— Гаразд,— вів далі Сірий пан. — Візьмімо задля обачності усього сімдесят.
Отже, триста п'ятнадцять мільйонів триста шістдесят тисяч на сім буде два мільярди двісті сім мільйонів п'ятсот двадцять тисяч секунд.
І він великими цифрами написав це число на дзеркалі:
2 207 520 000 секунд.
Потім кілька разів підкреслив його і оголосив:
— Отож це, пане Фузі, те багатство, яким ви можете порядкувати.
Пан Фузі ковтнув слину й провів долонею по чолу. Від такої суми йому запаморочилось у голові. Він ніколи не думав, що такий багатий.
— Авжеж,— кивнув головою агент і знов затягся своєю манісінькою сірою сигарою. — Нічогеньке число, правда ж? Поглянемо далі. Скільки вам років, пане Фузі?
— Сорок два,— пробелькотів той, відчуваючи себе винним у злочинному прихованні добра.
— Скільки ви в середньому просипаєте за ніч? — допитував далі Сірий пан.
— Десь годин вісім,— зізнався пан Фузі.
Агент блискавично рахував — олівець у його руці аж вищав, бігаючи по дзеркалі,— у пана Фузі сироти на шкірі повиступали.
— Сорок два роки — по вісім годин щодня — це буде чотириста сорок один мільйон п'ятсот чотири тисячі. Цю суму ми з цілковитим правом можемо вважати втратою. А скільки часу ви щодня віддаєте роботі, пане Фузі?
— Також годин вісім,— ледве чутно вимовив пан Фузі.
— Отже доведеться ще раз відняти цю суму від вашої готівки,— невблаганно провадив агент. — Далі, у вас певна кількість часу йде на те, щоб попоїсти. Скільки ви щодня витрачаєте на снідання, обід і вечерю?
— Напевно не знаю,— з острахом сказав пан Фузі. — Може, годин зо дві?
— Мені здається, ви применшуєте,— промовив агент,— та нехай так. Тоді за сорок два роки це становитиме сто десять мільйонів триста сімдесят шість тисяч. Тепер далі. Нам відомо, що ви живете з старою матір'ю. Щодня ви присвячуєте цій старій пані цілу годину, себто ви сидите біля неї і розмовляєте з нею, хоч вона глуха й ледве вас чує. Отож це змарнований час — п'ятдесят п'ять мільйонів сто вісімдесят вісім тисяч секунд! Крім того, ви ще маєте зеленого папугу; догляд за ним коштує вам чверть години, що в перерахунку означає тринадцять мільйонів сімсот дев'яносто сім тисяч.
— Але…— благально вимовив пан Фузі.
— Не перебивайте мене!— нагримав на нього агент. Він рахував дедалі швидше й швидше. — Оскільки ваша мати фізично неповноцінна, вам, пане Фузі, доводиться самому робити частину хатньої роботи. Ви мусите ходити скуповуватись, чистити черевики й виконувати всяку іншу марудну роботу. Скільки часу це у вас забирає щодня?
— Може, з годину, але…
— Ось вам ще п'ятдесят п'ять мільйонів сто вісімдесят тисяч втрати, пане Фузі. Далі: нам відомо, що ви раз на тиждень ходите в кіно, раз на тиждень співаєте в хорі, двічі на тиждень буваєте в ресторані, а решту днів ви вечорами зустрічаєтеся з друзями, іноді ж навіть читаєте книжку. Одне слово, ви гайнуєте свій час на те, що не дає ніякісінької користі,— щодня зо три години часу, або сто шістдесят мільйонів п'ятсот чотири тисячі… Вам недобре, пане Фузі?
— Нічого, нічого,— відповів пан Фузі,— даруйте…
— Ми зараз кінчаємо,— сказав Сірий пан. — Але нам треба поговорити ще про один розділ вашого життя. Про вашу невеличку таємницю. Ви знаєте.
У пана Фузі почали цокотіти зуби — так йому зробилось холодно.
— То ви й це знаєте?— пробелькотів він безсило. — Я гадав, що крім мене й панни Дарії…
— У нашому сучасному світі,— урвав його мову агент номер Ікс Ігрек Кю дріб триста вісімдесят чотири дріб Бе, — таємниць більше не існує. Погляньмо на цю справу по-діловому, реалістично, пане Фузі. Дайте мені відповідь на одне запитання: чи збираєтесь ви одружитися з панною Дарією?
— Ні,— сказав пан Фузі,— адже це неможливо…
— Цілком так,— вів далі Сірий пан,— бо ж панна Дарія навіки прикута до свого крісла на колесах, вона не владає ногами. А проте ви щодня на півгодини приходите до неї, щоб подарувати їй квітку. Навіщо?
— Вона щоразу так радіє,— відповів пан Фузі, замалим не плачучи.
— Але, міркуючи тверезо,— казав далі агент,— для вас це змарнований час, пане Фузі. І в сумі його двадцять сім мільйонів п'ятсот дев'яносто чотири тисячі секунд. А коли ще додати до цього, що ви маєте звичку щовечора перед сном сидіти біля вікна й передумувати минулий день, то ми матимемо ще одну мінусову суму — тринадцять мільйонів сімсот дев'яносто сім тисяч. Тепер, пане Фузі, погляньмо, що ж у вас, власне, лишається.
На дзеркалі вже стояв такий рахунок:
Сон — 441 504 000 секунд
Робота — 441 504 000 секунд
Харчування — 110 376 000 секунд
Мати — 55 188 000 секунд
Папуга — 13 797 000 секунд
Скуповування тощо — 55 188 000 секунд
Друзі, хор і т. д. — 165 564 000 секунд
Таємниця — 27 594 000 секунд
Вікно 13 797 000 секунд
РАЗОМ — 1 324 512 000 СЕКУНД
— Ця сума,— сказав Сірий пан і так міцно постукав олівцем по дзеркалі, неначе стріляв з револьвера,— ця сума, отже, становить той час, який ви вже втратили на сьогодні. Що ви на це скажете, пане Фузі?
Пан Фузі не сказав нічогісінько. Він сів на стілець у кутку і втер хусточкою чоло, бо, хоч у перукареньці стояв крижаний холод, його вкинуло в піт.
Сірий пан поважно кивнув головою.
— Так, ви маєте цілковиту слушність,— сказав він,— це вже понад половину вашого первісного багатства, пане Фузі. Та подивімось, що вам, власне, залишилося з ваших сорока двох років. Рік — це, як ви знаєте, тридцять один мільйон п'ятсот тридцять шість тисяч секунд. Помножмо це на сорок два й матимемо один мільярд триста двадцять чотири мільйони п'ятсот дванадцять тисяч секунд.
Він написав це число під сумою втраченого часу:
1 324 512 000 секунд
1 324 512 000 секунд
0 000 000 000 секунд
Тоді сховав олівця й довго мовчав, щоб дати нулям справити враження на пана Фузі.
І він свого домігся.
"То оце такий підсумок усього мого минулого життя?"— подумав пан Фузі, геть знищений.
Підрахунок, у якому зважена була кожна секунда, так його приголомшив, що він прийняв усе без ніяких заперечень.
І все в рахунку сходилося. Це був один із трюків, з допомогою яких Сірі пани ошукували людей у тисячах випадків.
— Чи не здається вам, пане Фузі,— лагідно почав агент номер Ікс Ігрек Кю дріб триста вісімдесят чотири дріб Бе,— що так марнотратити більше не можна? Чи не краще б вам почати заощаджувати час?