— Ні, їх я вже не продаю,— сказав він.— І не проси мене, Малий. Адже ці пальці належать найбільшому в світі багачеві і вже не продаються.
Він засунув руку в кишеню і вдоволено забряжчав своїми п'ятаками.
— Гей-гей! Багатий, і вродливий, і розумний, і до міри затовстий чоловік у розквіті сил — це я. Найкращий у світі Карлсон, у всьому найкращий, розумієш, Малий?
— Розумію,— відповів Малий.
Але в Карлсонових кишенях було ще щось, крім п'ятаків: там був також іграшковий пістолет, і Малий нестямився, як Карлсон стрельнув, і то так гучно, аж луна покотилася по всьому Васастаді.
"Ну от, починається",— подумав Малий, побачивши, [615] що в навколишніх будинках відчиняються навстіж вікна і чути обурені голоси.
А Карлсон заспівав, киваючи влад собі чорними пальцями на ногах:
Хочу я стріляти, хочу я гуляти,
Босе, бісе, басе, бісе, бом!
І щодня я хочу з кимось жартувати,
Босе, бісе, бом.
Хай буде гей, хай буде гоп, і бом, і па!
Мене всі люблять, бо я найкращий, бо я — це я.
Бо гой-гой-гой,
Бо ой-ой-ойї
І босе, бісе, басе, бісе, бом!