Отелло, венеціанський мавр

Сторінка 10 з 29

Вільям Шекспір

Кассіо
Присягаюся небом, чудова пісня!

Яго
Я навчився її в Англії. Отам люди вміють пити й гуляти! Чи датчанин, чи німець, чи товстопузий голландець — та пийте ж, гей! — ніщо проти англійця.

Кассіо
Чи то ж ваш англієць і справді такий мастак випити?

Яго
Ого! Англієць іще зовсім не п'яний, як уже датчанин з ніг валиться під стіл, наче мертвий. Йому за іграшки перепити німця,— і не впріє. А голландця доведе до блювоти, перше ніж устигнуть налити другий глечик.

Кассіо
За здоров'я нашого генерала!

Монтано
І я п'ю за нього, заступнику; і не відстаю від вас!

Яго
О люба Англіє!

(Співає)

Король Стефан, як владував,
Собі штани за крону справив,
Але шість пенсів недодав
Та ще й кравця за це ославив.
Він був король, вельможний пан,
А ти, бач, невелика птиця...
Ти зносиш і старий каптан,
А край пихою розориться!

Ще вина сюди, гей!

Кассіо
О! Ця пісня ще краща за ту!

Яго
Хочете послухати її ще раз?

Кассіо
Ні, бо я вважаю, то той не гідний свого становища, хто таке робить. Гаразд... Усі ми під богом ходимо; і є душі, які спасуться, і є душі, які не спасуться.

Яго
То правда, добрий заступнику.

Кассіо
Щодо мене, то, не бажаючи образити ні генерала, ані якоїсь іншої вельможної особи, я сподіваюся спастись.

Яго
І я теж, заступнику.

Кассіо
Так, але, з вашого дозволу, не поперед мене; попереду має врятуватися душа заступника, а вже потім душа хорунжого. Та годі про це; вернімося до наших справ... Господи, прости нам гріхи наші! Синьйори, час братися до діла! Ви не думайте, синьйори, що я п'яний: оце мій хорунжий, оце моя права рука, а оце моя ліва рука... Я зовсім не п'яний; я можу досить добре стояти на ногах і досить добре розмовляти...

Всі
Надзвичайно добре!

Кассіо
Гаразд! Отже, зовсім добре! Отже, ви не повинні думати, що я п'яний!

(Виходить)

Монтано
На плац, синьйори! Ходімо, вже час ставити варту.

Яго
Ви бачили того, хто перший вийшов?
Який солдат добрячий! Міг би він
Із Цезарем командувати разом,
Коли б не заважав йому цей гандж...
Бо доблесті його ця слабкість рівна,
Як рівні день і ніч в час рівнодення,
Й цілком урівноважує її.
Мені так шкода Кассіо! Боюсь,
Щоб він колись, ось у таку хвилину,
Не обернув довір'я, що на нього
Отелло покладає, у нещастя
Для острова цього.

Монтано
Такий він часто?

Яго
Щораз це в нього мов пролог до сну.
Не спатиме геть чисто всю добу,
Якщо вино його не вколисає.

Монтано
То слід про це сказати генералу.
Можливо, він не поміча того;
Чи, може, то його предобра вдача
Так Кассіо цінує за відвагу
І хиб його не бачить. Чи не так?

Входить Родріго.

Яго
(стиха, до Родріго)
Ну що, Родріго?
Ідіть ви за заступником. Та швидше!

Родріго виходить.

Монтано
То дуже жаль, що благородний мавр
Заступника свого посаду звірив
На чоловіка із таким пороком.
Годилося б, та й чесно це було б,
Про все сказати маврові.

Яго
О ні,-
Хоч цілий Кіпр мені за це віддайте.
Я Кассіо люблю і дав би все,
Щоб від хвороби вигоїть його.
Та тихо! Чуєте? Що там за гамір?
За сценою крики: "Поможіть! Поможіть!"
Повертається Кассіо, женучись за Родріго.

Кассіо
Шахрай! Падлюка!

Монтано
В чім річ, заступнику?

Кассіо
Негідник! Він насмілюється навчати мене моїх обов'язків! Стривай, негіднику, ось я тебе зажену в пляшку!

Родріго
Мене заженеш?

Кассіо
Ти ще й базікаєш?!

(Б'є Родріго)

Монтано
(стримує його)
Облиште, добрий командире! Прошу вас, синьйоре, стримайте вашу руку!

Кассіо
Пустіть мене, синьйоре, а то дістанете по зубах! Чуєте?

Монтано
Помалу, помалу! Ви п'яні.

Кассіо
П'яний?

Б'ються.

Яго
(стиха, до Родріго)
Геть звідси, геть! Кричіть на ґвалт, мерщій!

Родріго вибігає.

Заступнику, спиніться ж! Ну ж бо, тихо!
Синьйори, заспокойтесь! Поможіть!
Заступнику! Синьйоре мій Монтано!
Та поможіть же, люди! Ну і варта!

Дзвонить дзвін.

Та хто там б'є на сполох? Що за дідько?!
Прокинеться все місто... Схаменіться!
Отямтеся, заступнику! Ганьба!
Повік вам буде сором!

Входить Отелло з почтом.

Отелло
Що тут сталось?

Монтано
Спливаю кров'ю. Він убив мене!

Отелло
Спиніться, як життя вам дороге!

Яго
Заступнику, спиніться! Ах, Монтано!
Синьйори! О, чи ви забули, де ви?
Чи ви забули за свою повинність?
Та годі-бо! Тут генерал! Спиніться!
Соромтесь!

Отелло
Що тут? З чого почалось?
Чи обернулися на турків ми,
Що робимо з собою те, чого
І їм не дозволя робити небо?
Ганьба! Ви ж християни. Припиніть
Цю дику бійку! Чуєте, синьйори?
Хто люті не вгамує тут, на місці,
Тому не дороге життя,— клянусь! —
Він стріне смерть, нехай лиш ворухнеться!
Спиніть жахливий дзвін! На острів це
Страшну тривогу навіває. Люди!
Що сталось тут? В чім річ? Мій чесний Яго,
Від смутку мовби мертвий,— розкажи,
Хто тут почав? Кажи, в ім'я любові!

Яго
Не знаю я. Тут друзі всі були.
Балакали всі мирно поміж себе,
Як молоді у шлюбну ніч, коли
Їм час уже іти до ліжка. Раптом
(Немов якась планета відібрала
Цим людям розум) — наголо мечі,
І почалась між них кривава бійка.
Не можу вам сказать причину сварки.
Вже краще б я в поході втратив ноги,
Що принесли мене сюди як свідка!

Отелло
Мікеле, як ви так могли забутись?

Кассіо
Простіть мені... Не можу говорити...

Отелло
Монтано благородний, ви пристойно
Поводилися завжди, і про вас
Загальна думка склалась, що людина
Ви молода, та стримана й поважна;
В людей розумних ви в значній пошані.
Як сталося, що ви заплямували
Свою хорошу славу так зненацька
І поміняли на ганебну назву
Нічного крикуна? Відповідайте!

Монтано
Отелло благородний, тяжко я
Поранений. Хай Яго, офіцер ваш,
Пояснить вам усе, а я не можу...
Несила говорити... Все, що знаю,
Він розповість. А я ні в чім не винен,
Якщо життя любити — це не вада
І боронить себе не гріх, коли
На нас завзято й люто нападають.