Руперт не підтримав розмови про Рендолфа й прямо запитав Бендіго, чому той не хоче допустити російську нафту в Англію.
ч Пінк подивився на нього замислено, навіть трохи стурбовано:
— Якби це була поодинока, виняткова операція з російською нафтою,— відказав він нарешті,— то воно б ще сяк-тяк. Але...
Пінк позирнув на Ная, й той докппув:
— Нам здасться, Ройсе, що за цим криється щось іще. Ми гадаємо, що цією операцією Фредді хоче замаскувати якісь інші свої наміри.
Руперт відказав Наю, що не може заборонити йому га-датп.
— Але,— знов обернувся він до Бендіго,— оскільки я знаю, що саме вгі вирішуєте, яку нафту уряд може дозволити завезти в нашу .країну, то мені немає рації звертатися до когось іншого. І нічого іншого за цим не криється.
— Можливо, що й ні,— погодився Бендіго. — Але чи знаєте ви, в чому найбільша складність такої обмінної'операції, як ваша?
— Мабуть, не знаю.
— Якщо ви укладете такий контракт з росіянами,— сказав Пінк,— на вас ляже особиста відповідальність і за другу, російську сторону. Це неминуче в будь-якій операції такого роду.
— Навіть у Сіті.— наголосив Руперт,— росіяни мають чудову репутацію щодо виконання кожної букви контракту.
— Я маю на увазі не контракт,— заперечив Бендіго.— Йдеться про відповідальність, яка не обумовлена жодним контрактом. Ви ж добре знаєте, що росіяни роблять усе з політичних міркувань.
— Наші судна вони купують не з політичних міркувань.
— Можливо, але свою нафту хочуть нам продати з міркувань політичних.
— Чому ви так вважаєте? Чому не хочете сприймати все це так, як воно показує?
— Л ви сприймаєте так? . Руперт подумав.
— Ні. Мабуть, що ні,— визнав він.— Але ж не можна заборонити всю торгівлю тільки тому, що ви підозрюєте другу сторону в якихось таємних намірах. Як тоді бути, скажімо, з німцями?
— В наш час треба чітко визначити, на чиєму ти боці, якщо хочеш вести комерцію в такому масштабі. Розподіл сил у світі па сьогодні досить ясний.
Руперт знизав плечима.
— Це не для мене. Я волію залишатися нейтральним.
— Я передбачав, що ви можете це сказати,— зауважив Піпк.— Але там, де йдеться про судна й про нафту, не можна залишитися нейтральним. Це неможливо, Руперте.
— Згоден, судна — це стратегічний товар,— визнав Руперт.— Але чи було колись таке, щоб світові нафтові компанії та навіть і політики відмовились продавати сввю продукцію ворогові? Адже ви самі завозили нафту в Німеччину і Японію до самого початку війни.
— Це різні речі.
— Ні, не різні.
Вони трохи посперечалися про принципи та привілеї міжнародної торгівлі, і мені вже здалося, що Бендіго можна переконати. Але тут знову втрутився Най.
— Чому ви особисто так зацікавлені в цій операції? — запитав він Руперта. •
— Яке це має відношення до нашої розмови? — відповів той запитанням на запитання.-^ Ідеться про чисту комерцію.
— Беручи до уваги деякі факти з вашого недавнього минулого, ми вважаємо, що маємо право поставити вам таке вапитання. Ваша поведінка дуже дивна,— сказав Най.
^ Моя поведінка стосується тільки мене особисто,— заявив Руперт, насилу стримуючії себе,— і не має ніякого відношення до цієї справи.
і Бендіго встав і тепер ходив по кімнаті, про щось міркуючи, і
— Не подумайте, що ми упереджені проти вас, Руперте,— повільно промовив він.— Але ви повинні зрозуміти, що ваша особиста роль в усьому цьому надзвичайно важлива. Зрештою, це ви поставили питання про російську нафту па обговорення громадськості, отож вам доведеться нести відповідальність за наслідки, якщо все воно обернеться проти вас.
— Що обернеться проти мене? Я навіть не розумію вас.
— Я знаю, тут є й інші зацікавлені сторони,—.обережно вів далі Пінк.— Але як тільки ви приплутали до цьогоио-літику, то поставили під сумнів і ваші власні мотиви. Це був нерозумний крок.
— Я не йаю наміру обговорювати мої мотиви,— відрубав Руперт.— А от щодо ваших мотивів,— саркастично мовив він, подивившись на Ная.— І ваших,— обернувся до Бендіго,— то чи такі вже вони незаймано чисті?
Пінк не образився, але Най продовжував наступ:
— Ви вже мали неприємності і в своїй родині, і "з Ліл-лом...
— Ой, не туліть ви сюди Лілла! — сказав Руперт.Я навіть слухати цього не хочу.
— Облишмо Лілла,— знову обізвався Бендіго.— Але ми хочемо знати, що приховано за цією безглуздою витівкою Фредді з нафтою. Бо вона таки безглузда, і ви самі це знаєте.
— Ви весь час намагаєтесь переконати мене в цьому,^ сказав Руперт.
— Фредді щось замислив.
— Ні, неправда.
Най підвівся й сказав Бендіго:
— Марна трата часу.— Потім обернувся до Руперта й подивився на нього своїми холодними риб'ячими очима.— —Це Фредді навчив вас так говорити?
— Фредді тут ні до чого,— відказав Руперт, уже змирившися з поразкою.— Це мій власний задум.
— Ну що ж,— мовив Най.—Мені вас жаль. До побачення, Ройсе.— Ніби пе помічаючи мене, він пішов із Пінкового кабінету з шкіряними кріслами, і невидима секретарка точно в належну мить розчинила перед ним двері.
Руперт і собі встав, збираючись іти,' але Бендіго затримав його.
— Чому ви не викинете з голови всі ці химерні ідеї щодо росіян? — спробував він вплинути на Руперта.— Вони не мають реального майбутнього, повірте.
Я відчував, що Руперту сподобався Пінк. Але він тільки посміхнувся й відповів:
— Ви знову переконуєте мене..
— Можливо,— сказав Пінк.— Але ж нікому не потрібно, щоб фірма "Ройс" усхряла в якусь непевну політичну справу з росіянами. Верокіо нехай собі, вони італійці.— Він злегка притримав Руперта за руку.— Якби ми тільки знали, навіщо Фредді це робить, то почували б себе певніше і, можливо, навіть спробували б чимось допомогти.
Руперт рішуче попростував до дверей.
— Я не знаю, які у Фредді таємниці,— мовив він,— а отже, не можу сказати вам, що він має на меті. —
— Тут допоміг би найменший натяк, навіть здогадка. Він зараз в Амстердамі, щось там залагоджує^ і ми маємо приблизне уявлення, що саме.
— Тоді чого ж ви питаєте мене?
— Ви могли б зробити йому послугу. Вам, напевне, відомо, що він намагається ввести фірму "Ройс" у пай з голландцями й італійцями. А якщо не відомо, то можу по секрету вам сказати, бо не всім вашим родичам це сподобається.