Вона побігла до виходу на льотне поле, а я — слідом за нею.
Перед нами лежало поле аеродрому, вкрите сірими бетонними плитами. А над ним синє-синє небо. "То ось який він, п'ятий океан!" — подумав я і тої ж миті побачив велетенський сріблястий Ту-104.
Це був наш, іркутський літак.