— Встановлено, — сказав він, — що присутні в цій кімнаті піддалися сильному впливу музики. Ті, хто слухав через селектор, не зазнали чогось, крім легкої нудьги.
— Це кожен дурень міг встановити, — буркнув Дентон. — А от як він це робить?
— Ми можемо запропонувати тільки робочу гіпотезу.
— А, то ви про щось здогадуєтеся? Валяйте!
— Ерлін Бак має здатність телепатично проектувати свої емоційні переживання. Коли ця проекція підкріплюється звуком мультикорду, ті, хто знаходиться безпосередньо біля нього, отримують надзвичайно сильні почуття. На тих, хто слухає його музику в передачі на відстані, вона не вчиняє якоїсь дії.
— А відеоскоп?
— Гра Бака не зробить ефекту на слухачів відеоскопу.
— Зрозуміло, — сказав Дентон. Він задумливо насупився: — А як щодо тривалого успіху?
— Це важко пророчити...
— Все одно пророчте, чорт забери!
— Новизна його манери грати спочатку приверне увагу. Згодом в нього, ймовірно, з'явиться група послідовників, для яких емоційні переживання, пов'язані з його грою, будуть чимось на зразок наркотику.
— Дякую, джентльмени, — сказав Дентон. — Це все.
Кімната швидко спорожніла. Халсі затримався на порозі, з ненавистю подивився на Бака і боязко вийшов.
— Отже, я не зможу вас використовувати, Бак, — сказав Дентон. — Але ви, здається, не являєте собою проблеми. Я знаю, що збираєтеся робити ви з Ленкі. Скажи я хоч слово, і будь-що вам не знайти приміщення для нового ресторану. Я міг би закрити його ресторанчик сьогодні до вечора. Але навряд чи це варте зусиль. Я навіть не стану наполягати на тому, щоб у вашому новому ресторані був екран відеоскопа. Якщо зможете створити свій культ, що ж, може, це відверне ваших послідовників від чогось гіршого. Бачите, я сьогодні великодушний, Бак. А тепер вам краще піти, поки я не передумав.
Бак кивнув і піднявся. У цю хвилину в кімнату ввірвалася Меріголд Меннінг, блискуче прекрасна, пахуча екзотичними парфумами. Її блискуче світле волосся було зачесане догори по останній марсіанській моді.
— Джиммі, милий — ой!
Вона вп'ялася в Бака, на мультикорд і розгублено промурмотала:
— Як, ви... Так ви ж Ерлін Бак! Джиммі, чому ти мені не сказав?
— Містер Бак зробив мені честь своїм виконанням особисто для мене, сказав Дентон. — Я думаю, ми розуміємо один одного, Бак. Всього гарного.
— Ти хочеш, щоб він виступив по відеоскопу! — вигукнула міс Меннінг. — Джиммі, це чудово! Можна, спочатку я його візьму? Я можу включити його в сьогоднішню передачу.
Дентон повільно похитав головою.
— Дуже шкода, дорога. Ми встановили, що талант містера Бака... не зовсім підходить для відеоскопа.
— Але я можу його запросити хоча б як гостя. Ви будете моїм гостем, правда ж, містер Бак? Адже нема чогось поганого, якщо він буде виступати як гість, правда ж, Джиммі?
Дентон посміхнувся.
— Згоден. Після всього цього шуму, який ти влаштувала, буде непогано, якщо ти його запросиш. Гарну службу він тобі послужить, коли провалиться!
— Він не провалиться. Він буде чудесний по відеоскопу. Ви прийдете сьогодні, містер Бак?
— Мабуть... — почав Бак. Дентон в цей час виразно кивнув. — Ми незабаром відкриваємо новий ресторан, — продовжував Бак. — Я б не заперечував бути вашим гостем у день відкриття.
— Новий ресторан? Чудово! Хто-небудь вже знає? Бо інакше я видам це в сьогоднішній передачі як сенсацію.
— Це ще остаточно не улагоджено, — сказав Бак перепрошуючим тоном, ми ще не знайшли приміщення.
— Учора Ленкі знайшов приміщення, — сказав Дентон. — Сьогодні він підпише договір про оренду. Тільки повідомте міс Меннінг день відкриття, Бак, і вона організує ваш виступ. А тепер, якщо ви не заперечуєте...
У Бака пішло півгодини на те, щоб знайти вихід з будинку, але він безцільно бродив по коридорах, не бажаючи запитувати дорогу. Він щасливо наспівував про себе і час від часу сміявся.
Володарі великого бізнесу і їх вчені будь-чого не знали про існування обертонів.
— То он воно що, — сказав Ленкі. — Я думаю, нам пощастило, Бак. Дентон повинен був зробити свій хід, оскільки у нього була можливість, коли я цього не очікував. Поки ж він зміркує, у чому справа, я подбаю, щоб було вже пізно.
— Що ми будемо робити, якщо він дійсно вирішить закрити нашу справу?
— У мене й у самого є деякі зв'язки, Бак. Правда, ці люди не бувають у вищому світі, як Дентон, але вони так само безчесні. А в Дентона є купа ворогів, які нас з радістю підтримають. Він сказав, що міг би закрити мене до вечора, так? Кумедно. Ми навряд чи зможемо чимось зашкодити Дентону, але можемо зробити багато чого, щоб він нам не зашкодив.
— Думаю, що й ми зашкодимо Дентону, — сказав Бак.
Ленкі відійшов до стійки і повернувся з високою склянкою рожевої пінливої рідини.
— Випий, — сказав він. — У тебе був стомлюючий день, ти вже заговорюєшся. Як це ми можемо зашкодити Дентону?
— Комерси. Відеоскоп залежить від комерсів. Ми покажемо людям, що можна розважатися без них. Ми зробимо нашим девізом "Ніяких комерсів у ресторані Ленкі".
— Здорово, — мляво протягнув Ленкі. — Я вкладаю тисячу в нові костюми для дівчат, — не виступати ж їм на новому місці в цих пластикових штуках, ти ж розумієш, — а ти вирішив не давати їм співати?
— Звичайно ж вони будуть співати.
Ленкі схилив голову і погладив свій ніс.
— І ніяких комерсів? Що ж вони тоді будуть співати?
— Я взяв деякі тексти зі старих шкільних підручників мого діда. Це називалося віршами, і я пишу на них музику. Я хотів спробувати їх тут, але Дентон міг почути про це, а нам не варто вплутуватися в неприємності раніше ніж потрібно.
— Так. Побережи їх до нового приміщення. Ти от будеш у передачі "Ранок з Меріголд" у день відкриття. А ти напевно знаєш стосовно цих самих обертонів, Бак? Розумієш, може, ти і справді проектуєш емоції? У ресторані-то, звичайно, це все одно, а от по відеоскопу...
— Я знаю точно. Коли ми зможемо влаштувати відкриття?
— На новому місці працюють у три зміни. Ми посадимо 1200 чоловік, і залишиться ще місце для гарного танцмайданчика. Все має бути готове через два тижні. Але я не впевнений, що ця витівка з відеоскопом розумна, Бак.
— Я так хочу.
Ленкі знову відійшов до стійки і налив собі.