
Мій чесний Яго.

Дездемона
Все мені відкрив
Мій невимовний жах! Як, він помер?

Отелло
Щоб кожний волос був на нім життям —
Я б кожним помсту вдовольнив мою!

Дездемона
О горе! Наклеп зведено на нього,
І я загинула...

Отелло
Ганьба, повіє!
За ним переді мною смієш плакать!

Дездемона
О, проженіть мене, мій володарю,
Та тільки не вбивайте!

Отелло
Згинь, повіє!

Дездемона
Убийте завтра; дайте ніч прожити!

Отелло
Ти ще й пручатися!..

Дездемона
Хоч півгодини...

Отелло
Почато справу — нащо відкладати?

Дездемона
Дозвольте прочитать молитву...

Отелло
Пізно!

(Душить її)

Дездемона
О боже, боже, боже!

Емілія
(за сценою)
Синьйоре! Гей, синьйоре! Гей! Синьйоре!

Отелло
Що там за шум?.. Не вмерла?.. Ще не вмерла?
Хоча й жорстокий, все ж я милосердий,-
Не хочу я, щоб мучилась ти довго...
Так, так.

Емілія
(за сценою)
Синьйоре! Гей, мерщій! Синьйоре!

Отелло
Хто там?

Емілія
(за сценою)
О мій синьйоре, лиш єдине слово!

Отелло
Так!.. Це Емілія... Я зараз... Вмерла!
Прийшла сказати, мабуть, що убито
Допіру Кассіо. Великий галас...
Не ворухнеться... Тиха, як могила.
Впустить її?.. Чи ні?... Чи буде добре?
Здається, ворухнулась... Ні... як краще?
Увійде й заговорить до дружини...
Дружини... До дружини... Де? Якої?
Не маю я дружини... О, нестерпно!
Страшна година!.. О!.. Здається, зараз
Почне затьмарюватись зовсім сонце
І тінь земна поглине ясний місяць,-
Настане тьма... Й під нами сколихнеться
Від жаху вся земля!..[13]

Емілія
(за сценою)
Благаю вас,
О мій синьйоре добрий! Я повинна
Поговорити з вами!

Отелло
Так, я забув... Еміліє, зайди!
Стривай!.. Тихенько... Зараз!.. Я спочатку
Спущу запону. Де ти? Що ти хочеш?

(Відмикає двері)

Входить Емілія.

Емілія
О генерале добрий, там убивство!
Там сталося огидне вбивство!

Отелло
Як?
Тепер?

Емілія
Оце допіру, мій синьйоре!

Отелло
Цьому виною, справді, тільки місяць,
Бо більше, ніж звичайно, до землі
Наблизився, либонь, і всіх людей
Доводить він до сказу.

Емілія
Там Кассіо убив венеціанця,
Родріго на ім'я.

Отелло
Родріго вбито!
І Кассіо?

Емілія
Ні, Кассіо не вбито.

Отелло
Не вбито? Отже, вбивство не здійснилось...
Солодка помста враз стає гіркою!

Дездемона
Ох, без вини убито, без вини...

Емілія
Мій боже! Хто це скрикнув?

Отелло
Скрикнув? Де?

Емілія
Мій боже пресвятий! Синьйорин голос...
Допоможіть! Рятуйте! Дорога,
Скажіть хоч слово ще, синьйоро люба...
О Дездемоно мила, говоріть!..

Дездемона
Я умираю без вини...

Емілія
Ой! Хто ж
Вам заподіяв смерть?

Дездемона
Ніхто... Сама...
Прощай!.. Отелло доброго вітай...
Прощай!

(Умирає)

Отелло
Хто ж міг її убити? Хто? І як?

Емілія
Хто може знати?

Отелло
А проте ви чули —
Сама вона сказала, що не я.

Емілія
Вона сказала так... Її слова
Підтвердити я мушу.

Отелло
Ні — вона
З брехнею на устах пішла до пекла
Палючого — це я її убив!

Емілія
Коли це так — вона пречистий янгол,
А ти — диявол найчорніший, знай!

Отелло
Ні! Схибила вона, в розпусту впала.

Емілія
Дияволе! На неї зводиш наклеп!

Отелло
Вона була невірна, як вода.

Емілія
А ти шалений, як вогонь, коли
Ти кажеш, що вона була невірна!
О ні! Вона була, як небо, чиста!

Отелло
Вона тягалась з Кассіо; спитай
У чоловіка. Та хіба я смів би
Вчинить таке, коли б не мав на те
Достатньої причини! О, тоді
Було б замало вкинути мене
На дно найглибшої безодні пекла!
Твій чоловік усе це добре знає.

Емілія
Мій чоловік?

Отелло
Твій чоловік.

Емілія
Він знає,
Що мужа зрадила синьйора?

Отелло
Так.
Із Кассіо. Але якби вона
Не зрадила мене, то хай би небо
Мені й створило інший світ, новий,
З коштовного, ясного хризоліту,
Її за нього не віддав би я!

Емілія
Мій чоловік!

Отелло
Він перший це мені сказав, бо він
Людина надто чесна й почуває
Лише ненависть до багна того,
Яке вкриває всі діла розпусні.

Емілія
Мій чоловік!

Отелло
Чого товчеш одно? Кажу я — твій!

Емілія
Як поглумилася з кохання підлість!
Мій чоловік сказав вам, що синьйора
Була невірна?

Отелло
Він, кажу тобі!
Твій чоловік! Чи ти не розумієш?
Мій друг і чоловік твій, чуєш ти?
Мій чесний, чесний Яго.

Емілія
Ох, якщо
І справді він тобі таке сказав —
Нехай гниє душа його мерзенна
По півзернинки в день! Збрехав він підло!
Вона занадто гаряче любила
Тебе, свій скарб мерзенний і огидний!

Отелло
А!

Емілія
Чини найгірше!
Цей вчинок твій не більше вартий неба,
Ніж ти її!

Отелло
Мовчи! Бо гірше буде...

Емілія
Не можеш ти зробити й половини
Мені того, що можу я знести.
О дурню! Дурню! Йолопе! Безглуздий
Брудний невіглас! Ти своє зробив...
Твого меча я не боюсь: при всіх
Я викажу тебе, хоч би для цього
Разів із двадцять довелось мені
Позбутися життя... Сюди! Рятуйте!
Убивство! Мавр убив свою дружину!
Допоможіть! Рятуйте! Вбивство! Вбивство!