Бакалійниця (до Господині, з вікна). Заспокойтеся, пані.
Літній Добродій (до Господині). Заспокойтеся, люба пані.
Бакалійниця. Що не кажіть, але й це лихо!
Господиня. Мій котику, мій котику, мій котику!
Дезі. Ох! Справді, це таки теж лихо.
Літній Добродій (підтримуючи Господиню і йдучи з нею до столика на терасі; за ними йде решта). Пані, сядьте ось тут.
Жан (до Літнього Добродія). Ну, що ви на це скажете?
Бакалійник (до Логіка). Ну, що ви на це скажете?
Бакалійниця (до Дезі, з вікна). Ну, що ви на це скажете?
Власник (до Подавальниці, що вийшла знову, тоді як заплакану Господиню, котра все колише мертвого кота, садовлять за столик). Склянку води для пані.
Літній Добродій (до Господині). Сідайте, люба пані!
Жан. Бідолашна жінка!
Бакалійниця (з вікна). Бідолашна тваринка!
Беранже (до Подавальниці). Ліпше коньяку принесіть.
Власник (до Подавальниці). Один коньяк! (Показуючи на Беранже). Платитиме цей добродій!
Подавальниця (заходячи до кав'ярні). Зрозуміло, один коньяк!
Господиня (ридаючи). Я не хочу цього, не хочу!
Бакалійник. Таж перед цим він уже пробігав біля крамниці.
Жан (до Бакалійника). Це не той самий!
Бакалійник (до Жана). Але…
Бакалійниця. Ох! Так, це той самий.
Дезі. Так це він двічі пробігав?
Власник. Гадаю, що це той самий.
Жан. Ні, це не той самий носоріг. Той перший мав два роги на носі, то був азіатський носоріг, а цей має лиш одного рога — це африканський!
Виходить із склянкою коньяку Подавальниця і йде до Господині.
Літній Добродій. Ось вам коньяк, щоб збадьоритись.
Господиня (в сльозах). Н-н-ні…
Беранже (зненацька розхвилювався, до Жана). Дурниці верзете!.. Та як ви роги помітили! Звір так промчав, що його самого ледь видно було…
Дезі (до Господині). Та випийте, вам полегшає!
Літній Добродій (до Беранже). Справді, промчав, як вихор.
Власник (до Господині). Покуштуйте, це добрий коньяк.
Беранже (до Жана). У вас часу не було, щоб йому роги рахувати…
Бакалійниця (до Подавальниці, з вікна). Хай вона вип'є.
Беранже (до Жана). Та він ще й куряву таку зняв…
Дезі (до Господині). Випийте, пані.
Літній Добродій (до Господині). Один ковточок, моя люба панусю… сміливіше…
Подавальниця підносить склянку Господині до рота, та хоче ніби відмовитись, проте п'є.
Подавальниця. Нарешті!
Бакалійниця (з вікна) та Дезі. Нарешті!
Жан (до Беранже). У мене в голові не туманилось. Розум був ясний, і я хутенько порахував.
Літній Добродій (до Господині). Вам краще?
Беранже (до Жана). Таж він біг з опущеною головою.
Власник (до Господині). Еге ж, добрий коньяк?
Жан (до Беранже). А так воно ще видніше.
Господиня (випивши). Котику мій!
Беранже (роздратувавшись, до Жана). Дурниці! Самі дурниці!
Бакалійниця (з вікна, до Господині). В мене є для вас інший котик.
Жан (до Беранже). Що? Ви насмілились припустити, що я кажу дурниці?
Господиня (до Бакалійниці). Я не хочу іншого! (Ридає й колише свого кота).
Беранже (до Жана). Так, незаперечні дурниці.
Власник (до Господині). Та прийдіть до розуму.
Жан (до Беранже). Я ніколи не кажу дурниць.
Літній Добродій (до Господині). Будьте філософом!
Беранже (до Жана). Ви просто претензійні! (Підвищивши голос). Ви педант…
Власник (до Жана й Беранже). Панове, панове!
Беранже (до Жана, ведучи далі).… педант, не впевнений у власних знаннях, бо, по-перше, в азіатського носорога один ріг, а в африканського — два…
Решта акторів полишають Господиню й оточують Жана та Беранже, що галасливо сперечаються.
Жан (до Беранже). Ви помиляєтесь, якраз навпаки!
Господиня (сама). Такий був гарненький!
Беранже. Давайте поб'ємось об заклад!
Дезі (до Беранже). Пане Беранже, не хвилюйтеся.
Жан (до Беранже). З вами я не буду битися об заклад. Це у вас два роги. Азіатичний вид!
Подавальниця. Ох!
Бакалійниця (з вікна, до Бакалійника). Вони зараз поб'ються.
Господиня (сама). Такий був гарненький!
Беранже. Давайте поб'ємось об заклад!
Дезі (до Беранже). Пане Беранже, не хвилюйтеся.
Жан (до Беранже). З вами я не буду битися об заклад. Це у вас два роги. Азіатичний вид!
Господиня. Ох!
Бакалійниця (з вікна, до Бакалійника). Вони зараз поб'ються.
Бакалійник (до Бакалійниці). Та думай хоч трохи, це парі!
Власник (до Жана й Беранже). Тут лиш не бийтеся.
Літній Добродій. Так, з'ясуємо… Який вид носорога має на носі один ріг? (До Бакалійника). Ви ж торговець, мусите знати!
Бакалійниця (з вікна, до Бакалійника). Ти мусив би знати!
Беранже (до Жана). В мене рогів нема, і ніколи їх не носитиму!
Бакалійник (до Літнього Добродія). Торговці всього знати не можуть.
Жан (до Беранже). Так!
Беранже (до Жана). І я зовсім не азіат. З іншого боку, азіати такі ж люди, як усі…
Подавальниця. Так, азіати такі ж люди, як ви або я…
Літній Добродій (до Власника). Таки правда!
Власник (до Подавальниці). А вас ніхто й не питає!
Дезі (до Власника). Вона має рацію. Це такі ж люди, як і ми.
Впродовж цієї суперечки Господиня все плаче.
Господиня. Такий був лагідний, був, як ми.
Жан (несамовито). Вони жовті!
Логік стоїть трохи оддалік, між Господинею та купкою людей навколо Жана й Беранже, уважно стежить за суперечкою, але участі не бере.
Жан. На все добре, панове! (До Беранже). А вам я нічого не зичу!
Господиня (плаче й далі). Він так лащився до людей! (Ридає).
Дезі. Схаменіться, пане Беранже, схаменіться, пане Жане…
Літній Добродій. Я мав друзів-азіатів. Може, вони були несправжніми азіатами…
Власник. А я знав справжніх.
Подавальниця (до Бакалійниці). В мене була подруга-азіатка.
Господиня (плаче собі). А він же в мене ще змалечку!
Жан (і далі не тямлячись). Вони жовті, жовті, жовтющі!
Беранже (до Жана). А ви зате червонющі!
Бакалійниця (з вікна) і Подавальниця. Ох!
Власник. Тут і до біди недалеко!
Господиня(плаче). Який був охайний! На тирсу ходив!
Жан (до Беранже). А коли так, ви мене вже не побачите! Я лиш час марную на такого йолопа, як ви.
Господиня (плаче). Розумів геть усе!
Розлютившись, Жан мерщій іде праворуч. Але, замість вийти з миром, обертається.
Літній Добродій (до Бакалійника). Азіати бувають білі, чорні, сині і такі, як ми.
Жан (до Беранже). П'яниця!
Всі вражено дивляться на нього.
Беранже (в бік Жана). Я вам не дозволяю!