П'ятеро англійців,— майор стояв збоку й мовчав,— розглядали міномети. Малий, п'ятдесятиміліметровий і два більші — вісімдесятиміліметрові.
Стоун і Берк поралися біля великого, вісімдесяти-міліметрового міномета. Стоун чогось шукав, роззираючись довкола.
Ніс дивився, як Енгес Берк перевіряє установочний та підйомний гвинти. Він дивувався з того, який нескладний механізм у міномета, хоч, видно, стріляти з нього непросто. Весь міномет складався зі ствола, схожого на шматок пічної труби дюймів три завширшки та футів п'ять заввишки, що був встановлений на двоногій сошці з нарізкою й мав важелі для регулювання напрямку та висоти. Тепер він стирчав догори майже вертикально. Очевидно, що вище задертий, то коротша траєкторія. І навпаки, що нижче опущена ця пічна труба то далі стріляє.
Ніс погладив рукою зелений металевий ствол. Ствол був тонший, ніж думав Ніс, міцний і не з дуже доброго металу. Однак приціл зроблено майстерно. Півкруг з поділками. Дивишся у невеличкий отвір позаду і наводиш міномет. Ствол направлено просто в небо. Сошка, приціл і весь механізм з'єднувалися із стволом майже біля самого дула. Незрозуміло тільки, як заряджається міномет. Казенної частини не було. Мабуть, міна закладається через дуло.
Решта невеличкими групками з'юрмилася біля двох інших мінометів. Талое стояв біля англійців і знову широко всміхався.. Вони розглядали менший міномет; його механізм здавався складнішим. Стоун підійшов до них.
— А де ж опорні плити? — спитав він.
Тоді всі почали оглядатися й шукати.
— Подивись там,— сказав Берк, показавши на хатину ловців губок.
— Дивився,— сказав Стоун.
— Ну, без плит не буде діла,— сказав Берк.
— Спитайте його, де плити,— сказав Стоун Нісові.
— Не розумію.
— Дивіться сюди,— сказав Стоун, показуючи на два великі міномети, стволи яких вільно хиталися на сошках.— Отут, унизу, ще має бути плита. Отаке, ніби тарілка, в яку впирається ствол. Ходіть-но сюди.
Він підвів Ніса до малого міномета. У нього нижній кінець ствола стояв у сталевій тарілці, що лежала на землі. Це була підставка для ствола. Тарілка мала ручку, як у чайного підноса, і правила за опору всьому мінометові. А без плити нічим було підтримувати ствол і приймати на себе всю силу віддачі під час пострілу.
Хаджі Міхалі стояв біля них, бо це був показ його зброї і йому подобались оці важкі Minenwerfer ‘.
— До отих двох мають бути такі самі плити, як оця,— сказав йому Ніс.
Хаджі Міхалі похитав головою.
— Я цього не знав,— сказав він.
— Хто знімав їх з літака?
— Я, з двома братами Коста. Але я не знав про плити.
— Він каже, що не бачив їх,— сказав Стоунові Ніс.
— Скажи йому, що без плит із них не можна стріляти,— сказав Стоун.
Ніс переклав це Хаджі Міхалі. 1
<— Тоді вони, мабуть, ще там, у літаку,— сказав Хаджі Міхалі.— Якщо тільки їх не знайшли й не забрали пастухи. Попроси австралос, хай він піде зі мною до літака по плити. Мабуть, вони там. Я не знав, що мають бути ще й плити.
— Сьогодні вже пізно,— сказав Ніс.
— Зовсім не пізно,— сказав Хаджі Міхалі.
— А де цей аероплано?
— Там, де починаються вапняки, відразу за другим рядом горбів.
Коли Ніс переклав, Стоун сказав:
— Гаразд. Ходімо по них зараз. Візьміть чим присвітити. Та ще подумайте, як їх перевезти.
Ясна річ, Берк теж пішов з ними, хоч поставився до всього цього із своїм звичним цинізмом.
— Скажіть англійцям, що їх нагодують, як завжди,— сказав Хаджі Міхалі.— їжу принесуть сюди, в хатину. Нехай чекають нас тут. Скажи їм, що ми почнемо, коли міномети буде доведено до ладу. Човни стоять напоготові. Талосе! — гукнув Хаджі Міхалі.
— Слухаю.
— Віднесеш англійцям їсти.
— А де взяти?
— У братової жінки, яка живе в мене.
— Зрозуміло,— сказав Талое.
Потім Хаджі Міхалі пішов дрібною й легкою ходою біля Сарандакі. Ніс, Берк і Стоун ішли позаду. Ніс чув, як Хаджі Міхалі казав Сарандакі про якусь марсельну шхуну та про те, що треба налити в бурдюки води. Та ще сказати жінкам ловців губок, щоб наготували харчів. Вислухавши все це, Сарандакі пішов.
Ніс, Берк і Стоун ішли з Хаджі Міхалі повз давильні, де біля дверей жінки вели свої вечірні розмови або гляділи дітей. Далі, у все темнішому присмерку, вузькими стежками, переходячи попід поодинокими рядами оливок. Повз виноградники, абрикосові сади, траву — до хатини.
Тут, переговоривши з господарями, Хаджі Міхалі взяв двох віслюків без сідел. Він наполіг, щоб Берк і Стоун сіли на них. Дав їм по паличці й пояснив, як бити віслюкові по морді зліва чи справа, коли треба завернути в той або той бік. Він пояснював їм
по-грецьки, а Ніс дивився на все це з прихованим задоволенням. Потім той дістав іще двох віслюків і чорну палицю із смердючою ганчіркою на кінці. Це він взяв у одній з'крайніх хат у долині.
Отак верхи на неосідланих віслюках вони їхали дрібного риссю вгору по схилу. Минули балку, обійшли дюни та вапнякові скелі, аж доки виїхали на оточене деревами плато. По ньому вони їхали, доки Хаджі Мі-халі не спинив свого віслюка. Він зліз, видерся на одну скелю, потім на другу й нарешті сказав Нісові:
І— Це тут. Веди їх сюди.
Було ще досить видно. Як ото англійський присмерк. Розбитий "Юнкерс-52" чітко вирізнявся на землі. Він ішов на бриючому над пасмом низьких гір і врізався в оцю, вищу. Сила удару була страшна. Його розтрощило на друзки, шматки розлетілися по всьому скелястому схилу. Але тінь цілого літака зосталася. Фюзеляж зберіг свої обриси, зіжмаканий, як клаптик срібного паперу. Крила повідлітали й поламалися. Скрізь стирчали з землі шматки металу чудернацької форми.
Ніс підійшов до привиду фюзеляжу. Ще за милю він почув нестерпний трупний сморід. Тут цей сморід був страшніший за все.
— Тьху, хай йому чорт,— сказав Стоун.— Кінчаймо швидше з цією справою. Ну й сморід.
— Воно тут гниє вже не один місяць,— сказав Берк.
Хаджі Міхалі вибирав, звідки краще підійти до фюзеляжу. Він запалив ганчірку на кінці палиці, щоб було видніше. Вітер роздував чорно-жовте полум'я.
— Здається, тут ніхто нічого не чіпав,— сказав Хаджі Міхалі.
Ніс пішов за ним. І раптом перед ними з'явилися тіні залізноголових, що летіли в цьому літаку. Один лежав горілиць, ніби хтось його кинув навзнак й жахливо побив. Він лежав так близько, що видно було страшну роботу часу. М'ясо згнило й повідпадало від кісток. Клапті одягу в провалах на тілі.