Домовились про зустрiч через три днi. А за цей час я домовився з моїм приятелем, тепер вiдомим на всю Україну лiкарем, що на кiлька годин я можу скористуватись його помешканням. Власне не його, бо вiн там тимчасово перебував — доглядав i за квартирою, i кота годував.
Вiн зустрiв нас уже в дверях i попередив, що за три години вiн повернеться
Тiльки за лiкарем зачинилися дверi, стягла з себе блакитну суконочку, чорну шовкову комбiнацiю i вмостилась на канапi. А на краю канапи спав смугастий котяра. Зрештою, моя
Модель стомилась I розляглась на канапi.
Тут котяра встав, потягся, потерся вусатою мордою об її колiна I вмостився в неї на ногах.
Довелося кота зняти i поставити на пiдлогу. Малював тепер вже Модель лежачу. Кiт важко вистрибнув на канапу i знов вмостився в неї на стегнах.
Довелося викинути кота до кухнi. Котяра ображено i хрипко понявчав та й замовк. Один за другим пiшли кiлька начеркiв чорнильною ручкою.
Нараз угорi щось хруснуло, дзенькнуло. Обертаюсь до широкого свiтлого вiкна. З одного боку штора вiдiрвалася. На нiй завис котяра i перелякано нявчав. Довелося ставити стiльця i знiмати кота. Кинув це ледащо на канапу i воно стало на чотири лапи i не зрушилось.
Тодi укрутився калачиком бiля Моделi i солодко замуркотiв... Тепер можна було добре попрацювати... але вийшов час.
Тiльки встигла Модель причепуритись у ваннiй, як клацнув замок i вступив мiй пунктуальний приятель.
— До речi, як вашого кота звати? — Проникливе спитала Модель.
— Вiн не мiй. моїх друзiв... Кузя. Кузя! —Покликав лiкар.
Котяра нашорошив вуха, клiпнув одним оком i зараз же знов заплющив.
Тодi лiкар взяв кота за переднi лапи i перевернув на спину. — Отако й лежатиме, поки я повернуся iз магазину з рибкою.
Ми пройшлися до тролейбусної зупинки, випрошались iз Моделлю i повернулися вже вдвох до помешкання.
Здоровенний смугастий кiт Кузя лежав у тiй самiй позi навзнак iз пiднятими лапами.
Р. 8. З Моделлю ми ше не один раз бачились, але чимдалi менi ставало незатишнiше з її оточенням. Не кажу нiчого поганого про жiноцтво. А от молодики дуже вже були натренованi, накачанi, а лiтнi чоловiки занадто ввiчливi й уважнi до кожного мого слова. Взагалi до моєї персони. Як всякий страннiй. я це вiдчув навiть ранiше, нiж мене почали по-справжньому брати пiд зябра... А тут ше так добре обставини склались, що я на пару рокiв полишив "мать городiв Руських"...
Коли, зрештою, повернувся, то лiкар сказав менi, що кiт Кузя захворiв на чумку i його довелось приспати.
А з Моделлю я бiльше не зустрiчався...