70. Триденні й чотириденні лихоманки — види малярії з приступами через три або чотири дні.
71. Опис хвороб, їхнє виникнення і способи лікування Кампанелла дає в дусі поглядів античної і сучасної йому медицини. Він згоден з теорією Гіппократа про наявність у людському організмі чотирьох основних соків (рідин): крові, слизу, чорної і жовтої жовчі, порушення рівноваги яких призводить до захворювань. Автор "Міста Сонця" дуже цікавився медичною наукою і залишив по собі декілька творів медичного змісту.
72. Ч о р н а хвороба, або падуча; епілепсію в античності називали "священною хворобою", що виникала за велінням богів; її вважали ознакою особливих здібностей.
73. Тоанн Дунс Скот (бл. 1266—1308) — середньовічний філософ-схоласт, монах-францісканець.
74. Каллімах (III ст. до н. е.) — поет і граматик.
75. Давня фізіологія вчила, що людський організм цілком відновлюється завдяки обміну речовин після кожних семи років.
76. Поль Лафарг звернув увагу на те, що число 3 відіграє у соляріїв дуже важливу роль: вони мають трьох правителів — помічників голови держави; навчання відбувається за допомогою невеликих віршів із трьох рядків кожний, написаних на міських мурах; діти на третьому році життя починають вивчати алфавіт тощо.
77. Ю с т и ц і а р і й — службовець, який відповідав за військові вправи.
78. Закон "Око за око, ніс за ніс, зуб за зуб" Кампанелла почерпнув із Старого завіту, звідти походить і звичай побиття камінням (каменування) злочинця.
79. Короткотривала процедура судочинства соляріїв є свого роду свідомим протиставленням сучасній Кампанеллі судовій тяганині й словоблуддю.
80. Ліктори — почет, охоронці вищих римських сановників (диктатора, консулів, преторів). Ліктори йшли попереду них зі жмутами пруття і вкладеними в них сокирами.
81. Астролябія — стародавній астрономічний інструмент, який служив для визначення положень небесних світил. Опис його подає Птолемей.
82. Сузір'я ці означають початок окремих пір року. Так, знак Рака означає літнє сонцестояння, Терезів — осіннє рівнодення, Козерога — зимове сонцестояння, Овна — весняне рівнодення.
83. А а р о н — брат Мойсея; його розкішне вбрання описане в біблії.
84. Тропічний рік, або астрономічний — проміжок часу, протягом якого Сонце двічі проходить точку весняного рівнодення; сидеричний, або зоряний рік — період повного обертання Сонця (365 днів 6 год. і 9 сек.), тобто повернення Сонця до тої самої точки неба. Внаслідок т. зв. процесії, тобто переміщення точки весняного рівнодення, тропічний рік коротший від сидеричного на 20 хв. 20,3 сек. (365 днів 5 год. 48 хв. і 46,5 сек.).
85. Йдеться, очевидно, про поступову зміну нахилу екліптики до екватора.
86. Головою Дракона називається висхідний вузол Місяця, тобто точка, в якій Місяць, рухаючись на північ, перетинає екліптику. Хвостом Дракона називали низхідний вузол Місяця, тобто пункт, в якому це світило перетинає екліптику, рухаючись на південь. Ці вузли завершують повне обертання через кожні 19 років (точніше 18,6 року). Кампанелла має на увазі саме їх.
87. Кампанелла приписує соляріям астрономічну систему, яка являє собою суміш положень астрономії і астрології, а також його власних фізичних і філософських поглядів. Як видно з цього астрономічного екскурсу, він, хоч і захищав геліоцентричну систему Коперника і Галілея (виступив на захист останнього в окремому творі), але у вирішенні питання, якій системі дати перевагу, геоцентричній давньогрецького вченого Клавдія Птолемея чи геліоцентричній Коперника—Галілея, займає хистку позицію. Це, зокрема, знайшло свій вияв у реченні: "Разом з тим солярії не мають твердої певності, чи Сонце є центром нашого світу..."
88. Арістарх Самоський (кінець IV — перша пол. III ст. до н. е.) — давньогрецький астроном, який вважав, що планети Земля і Місяць рухаються всередині сфери нерухомих зір, в центрі якої розміщене нерухоме Сонце. Земля рухається навколо Сонця по колу, обертаючись при цьому навколо своєї осі.
89. Ф і л о л а й (V ст. до н. е.) — давньогрецький філософ, учень Піфагора. Із фрагментів його творів деякі вчені припускають, що він перший відстоював геліоцентричну доктрину.
90. Про таке пророцтво Ісуса Христа мовиться в Євангелії від Луки (розд. 21).
91. Арістотель твердив, що світ не був створений, а існував вічно. Це суперечило вченню християнської релігії про те, що світ створив бог.
92. Аномаліями називають в астрономії відхилення від рівномірного кругового руху небесних світил.
93. Ексцентрики і епіцикли — астрономічні терміни, впроваджені в науку давньогрецькими астрономами. Так, поняття ексцентриків впровадив у астрономію Гіппарх для пояснення нерівномірного руху Сонця і Місяця. Терміном "епіцикл" кори— стувався Птолемей, який твердив, що планети рухаються по епіциклу, тобто малому колу навколо якогось центру, а цей в свою чергу рухається навколо Землі по великому колу. Терміном "епіцикл" послуговувався і Коперник, але в іншому значенні, ніж Птолемей. Він ужив його для пояснення неправильностей у дійсних рухах планет, які не можна пояснити ексцентричністю орбіт.
94. На відміну від Птолемея, який визнавав існування декількох небес, або сфер.
95. Кампанелла дає розгорнутий опис руху планет, які рухаються вперед, назад або зупиняються, з власними поясненнями цих явищ. Вражає той факт, що він вважає зворотний рух планет, всупереч загальноприйнятим поглядам сучасників, уявним, а не дійсним.
96. Квадратура — таке положення планети, коли прямі, проведені від Землі до планети і до Сонця, утворюють прямий кут (для Місяця — це перша й остання чверті); протистояння (опозиція) — це положення планети в точці, протилежній Сонцю; для Місяця — це повня; сполучення — положення планети перед або за Сонцем, для Місяця — молодик.
97. Трохи вище Кампанелла твердив, що солярії визнають лише одне небо. Згадка про перше небо суперечить попередньому. Тут автор "Міста Сонця" йде за термінологією Птолемея, який визнає більшу кількість небес.
98. Настільки Місяць протягом доби пересувається на небі.
99. Мандрівні зорі — калька з грецької назви планет (досл. "блукаючі зорі").