— Чорт забирай, Берку, ходімо вже,— сказав майор.
— Треба взяти харчів,— непевно відповів Берк.— Ви йдіть поки що до берега.
— Гаразд, не затримуйтесь і ведіть із собою свого грека,— сказав майор.
Але Берк не знайшов слів, щоб огризнутися майорові, та й не мав охоти. Він просто не звернув на це уваги. Лейтенант з майором пішли вниз на берег. Старий солдат лишився чекати Берка.
Тоді Талое теж кудись пішов. Берк спитав у Ніс а і
— Ви вже дістали харчі й воду?
— Ні. Зараз потурбуюся про це,— сказав Ніс.
■— Мабуть, пора нам вирушати,— сказав Берк якимсь байдужим голосом.
Тоді Ніс заговорив по-грецьки до літтосців, що стояли довкола.
— Австралос зараз їдуть звідси, бо наближаються залізноголові. їм потрібні в дорогу харчі й бурдюк з водою. Вони пливуть човном, який їм дав Хаджі Мі-халі.— Це було прохання, і кілька літтосців відразу пішли до своїх хатин, і Ніс сказав Беркові, що будуть харчі й вода й що він може йти до човна.
— Ну, то ходімо,— сказав йому Берк.
— Я прийду,— сказав Ніс.— За кілька хвилин.
Натовп почав розходитися, й невдовзі на площі залишилося два-три чоловіки. Берк теж пішов, усе озираючись назад. Він бачив хати, що нерівними рядами обступали маленьку плоіцу. Білі й коричневі рибальські сіті, наготовані для сушіння. Прості дерев'яні підставки на березі, де тихо хлюпали хвилі, й маленькі рибальські човни, що погойдувалися біля кам'яної стіни. А посеред площі — нерівні сіро-білі плити й дрібні червоні уламки накришеної породи. Червона земля, а під нею останки велетня Стоуна.
Він прискорив ходу й пішов до човна, а за ним мовчки ступав старий солдат.
Біля човна вони довго чекали Ніса, але той не йшов. Приходили літтосці. Вони нанесли вдосталь усякого харчу: солоної риби, родзинок, низок часнику, два козячі бурдюки з водою, схожі на міхи волинок.
Усе це вони клали в човен, а Берк, старий солдат, майор і лейтенант чекали на Ніса. Греки щось казали їм, але їх зрозумів тільки майор. Та він не слухав, а все повторював Бернові:
— Чорт забирай! Ось-ось можуть надійти німецькі моторки. Де він дівся?
Вони дожидали Ніса, і нетерпіння їхнє зростало,
Нарешті він прийшов, з ним був Талое, вони про щось розмовляли, жваво жестикулюючи. Підійшли до самих човнів і тільки тут спинилися. Літтосці чемно відступили вбік, даючи дорогу Нісові.
— Рушаймо,— сказав Енгес Берк. І повернувся до човна, щоб зіпхнути його у воду.
— Я не їду,— сказав Ніс.
Енгес Берк випростався.
— Вас відвезе Талое,— сказав йому Ніс. Він стояв, широко розставивши ноги, його жваві очі дивились не кліпаючи, розкуйовджений чуб стирчав в усі боки.
— Що це ви знов надумали? — сказав Берк.— їдьмо,— роздратовано повторив він.
Та Ніс похитав головою й твердо відповів!
— Вас відвезе Талое. Я пояснив йому, як тримати курс. Він упорається. За це не турбуйтеся. Ви всі доберетеся до Єгипту.
— Гаразд. Гаразд,— сердито сказав Берк.— Але навіщо вам зоставатися тут? Не вигадуйте дурниць. Поїхали.
— Ні,— відказав Ніс.— Я дуже жалкую. Але тепер я не можу їхати з тобою, австралос. Для мене то буде марна справа.
— А ще більш марна залишатися тут,— сказав Берк.
Ніс сказав літтосцям зіпхнути човен у воду, і вони почали штовхати його з берега. Майор та інші посідали в нього. Юний Талое обійняв і поцілував Ніса, усміхнувся лукавою дитячою усмішкою і теж сів. Тільки Берк усе ще стояв на березі біля Ніса.
— Зрозумій,— сказав йому Ніс.— Усі ми будемо битися проти залізноголових, усі, крім метаксистів. Вони підуть і проти нас, і проти всієї Греції, щоб тільки захопити владу після війни. А що нам дасть перемога над залізноголовими, коли замість них нам на шию сядуть метаксисти? А для нас це те саме.
Ми повинні знищити тих і тих, а це можливо тільки в Греції, тільки тут. Я хочу битися проти залізноголових, але не для того, щоб метаксистам було легше прийти в Грецію. Тому, щоб не марно проливалася наша кров, ми повинні винищити метаксистів. Це дуже важливо. Невже ти цього не розумієш, австралосі
Берк стиснув уста, ніби з досади.
— Так,— сказав він нарешті.— Мабуть, розумію.
— От і гаразд. Тоді адіо, австралос, і дякую тобі за Хавро Спаті.
— Нема за що,— сказав Берк, і видно було, що він здався.
— Адіо.
— До побачення,— повільно сказав Берк.
Вони похапцем і ніяково потисли один одному руки, й Берк сів у човен.
Раптом Ніс ступив у воду й пішов за човном.
— Ти розкажи там про все,— мовив він з несподіваною пристрастю.— Розкажи, австралос. І Талое також розкаже. Обіцяєш? Розкажи всім, що ми тут будемо битися проти залізноголових. Але тільки не задля метаксистів. А там хай теж б'ються, великими силами, бо розбити залізноголових повинні англійці й усі ті, що з ними. Тільки не задля метаксистів. Не задля тих, що недавно водилися з залізноголовими" Поясни їм: якщо тепер метаксисти й згодні битися проти залізноголових, цього ще мало. Вони самі фашисти. Поясни їм це. А ще скажи, що ми не приймемо назад цих правителів, байдуже, хто їх там підтримує. Розкажи їм усе, що ти тут бачив, ти і твій побратим Стоун. Скажи їм, що ми проти всіх і всяких фашистів. І скажи, що грецький уряд можна створити тільки в самій Греції. Обіцяєш, австралосі Скажи їм усе.
Ніс аж засапався. Він усе брів за човном, намагаючись не відставати. Раптом човен смикнуло вперед — це Талое, крикнувши "адіо", підняв грот і став розвертатися, щоб лягти на курс.
— Скажи їм,— повторив Ніс Енгесові Берку, дивлячись йому просто у вічі.
І Берка раптом знов охопило те саме почуття, що й тоді в мерії, коли він побачив Стоуна. Він подивився просто в очі цьому наполегливому грекові зі скуйовдженим чубом і вогнем завзяття в очах. Грек стояв по пояс у воді літтоської бухти. Грек мовчки, напружено чекав. І Енгес Берк відчув, що його покинула внутрішня скованість, і сказав швидко, неголосно, майже до себе:
— Скажу. Все їм скажу.
— Я приймаю твою дружбу, австралоо,— гукнув Ніс навздогін.
— А я приймаю твою,— як і колись насмішкувато відповів Берк.
І обидва всміхнулися — Ніс широко, з захопленням, а Енгес Берк із лагідністю Стоуна й Нісовим розумінням. І це було все. Ніс стояв усміхаючись і дивився вслід човнові, поки той вийшов із затоки й завернув у відкрите море, тримаючи курс на південний схід.