Він ударив по кнопці й ще раз чітко прочитав опис системи.
Нічого не сталося.
У Грегора з'явилась жахлива підозра. Він підійшов до задньої панелі Конфігуратора, знайшов те, чого побоювався, і показав Арнолдові.
Це була фірмова табличка виробника. На ній було написано: Конфігуратор. Клас 3. Виготовлено в лабораторії Ведньє. Планета Ведньє II.
— Мабуть, вони уже використовували його з цією метою, — сказав Арнолд.
Грегор промовчав. Додати було нічого.
Обшивка корабля всередині вкрилася пліснявою, а сталева пластина в хвостовому відсіку стала рудою від іржі.
Машина уважно слухала умовляння компаньйонів про користь повторення, але нічого не робила.
Знову виникла проблема обіду. Фрукти виключалися через яблучний пиріг, так само як і м'ясо, риба, молочні продукти та злакові. Зрештою вони так-сяк вгамували голод жаб'ячими лапками, смаженою сараною (за давньокитайським рецептом) та філе ігуани. Однак коли з ящірками, комахами та земноводними було покінчено, приятелі зрозуміли, що їжі більше не буде.
Обидва страшенно втомилися. Видовжене обличчя Грегора стало худішим ніж звичайно. Арнолд виявив у волоссі сліди плісняви. За бортом без упину лив дощ, стікаючи краплями з обшивки та заливаючи вологу землю. Зореліт почав осідати, занурюючись у ґрунт під власною вагою.
Коли настав час перекусити, вони нічого не змогли вигадати.
Грегорові спала на думку остання ідея. Він намагався ретельно її обміркувати. Нова невдача могла покласти всьому край. Імовірність успіху була мінімальною, але перебирати не доводилося.
Грегор повільно наблизився до Конфігуратора. Божевільний блиск у його очах злякав Арнолда.
— Грегоре! Що ти збираєшся робити?
— Збираюсь дати цій залізяці ще одну, останню команду, — хрипко відповів Грегор.
Тремтячою рукою він натиснув кнопку і щось прошепотів.
У перший момент нічого не сталося. Потім Арнолд вигукнув:
— Відходь!
Машина трусилася й тремтіла, лампи блимали, стрілки індикаторів шалено оберталися.
— Що ти сказав їй зробити? — запитав Арнолд.
— Я не казав їй нічого робити, я наказав розмножуватися — відтворювати саму себе!
Конфігуратор конвульсивно смикнувся й випустив хмару чорного диму.
Приятелі закашлялися, хапаючи ротом повітря.
Коли дим розвіявся, вони побачили, що Конфігуратор стоїть на місці, тільки фарба на ньому де-не-де облущилася, а стрілки на деяких індикаторах погнулися. Поруч, виблискуючи краплями свіжої оливи, стояв ще один, новенький Конфігуратор.
— Тобі вдалося! — закричав Арнолд. — Ти нас урятував!
— Я зробив значно більше, — задоволено промовив Грегор. — Завдяки мені ми розбагатіємо.
Він повернувся до нового Конфігуратора, натиснув кнопку і вигукнув:
— Відтворись!
За тиждень, завершивши справи на планеті Денет, Арнольд і Грегор з трьома Конфігураторами на борту поверталися до космопорту Кеннеді. Одразу після приземлення Арнолд вистрибнув з корабля і зупинив таксі. Спершу він попрямував на Кенал-стріт, згодом до центру Нью-Йорка. Справи не забрали багато часу, і вже за кілька годин він повернувся на корабель.
— Усе гаразд, — сказав він Грегорові. — Я переговорив з кількома ювелірами. Не створюючи істотного впливу на ринок, ми зможемо продати близько двадцяти великих каменів. Після цього, гадаю, якийсь час доведеться займатись платиною, а далі... У чому річ?
Грегор похмуро дивився на нього.
— Ти нічого не бачиш?
— А що? — Арнолд озирнувся.
Там, де раніше стояли три Конфігуратори, зараз було чотири.
— Ти наказав їм відтворити ще одного? — запитав Арнолд. — Нічого страшного. Тепер треба тільки наказати, щоб вони зробили по діаманту.
— Ти й досі нічого не зрозумів? — сумно промовив Грегор. — Поглянь!
Він натиснув кнопку найближчого Конфігуратора і сказав:
— Діамант.
Конфігуратор затрусився.
— Це все ти і твій клятий принцип насолоди, — сказав Грегор. — Повторення! Ці кляті машини зациклилися на сексі!
Машина знову завібрувала й видала... ще один КОНФІГУРАТОР!!!