— Он, перед тобою, — показав він пальцем.
— Лексі, ти не питимеш, — заявила Саманта, виринувши з натовпу. — Ані краплі.
— А дідусь казав…
— Мене це не цікавить.
— Але ж усі…
— Я сказала: ні!
Лексі потупотіла геть. Ендрю на радощах усміхнувся Саманті й дуже здивувався, коли вона теж засяяла усмішкою.
— Ти теж задираєшся отак з батьками?
— Ага, — зізнався він, і вона засміялася. Її груди були справді пишненькі.
— Пані і панове! — загримів голос із мікрофона, і всі вмовкли, слухаючи Говарда. — Я хотів сказати кілька слів… більшість із вас, мабуть, уже знає, що мого сина Майлза обрали до місцевої ради!
Пролунали оплески, і Майлз підняв над головою склянку на знак подяки. Ендрю аж здригнувся з несподіванки, коли Саманта досить чітко прошепотіла:
— Ура-курва-ра!
По напої тим часом ніхто не підходив. Ендрю шмигонув на кухню. Ґая і Суквіндер сиділи там самі, пили й реготали, а коли побачили Ендрю, вигукнули в один голос:
— Енді!
Він теж розреготався.
— Ви що, вже вгашені?
— Ага, — підтвердила Ґая.
— Ні, — сказала Суквіндер. — Тобто я — ні, а вона вгашена.
— Мені начхати, — сказала Ґая. — Моллісон може мене звільняти, якщо захоче. Мені вже все одно не треба збирати на квиток до Гекні.
— Тебе він не звільнить, — сказав Ендрю, пригубивши горілку. — Ти його фаворитка.
— Ага, — буркнула Ґая. — Старий слизький гандон.
І вони всі втрьох знову зареготали.
Крізь скляні двері долинуло підсилене мікрофоном квакання Морін:
— Ану, Говарде! Давай… дует на честь твого дня народження! Пані й панове… улюблена пісня Говарда!
Підлітки з удаваним жахом перезирнулися. Ґая захихотіла і, спіткнувшись, штовхнула двері.
З колонок гримнули перші такти "Зеленої-зеленої трави", а тоді загудів Говардів бас на пару зі скрипучим альтом Морін:
The old home town looks the same,
As I step down from the rain…[3]
Ґевін був єдиний, хто почув за спиною хихотіння й пхикання, та, озирнувшись, він побачив тільки, як легенько гойднулися двері до кухні.
Майлз поквапився назустріч Обрі і Джулії Фаулі, що прибули найпізніше і тепер обдаровували всіх ввічливими посмішками. Ґевіна знову охопило знайоме відчуття жаху й сум'яття. Його нетривкий просвіт щастя й надії затьмарили дві загрози: Ґая може розпатякати про те, що дізналася від матері, а Мері збирається назавжди покинути Пеґфорд. Що ж йому робити?
Down the lane I walk, with my sweet Mary,
Hair of gold and lips like cherris… [4]
— Кей не прийшла?
Спершись біля нього на стіл, йому знову усміхалася Саманта.
— Ти вже питала, — буркнув Ґевін. — Ні.
— У вас все нормально?
— А яке тобі діло?
Це само зірвалося йому з язика, бо його вже нудило від цих її постійних розпитувань і глузувань. Добре, що вони були сам на сам; Майлз ще й досі загравав з подружжям Фаулі.
Саманта трохи переграла з обуреним здивуванням. Її очі налилися кров'ю, і вона ретельно зважувала кожне слово. Уперше Ґевін відчув до неї радше неприязнь, аніж острах.
— Вибач, я просто хотіла…
— Спитати. Ясно, — буркнув він, дивлячись, як похитуються у такт музиці Говард і Морін, взявшись попід руки.
— Я була б рада, якби ви з Кей були разом. Ви дуже пасували одне одному.
— Угу, але мені подобається свобода, — сказав Ґевін. — Мені не часто траплялися щасливі подружжя.
Саманта занадто багато випила, щоб відчути, як тонко він її вколов, але щось таки зачепило її за живе.
— Подружнє життя — це завжди велика таємниця для інших, — виважено мовила вона. — Ніхто не знає того, що знають двоє. Тож не тобі про це судити, Ґевіне.
— Дякую за осяяння, — сказав він, не на жарт роздратувавшись, відклав порожню баночку з-під пива і рушив до гардеробу.
Дивлячись йому вслід, Саманта тішилася, що розмова досягла результату, а тоді переключила увагу на свою свекруху, що стояла в натовпі, слухаючи, як співають Говард і Морін. Саманта вдоволено споглядала, якого ляпаса отримала роздратована Шерлі, котра весь вечір стискала губи в холодній посмішці. Говард і Морін уже роками співали дуетом. Говард узагалі дуже любив співати, а Морін колись навіть була бек-вокалісткою в місцевому оркестрику. Коли вони доспівали, Шерлі лише раз плеснула в долоні, мовби викликала прислугу. Саманта з цього гучно зареготала і пішла до столу з напоями, але, на жаль, хлопця в метелику там уже не було.
Тим часом Ендрю, Ґая й Суквіндер ще й досі реготали на кухні. Реготали з дуету Говарда й Морін, а також з того, що вже на дві третини спорожнили пляшку горілки, але найбільше сміялися просто тому, що їм було смішно і своїм сміхом вони заражали одне одного так, що ледве трималися на ногах.
Маленьке віконце над раковиною, відчинене навстіж для припливу повітря, раптом грюкнуло і в ньому з'явилася голова Жирка.
— Добрий вечір! — привітався він. Очевидно йому довелося на щось видертись, бо коли він почав пролізати у вікно, було чути, як це щось заскрипіло, а потім важко гупнуло на землю. Нарешті Жирко зіскочив на сушарку для посуду, збивши кілька склянок, що розлетілися на друзки.
Суквіндер вийшла з кухні. Ендрю відразу зрозумів, що Жирко тут зайвий. І тільки Ґаю це, здається, анітрохи не стурбувало. Не припиняючи хихотіти, вона сказала:
— До речі, тут є двері.
— Серйозно? — сказав Жирко. — А де тут бухло?
— Це наше, — сказала Ґая, обхопивши пляшку. — Енді для нас заникав. Мусиш сам собі роздобути.
— Легко, — незворушно мовив Жирко і вийшов у залу.
— Хочу пі-пі… — пробелькотіла Ґая, заховала горілку під раковину і теж вийшла з кухні.
Ендрю подався за ними. Суквіндер повернулася до столу з напоями, Ґая зникла в туалеті, а Жирко стояв, спираючись на стіл, і тримав в одній руці пиво, а в другій бутерброд.
— Не думав, що ти сюди припрешся, — сказав Ендрю.
— Мене запросили, чувак, — відповів Жирко. — У запрошенні написали, що чекають на сімейство Волів.
— А Каббі в курсі, що ти тут?
— Не знаю, — відповів Жирко. — Він ховається. Так і не дістав посаду Баррі. Тепер усьому капець, бо Каббі не буде в раді. Бляха, шо це за гівно? — скривився він, випльовуючи півбутерброда. — Хоч' цигарочку?
У залі стояв такий гамір, а гості так повпивалися, що всім було вже глибоко начхати, де подівся Ендрю. Коли хлопці вийшли надвір, то побачили там Патрицію Моллісон, яка самотньо стояла біля свого "БМВ", дивилася на чисте зоряне небо і курила.