На світ білий з'явилася знову ця знадлива пропозиція! Стратон Сильвестрович витягся аж під стелю, очі засвітилися і аж вп'ялися Вусті в обличчя: "Ну, Вусте, ну ж, Вусте! Ти ж чуєш?! Така перспектива знадлива, такі діла можна закрутити! Ну ж обізвись хоч слівцем! Що ти скажеш на це?"
Що? О коли б це було дома, в тій атмосфері, де її талант, гідний Демосфена 4, не знав ні межі, ні спину, вона знала б, що сказати! Отак сіла б біля власного столу, руки б на коліна поклала, сказала б: "Німцями нема чого нам колоти очей. Як переїхали сюди німці, то цариця Катерина 5 дала із запорізьких земель кому сто, кому триста, кому п'ятдесят десятин, ні копійки за це не взявши. А ми не просимо сто, навіть п'ятдесят десятин, дайте нам без виплати оті шість десятин, що говорите, то й побачите — вміємо біля землі ходити чи ні!"
Видно, Вустя довгенько затрималася з цією промовою. У Олександра Григоровича аж міна нетерпіння на обличчі з'явилася, а Стратон Сильвестрович нукнув: "Ну, ну, Вусте! Чого мовчиш!"
Вустя поворухнулася, від напруження аж зблідла, і з вуст її прошелестіло: "Хай дадуть документ на вічність. Коли буде земля наша, закопаюся в неї, день і ніч буду робити все, що Олександр Григорович скажуть! А без документа — ні!"
Від цих слів Стратона Сильвестрозича мов вища ідея осяяла — "Ка вічність!" От Вустя! Дурна, дурна, а в саму точку влучила! Як він сам про це не подумав? Олександр Григорович навпаки, збляк: "Але ж я не можу так,— стримано сказав він.— Земля ж не моя, його превосходительства пана Безака..." — "От бачите,— прошелестіла Вустя,— зібралися діло робити, а що скаже хазяїн — не знаємо! Та й те сказати: упряжемося ми з Стратоном, а хазяїн візьме та й покладе оренду не як з селянського наділу, а як з такого клину, що дає сто — сто двадцять пудів з десятини. Все забере, а нас з торбами пустить!" Від цього Вустиного шелесту Стратон Сильвестрович зів'яв, як цвіт на морозі, а Олександр Григорович кинув бистрий погляд на Вустю, сказав у думці: "Еге ж, глибоко ти, Вусте, копнула! Всі варіанти в житті можливі, можливий і такий. Справді, що з цією утопією станеться, коли хазяїн витурить Матісона в три шиї?" Олександру Григоровичу від цієї думки аж парко стало, хай йому чорт! Вголос сказав, намагаючись не червоніти: "Ну що ж, виходить, не посватались, Вусте Лазурівно! А жаль..."
5 березня 1972 р.
1 К а р а з і н Василь Назарович (1773—1842) —український вчений, винахідник, освітній і громадський діяч.
2 Левитський Микола Васильович (1859—1936) — український громадський діяч; висував проекта створення ремісничих і землеробських артілей, загального страхування селян тощо.
3 Добренька — населений пункт, який входить нині до складу Мартенівської сільської Ради Краеноградського району Харківської області.
4 Демосфен (384—322 до н. е.) — давньогрецький оратор, політичний діяч.
5 ...цариця Катерина...— Російська імператриця з 1762 р. Катерина II Олексіївна (І728—1796), дружина імператора Петра III. За її царювання дворянству було роздано близько 400 тис. кріпаків, величезні земельні володіння, зокрема на Півдні України. Юридично було затверджено необмежену владу поміщиків над кріпаками.