За п'ять хвилин у кімнаті постала Кіра. Вона була вдягнена у світлий костюм зі штаньми і, попри явні зусилля видаватися впевненою у собі і незалежною, дуже нервувала. Це було видно і по її манері триматися, і по обличчю, яке смикалося. Вона сіла на стілець навпроти комісара, намагаючись вгамувати тремтячі руки. Її мініатюрне личко було недбало нафарбоване: вочевидь, її покликали прямо з номера.
– Чому ви так нервуєте? – запитав Дронго.
– Начебто ви не знаєте, що сталося, – видихнула вона, – такий жах! Убили Віктора!
– Ви його добре знали? – запитав комісар.
– Не дуже.
– Але він був президентом компанії, де працював ваш друг.
– Про кого ви говорите? – не зрозуміла жінка. – Який друг?
– Той чоловік, з яким ви сюди приїхали. Здається, його звати Олег Молчанов, – пояснив Дронго, – він же фінансовий директор компанії, котру очолював Віктор Кошелев.
– Він мій чоловік. Ми збираємося розписатися зразу після повернення, – гордо сповістила Кіра, – я ніколи б не приїхала на курорт просто з другом.
– Пробачте, – усміхнувся Дронго, – це, звісно, важливе уточнення. Але тим не менше ви не відповіли на запитання комісара. Ви добре знали Віктора Кошелева?
– Не дуже добре. І зовсім не хотіла знати краще.
– Чому? – запитав комісар, коли йому переклав Дронго.
– Він був падлюкою і мерзотником, – безапеляційно заявила Кіра, – і я геть не шкодую, що його вбили.
– Це занадто категорична заява, – покачав головою Самойлов, – не треба говорити такі речі. Вас можуть запідозрити у вбивстві.
– Мене? – засміялася Кіра. – Ніколи! Хто мене може запідозрити? Мені-то навіщо було його вбивати?! Що він мені зробив поганого?
– Ви деякий час були відсутні у басейні? – запитав Дронго вже від самого себе і помітив, як здригнулася жінка при згадці про басейн.
– Я була в сауні, – квапливо сказала вона.
– Можливо, – погодився Дронго, – втім, ви мали час, щоб вийти із сауни, добігти до номера Віктора, вбити його і знову повернутися. Із сауни є вихід до готелю через дитячу кімнату і кафетерій.
– Яка маячня, – знизала плечами жінка, – для чого мені це було потрібно?
Вона спробувала дістати із сумочки сигарети, і було видно, як сильно тремтять її руки. Нарешті, вона розкрила сумочку і, діставши пачку, з зусиллям витягла сигарету, щоб запалити. Потім подивилася по боках.
– У вас немає запальнички? – запитала вона у Дронго.
– Я не палю, – сухо відповів він.
Самойлов дістав запальничку і підійшов до жінки. Вона запалила, легким кивком подякувавши дипломату.
– Справа в тому, що ваш майбутній чоловік був фінансовим директором у чоловіка, котрого ви щойно назвали мерзотником. Може, ви вирішили таким чином звільнити свого чоловіка від мерзотника? – припустив комісар.
– Він в особистому житті був мерзотником, – гнівно відповіла жінка. – а на роботі він був якраз доволі розумним і пробивним типом. Для чого мені було його вбивати?
– А хто, по-вашому, міг це зробити?
– З нашої групи ніхто, – дуже твердо відповіла жінка. – Шукайте серед обслуги. Може, хтось спокусився на його гроші.
– Не проходить, – заперечив Дронго. – Після вбивства ми знайшли всі гроші в його сейфі.
– Які гроші? – швидко запитала Кіра. – Долари?
– Так, звісно. Близько п'ятдесяти тисяч доларів лежали в його персональному сейфі. І коштовності Інни також були там.
– А фунти? – раптом запитала Кіра. – Вони також були в номері?
– Які фунти? – навіть розгубився Дронго.
– Він збирався звідси летіти в Англію. У нього в номері лежали дві пачки грошей. Двадцять тисяч англійських фунтів. Олег вчора їздив до Стамбула і отримав ці гроші в банку.
Комісар і Дронго перезирнулися. Це міняло весь хід розслідування. Фунтів вони не знаходили і тепер цілком можна було виставити гіпотезу про пограбування. Комісар з жахом подумав, що, попади така версія в газети, курорт можна зразу закривати. А його звільнять за невідповідністю займаній посаді.
– Хто знав про ці гроші? – закричав він нервово.
– Окрім Віктора і Олега, ніхто. Віктор просив тримати це в таємниці, і Олег все розповів тільки мені, пояснивши, навіщо він їде до Стамбула.
– А брат Віктора знав про ці гроші?
– Цього я не знаю. Мабуть, знав. Віктор йому довіряв.
Комісар витер долонею правої руки спітніле обличчя. Покачав головою.
– Тільки цього нам бракувало, – з досадою промовив він.
– Я ж вам говорив! – переможно вигукнув російський дипломат.
– Треба буде все пильно обшукати, – запропонував Дронго, бачачи стан комісара, – всі номери. Всі без винятку. Такі гроші не могли покласти аби куди.
– Так-так, звісно, – розгублено сказав комісар.
– У вас ще є до мене запитання? – запитала Кіра, насолоджуючись справленим ефектом.
– Ні, – гірко відповів комісар, – вона може йти.
– У мене є ще кілька запитань, – втрутився Дронго. – Як ви вважаєте, чому Інна не знала про гроші? Вона ж їх, навіть, не бачила.
Кіра збентежилась в черговий раз.
– Не знаю, – сказала вона, – може, просто не звернула уваги.
– Хто ще міг знати про гроші?
Вона знову занервувала. Покачала головою.
– Ви вже мене запитували. Я не знаю. Я ж вам сказала, що не знаю!
– До побачення, – перебив її Дронго. Йому явно не подобалася ця надто розумна особа, яка так намагалася приховати своє хвилювання.
Молода жінка піднялася і вийшла з кімнати.
– Це міняє справу, – гірко сказав комісар, – тепер дійсно доведеться підозрювати всіх туристів. Влаштувати обшук по всьому курорту. Буде скандал на всю Турцію. Сюди більше ніхто не захоче приїжджати. А мене просто вижбурнуть з поліції, навіть, якщо я в результаті і знайду вбивцю.
Самойлов піднявся слідом за жінкою.
– Я вважаю, що вам треба ще раз подумати, перш ніж пред'являти звинувачення громадянам моєї країни, – сухо і офіційно заявив він. – На вашому курорті вбитий наш громадянин. На мою думку, вам слід зайнятися пошуками вбивці, а не мучити членів цієї туристичної групи, і без того морально постраждалих в результаті того, що сталося.
"Який ідіот! – розчаровано подумав Дронго. – Невже він нічого не розуміє?"
– Послухайте, Микола Сергійович, – насилу стримуючись, сказав Дронго, – невже ви не хочете зрозуміти очевидних речей? Гроші для вбитого привезли тільки вчора. Привезли із Стамбула. Про них не знав ніхто. Жодна людина, крім знову таки, членів цієї групи. І гроші пропали. Тож який висновок із цього випливає?