Обава

Сторінка 2 з 2

Андрусяк Іван

коли ми всі зібралися докупи,

точили рани, і лічили трупи,

і поправлялись на садовині?


доступному відважили доступне,

як борошно дозріло у млині.

оскільки всі були на мілині,

то старанно надточували ступи.


і я тоді також змовчав рости,

робив як всі і в сінях мітив робу,

щоб зранку знову засіки мести.


насичуючи злущену утробу,

ми плавно розпадались на подобу –

не кількоро, а надцять четвертин


15.

не кількоро, а надцять четвертин –

вони таки вкривалися шляхами,

і бризкав сік, і відкривались брами

для комишами вкритих іменин.


якщо ж когось покликали до храму,

а він питав про греблю чи про тин, –

ставалося – відречений один

повинен був здобутися дарами.


і був би рай, якби на полотні

не лані проступали, а легені

зволожені чи просто так пітні.


щоб крихтами рясного одкровення

заволодів не привид, але геній –

що слід було би вимовить мені?