— Хто знає, — глибокодумно вів він далі, — якби хлопці раніше вирішили подолати усі труднощі, вони б, можливо, їх уже давно подолали. Навіщо ж отак зразу губити цінну ініціативу?
— Ага! — вигукнув Боб Скорик і показав Зіні довгого носа.
Але Зіна удала, ніби нічого не чує і нічого не бачить.
— Що ж нам робити? — запитав Іван, але ми йому нічого не відповіли, і він мусив сам відповідати: — Щось треба робити! Я таке пропоную — хай за почесне ім’я ланки імені Юрія Гагаріна змагаються усі ланки. Перед нами найвідповідальніша чверть, а саме — третя. Яка ланка закінчить її з найкращими показниками у навчанні та поведінці, ота ланка й буде гагарінською.
Так і записали в протокол.
Якби не Іван, все могло закінчитися набагато гірше. Хіба ж дівчачі команди перекричиш, та ще й у послабленому складі?
Розділ 5
ЗМОВНИКИ
Якщо добре помізкувати, то в усьому, що сталося на зборах, винна Зіна Галаган. Тут усе ясно, як у задачці для першокласників. Ну, хто її тягнув за язика? В усякому випадку, ми її за язика не тягли. А кому вона нашкодила? Нам!
— Таке навіть найліпшому другові не можна подарувати, — похмуро сказав Лесик, коли наступного дня прийшов до мене, щоб удвох долати тимчасові труднощі.
Я сумно зітхнув:
— Авжеж. Тепер навіть невідомо, яка ланка полетить на Марс.
— Треба помститися, — процідив крізь зуби Лесик. — Це справа нашої честі. Щоб іншим не кортіло…
Лесик висловив блискучу ідею! Що не кажіть, а мститися ми вміємо!
Передусім ми домовилися, яка буде наша помста. І вирішили: вона буде швидка, сувора і нещадна.
Лесик по-змовницьки шепотів мені:
— Одягнемо новорічні маски і добряче посмикаємо Зіну за коси.
Але мені цей план не сподобався.
— Ну, це не така вже й велика кара, — сказав я. — Може, ми викрадемо її щоденник і наставимо одиниць та двійок?
Але мій план не сподобався Лесикові.
— Ні, це не годиться, — сказав він, — бо у щоденнику залишаться відбитки наших пальців і нас одразу ж запідозрять.
І ми почали напружено міркувати, у який саме спосіб нам помститися. Щоб помста була швидка, сувора і нещадна. Та чомусь нічого путнього на розум не спадало.
От у давнину помститися було навдивовижу легко!
Зіну можна було б залізною рукою кинути у глибокий кам’яний мішок, де по темних кутках ворушаться бридкі павуки, а по вогкій підлозі стрибають потворні жаби. Іноді на мотузці ми б спускали до Зіни живих мишей. Ну й вереску було б! Дівчата страшенно бояться мишей.
Ми б тримали Зіну у кам’яному мішку цілу чверть. Без підручників і зошитів! Вона б уже не встигла надолужити прогаяне і неодмінно залишилася б на другий рік. А другорічників редакторами газет не обирають!
Або у давнину можна було б зробити ще краще — викликати Зіну на збори і грізно наказати їй:
— Іди туди, не знаємо куди. Принеси нам те, не знаємо що.
Поки вона повернулася б, ми б усі встигли спокійно закінчити школу.
Але за наших часів навіть мріяти про таку помсту страшно: якби про це дізналися вчителі, вони негайно скликали б батьківські збори і всі говорили б, що ми бешкетники і хулігани. А нам така характеристика ні до чого.
Думали ми, думали, і раптом Лесик таки надумав.
— Ура! — вигукнув він, — Я знаю, що робити! Передусім нам треба дати непорушну клятву. Чому ми зараз не можемо нічого придумати? Тому, що не дали клятви.
Я з повагою подивився на Лесика. І як це мені не спала на думку така проста річ?
Та дивувався я даремно. Все було закономірно, бо Лесик у таких таємних справах мав величезний досвід.
Ще до того, як його посадили за мою парту і він вирішив податися у космонавти, він сам себе прийняв у пірати, хоч про це ніхто нічого не знав.
Лесиків батько топограф. Іноді, як у нього багато термінової роботи, він приносить топографічні карти додому. А коли вирішили перекинути ще один міст через Дніпро, у нього роботи стало ще більше. Він майже щодня брав додому карти дніпрових островів та мілин.
І якось одна така карта потрапила на очі піратові Лесику.
Він умить збагнув, що це карта острова скарбів. Але чомусь її не довели до пуття: на ній було надто мало секретних позначок. Тільки в центрі острова намальовано хрестик, а поряд з ним якісь таємничі формули і цифри. Навіть безвусий юнга, що вперше ступив на палубу, второпав би, що це — секретний шифр. А такому піратові, як Лесик, зрозуміти це було ще легше.
Спочатку, щоб правильно зорієнтуватися, він намалював у верхньому лівому кутку так звану "троянду вітрів". Тоді поклав упоперек острова кістяк. Одна кістлява рука, наче в останньому зусиллі витягнута вперед, недвозначно впиралася вказівним пальцем у хрестик, оздоблений таємничим шифром. А між розкиданими ногами кістяка Лесик намалював величезну піраміду чавунних ядер і написав кривими літерами грізне слово "форт". Поблизу острова дрейфував із згорнутими вітрилами великий фрегат. його чорні просмолені борти наїжачилися гарматами, а на кормі затріпотів на вітрі чорний прапор з білим черепом і перехрещеними кістками.
Тепер це була справжня карта острова скарбів!
І цієї миті ввійшов батько.
З першого погляду він оцінив, яку величезну роботу здійснив Лесик. І одразу ж потягся до ременя…
Як бачите, Лесик мав неабиякий досвід, і тому на нього можна було спокійно покластися.
Якщо Лесик сказав, що треба дати клятву, значить, так потрібно.
І от ми міцно стиснули один одному руки і почали похмуро заприсягатися.
— Клянуся, що помщуся! — сказав Лесик.
— Клянуся, що помщуся! — луною відгукнувся я.
— Не буду миться, не буду голиться, аж поки ця клятва не здійсниться! — прохрипів він.
— Не буду миться, не буду голиться, аж поки ця клятва не здійсниться! — прохрипів я.
Це була страшна клятва.
Правда, голитися нам не потрібно було. А от як не митися? Спробуйте хоч один день не вмитися, якої ваші батьки заспівають?
І я сказав Лесикові:
— Знаєш, Лесику, по-моєму, якщо ми не вмиватимемося, нас можуть запідозрити.
Лесик замислився.
А потім сказав:
— Не хвилюйся — ми всіх обдуримо. Ми будемо вмиватися, але не для того, щоб порушити клятву, а для того, щоб ніхто ні про що не здогадався.
Я охоче схвалив це мудре рішення.
Тепер нам уже не було про що турбуватися. Рано чи пізно, а клятва своє зробить! І ми нарешті сіли за уроки, щоб подолати усі труднощі, які спеціально для нас склали автори підручників.