Тому, коли Гедеон почув по радіо "сповідь" жителя Содома й Гоморри, який "втік від тиранії Ваала під добру десницю Ягве", його осяяла думка: чому б назву дисертації "І царству Ваала не буде кінця" не замінити на "І царству Ягве не буде кінця"?
Він тут же написав таємного листа на адресу, яку пропонувало Чистилищне радіо.
Відповідь не затрималася. Саме в той час, як жителі Содома й Гоморри пережовували підлий вчинок їхнього земляка, що продав свою віру і волю, ще один їхній земляк читав закодовану телеграму працівників Чистилища:
"Візьми телицю зі стада отця твого й другу телицю семилітню, зруйнуй жертовник Ваала, який у батька твого. Зрубай священне дерево, яке при ньому".
Розшифрували цю телеграму так: "Візьми свою дисертацію, прихопиш з собою таких, як сам, зруйнуй усі культурні пам’ятники твого народу, знищ усі археологічні пам’ятники, спали всі історичні документи, які свідчать про віковічну незалежність Содома й Гоморри і всього ханаанського народу, і паняй до нас".
Гедеон задоволено потер руки. На губах його з’явилась робоча піна.
6. Подвиг Херувима Одинадцятого і Херувима Дванадцятого
Херувим Одинадцятий і Херувим Дванадцятий нарешті добралися в Содом. Перед тим вони довго готувались: вивчали ханаанську мову, звичаї. Вони знали, яке відповідальне завдання покладено на них. Знали, чому саме Ной обрав їх, а не когось іншого. Херувим Дванадцятий не хто інший, як Йосиф Прекрасний. Він зажив неабиякої популярності серед жіночої половини всіх суспільств. А в градоначальника Содома й Гоморри Лота – дві дочки. Херувим Одинадцятий був неперевершеним майстром "забивати баки". Крім того, обидва агенти були досвідчені й випробувані на сотнях відповідальних операцій.
З Содома до Гоморри було недалечко. Від якогось пастуха вони дізнались, що палац Лота в Гоморрі. Агенти впіймали попутне таксі й гайнули туди. Щоб не привертати до себе уваги, дорогою співали ханаанських пісень і пересипали свою мову ханаанськими народними прислів’ями. Біля будинку Лота розрахувалися з таксистом і дали йому на чай.
– Ти бачив, – шепнув Одинадцятий Дванадцятому, – як цей бурмило вивчав нас у дзеркальце?
– Плюй на нього. Пригадай прислів’я: "На злодієві шапка горить". Давай зайдемо в під’їзд. Передамо радіограму.
Вони вскочили в парадний під’їзд будинку Лота. Тільки Херувим Одинадцятий наблизив губи до лацкана піджака, де було вмонтовано мікрофон, як над його вухом пролунало:
– Хто ви такі і що тут робите?
Одинадцятий і Дванадцятий вже, було, хотіли вихопити пістолети, та своєчасно схаменулись. Перед ними стояв черговий охоронець будинку Лота.
Охоронці завжди більші патріоти, ніж ті, кого вони охороняють. І більше турбуються про їхню безпеку, ніж ті про безпеку свого народу. Саме тому охоронець сказав:
– Якщо вам до Лота, то я зараз наведу справку.
Він зняв телефонну трубку. Дуже ввічливим голосом спитав:
– Тут до вас якісь незнайомці. Пропустити?
Лот, що не відійшов ще від учорашнього офіційного прийому з нагоди приїзду інспектора бога Ваала, не дочув, що й до чого. І повелів:
– Пропустити!
Одинадцятий і Дванадцятий не сподівались, що все обійдеться так гладко. З досвіду знали, що з "верхами" набагато легше домовлятись, ніж із "низами", але тут на такий успіх не сподівались. Тому полегшено переступили поріг квартири Лота. Той саме сидів за горіховим столом у вісоновій білосніжній сорочці й клював сизим носом у дорогу оніксову чорнильницю.
Агенти досвідченими очима окинули кімнату. Більше тут нікого не було. Тому одразу ж приступили до діла.
– Лоте, – переконливо мовив Одинадцятий, – ми з царства бога Ягве…
Лот здригнувся.
– Ти не бійся, – втрутився Дванадцятий, – тобі ми нічого поганого не заподіємо. Ти ж чув не раз по радіо розмови Гедеона. Знаєш, в якій він у нас пошані.
Лот витер хустинкою спітнілий лоб.
– Сідайте, – мовив тремтячим голосом. – Що від мене треба?
– Ти повинен від імені всього ханаанського народу підписати оцей документ.
Лот узяв тремтячими руками з рук Одинадцятого листок паперу:
– "Ми, ханаанський народ, що володіє територією Содома й Гоморри, доручаємо нашому градоначальнику Лоту просити бога Ягве вирвати нас із-під ярма бога Ваала і взяти навічно під свою опіку. Доручаємо своєму градоначальнику Лоту прикласти за нас усіх до цього історичного документа свою десницю й печатку міст наших".
Лот важко зітхнув. Одинадцятий скористався зі слушного моменту:
– Ти, Лоте, волею бога Ягве будеш повічний незмінний градоначальник цих міст і надалі..
– Що ж, – полегшено зітхнув Лот. – Однаково, якому богу молитись, аби при тому не мерзли коліна і в животі не бурчало.
Дванадцятий настроївся на хвилю начальника Чистилища.
– Я Херувим Дванадцятий. Все йде за планом.
Ной давав настанови:
– Дивіться, щоб документ був неодмінно підписаний.
І з печаткою. Хай документ підпишуть ще кілька ханаанців. Не має значення – міністри чи шарлатани. Якщо не вдасться засліпити більшості, виривайте, що можна…
Лот чув настанови Ноя. Почав у пам’яті підбирати представників громадськості. Ну, заступники обидва підпишуть. Содомський і гоморрський торгові правителі також підпишуть. Для них де гешефт, там і бог. Від низового люду візьму рабів своїх Ієфая, Марка, Якова і Семена. Рабу все одно, якому хазяїну служити і якому богу молитись. Аби було перед ким навколішках стояти і хребта гнути…
Щоб не викликати підозри, Лот дав своїм дочкам два документи, і поїхали вони по підписи.
Поки дочки Лота гасали по Содому й Гоморрі, Лот з обома херувимами в ханаанських винах топили ханаанський народ. Вони співали пісень, пили на брудершафт, цілувались.
Надвечір втомлені дочки повернулись у батьківський дім. Обидва примірники документа рябіли підписами. Йосиф Прекрасний на радощах почав по черзі цілувати дівчат. Одинадцятий зв’язувався по радіо з Чистилищем.
Нараз крізь відчинені вікна з вулиці долетів багатоголосий гамір. Здавалось, ніби реве ціле стадо диких биків. Лот виглянув через вікно. Біля його будинку збирався великий натовп. Серед натовпу побачив обох своїх заступників, обох торгових правителів. Їх вели на мотузках. Гамселили по їх спинах кулаками.