Найперша жертва

Сторінка 27 з 46

Роберт Шеклі

Вони пішли. Альбані, поки вони збирали своє причандалля, перш ніж залишити тир, весь час про щось напружено думав.

– Далі що? – урвав його роздуми Гарольд.

– Спочатку я дізнаюся, де перебуває Лувейн. А тоді ти його вбиваєш.

– Настільки просто?

– Дай Боже, щоб так воно й було.

30

– Ну, то як твій новий клієнт? – запитала Тереза, коли він повернувся з тренувального центру. Вона взяла собі за правило цікавитися чоловіковими справами, коли він увечері повертався додому, аби дати йому можливість трохи похизуватися й приглушити докори сумління за те, що він повсякчас ставить під удар обидва їхні життя. Цієї давньої жіночої мудрості навчила її мати.

– Він дуже зібраний, – відповів Альбані, – і твердо знає, чого хоче.

– Але як він стріляє?

Альбані трохи напружився:

– В нього гостре око, й рука не сіпається, коли натискає на гачок. Хоча йому бракує досвіду. За півроку він став би найкращим стрільцем у місті.

– В нього швидка реакція?

– Не дуже, поки що. Але через якийсь час...

– Майку, – із зростаючою тривогою в серці сказала Тереза, – в нього нема часу. Він повинен полювати тепер.

Альбані кивнув, пішов до холодильника Й узяв бляшанку пива. Повернувся, сопучи, до вітальні. Зараз Тереза вже напевне знала, що щось негаразд, що він щось від неї приховує.

Вона відклала плетіння і промовила:

– Ти знайшов іще одного клієнта-невдаху. Так чи ні, Мікеланджело?

– Зовсім ні, Терезо. Хлопець для цього просто створений.

– Для чого?

– Кожен для чогось народжується, – сказав Альбані. – Є природжені художники і природжені автомеханіки. Природжені лісоруби і природжені плавці. Природжені Наводчики, як я. От що я маю на увазі, коли кажу, що він для цього створений.

– Створений бути Мисливцем?

– Навіть більше, Терезо. Я більше ніж певен, що Гарольд – природжений вбивця.

– Хіба ж не всі Мисливці є вбивцями? – здивувалася Тереза.

– Всі вони вбивають, це так. Однак від того не стають убивцями Справжніми. Більшість із них граються, наче діти, навіть якщо в них і справжні кулі. Пах-пах, ти мертвий. А от Гарольд... Ні, він не грає. Він цілком серйозний молодий убивця, і далеко піде. І то не лише моя думка. Чанг спостерігав, як він стріляє. І побачив у ньому потенціал, якого ще ніхто, крім нас із ним, не помітив.

– Ну що ж, рада чути, що він має хоч якийсь шанс, ти – його Наводчик, отже...

– Усі, крім нас із Чангом, вважають його просто блазнем.

– Можу собі уявити, – погодилася Тереза.

– Букмекери проти нього ставлять двадцять до одного. Ти коли про що подібне чула?

Тереза стривожилася. Вона відчула, що зараз станеться щось лихе.

– Тут такий шанс! Я поставив на Гарольда, тим більше, що й Чанг зі мною згоден.

Тереза підвелася, впустивши плетіння додолу:

– Поставив? Але ж, Майку, в нас немає грошей. Тільки не кажи, що букмекери почали давати в кредит!

На обличчі Альбані відбилося збентеження:

– Та, зрозуміло ж, ні. Я заставив будинок.

– Не може бути цього. Майку! То ж усе, що ми маємо.

– Слухай, що я за Наводчик, коли не можу поставити на власного клієнта? Я б однаково не міг виконати "Зобов'язання про азартні ігри", без ризику порушити "Акт фінансової нерозважливості".

– Майку, не слід було заставляти будинок. Якщо Гарольд програє, це означатиме рабство для нас обох. Ти знаєш, спати на вулицях не дозволяється урядом.

– Але ж Гарольд переможе. Я певен. Я зроду ні за що так не ручився. Отож через те І спалив усі мости. Так би мовити.

– Майку, краще б ти порадився перше зі мною.

Альбані тяжко зітхнув:

– Річ у тім, Терезо, що я побився об заклад ще на десять тисяч доларів із букмекером Товстим Фредді, заставивши як рухоме майно тебе. Хоч ти йому, звісно, ніколи не дістанешся. Бо Гарольд...

– Я правильно почула? – так само продовжуючи стояти, запитали Тереза. – Ти й справді підписав Товстому Фредді закладну на мене, аби піти на парі заради цього одоробла – твого клієнта?

– Авжеж, саме так я і вчинив. Якщо Гарольд не переможе, на мене чекав рабство і, можливо, праця на свинарні. А ти залишишся в Товстого Фредді, що не так уже й погано, якщо розважити. Отож не кажи, що я про тебе не піклуюсь

– О, Альбані, – простогнала Тереза.

– Не хвилюйся, він виграє.

Тереза оволоділа собою. її раптом осяяло, що робити. Якщо Гарольд програє, вона вб'є свого чоловіка, звільнивши таким чином від недостойної його брудної роботи на свинарні. Як на неї, Товстий Фредді був не такий уже й потворний, якщо не зважати на вираз його обличчя. Крім того, казали, що він дуже добре забезпечує своїх утриманок.

– Гаразд, – сказала вона. – Тобі краще знати. Сподіваюся, все вийде по-твоєму.

І пішла на кухню по вечерю.

– Інакше й бути не може, – промовив Альбані, вже вкотре подумки вітаючи себе з тим, що зміг таки вибрати розумну дружину. Будь-яка інша лаяла б його на чім світ стоїть, що він прозакладав її заради якогось невідомого і невипробуваного Мисливця. Тільки не Тереза.На кухні Тереза накладала вечерю – біфойди під гострим псевдотоматним соусом, улюблена страва Альбані. Як дивно, міркувала вона, що незабаром їй, можливо, доведеться готувати для Товстого Фредді. За словами однієї з приятельок, Товстий Фредді ненавидів біфойди у будь-якому вигляді. Він полюбляв відбивні з штучної телятини або свинини. Якщо Гарольд не переможе, вона, може, ніколи вже не готуватиме біфойди. Дивна річ життя.

31

Нора, з ногами всівшись на підвіконня, дивилася на вулицю. Зараз вона була надзвичайно гарна: світло підкреслювало красу її правильних рис і поблискувало на світлому кучерявому волоссі.

– Гарольде, – промовила вона через якийсь час, – як звалася та комуна?

– Яка?

– Та, що ти мені про неї розповідав. До неї ще збирався Малюк з Кетскіла.

– А-а. Здається, він казав Ла Іспанідад. Біля озера Окіхобі.

– Там добре? Як він розповідав?

– За його словами, непогано. А чого ти питаєш?

– Як ти гадаєш, а ми могли б жити в такому місці?

Гарольд засміявся;

– Комуна – то лише назва для ферми. З мене такої праці досить.

– Але ж там все буде інакше. Всі там працюють разом, діляться всім.

– І співають іспанські пісні? Чорт забирай, Норо, з якого боку не глянеш, то однаково сільгоспроботи.

– А ти з ними покінчив назавжди?