— Щира правда, ваша вельможносте! Але якщо в кого жовток твердий, то хіба ж це не серце в нього зачерствіло? І хіба ж не від твердосердих усе лихо в світі?
— Глибока думка й чудово висловлена, дорогий писарю! — похвалив міський голова. — Ви це запишіть, мій любий, а я накажу надрукувати й розповсюдити: нехай увесь світ знає, що таке наші круті.
І справді, цю суцільну нісенітницю, цю вигадку яйця з дірявим розумом незабаром надрукували і широко розповсюдили.
Тепер, якщо кому треба було взяти в магістраті бланк чи довідку з печаткою, йому неодмінно тицяли до рук листівку, де розтлумачувалося, чому круті є винуватцями всіх лих, які спіткали місто.
Розумніші сміялися й казали:
— Наш голова без клепки в голові. Чи з крутим, чи з рідким жовтком, а яйце однаково яйце!
Зате на дурніших папірець справив велике враження. Вони зашепотілися поміж собою:
— Щось воно та є! Ви ж погляньте на цих крутих! Вони всі багаті! Роз'їлися нашим коштом!
Родини крутих були здебільшого таки заможні, бо приїхали до Старого Яйцеграда з чужини й мусили, щоб досягти добробуту, працювати старанніше, аніж корінні мешканці, що завжди могли мати допомогу від своїх.
Та про це старояйцеградці не думали. Вони бачили тільки багатство крутих і через те не довіряли їм, заздрили й навіть лютилися на них.
Ненависть до крутих назбирувалася, як теплота в трухлій деревині. Розумніші почали боятись: тепер досить малої іскри, щоб спалахнула пожежа.
Приїжджі з інших міст — там помідори, айва, цибуля чи картопля — дивувалися, що на крутих така напасть: на свіже око це здавалось безпідставним. Загальноміська "Томатна газета" навіть вирядила до Старого Яйцеграда свого спеціального кореспондента з метою глибшого вивчення становища в цьому місті.
Цей кореспондент повідомляв: "Громадська думка в місті отруєна, внутрішній лад порушено щонайглибше. Як гадають іноземні спостерігачі, дальший розвиток ситуації в цьому ж напрямку, розпалювання найбільш ницих інстинктів мешканців може призвести до заворушень".
Родина Жоффток-Камінських, що спочатку просто не зважала на всілякі балачки, не могла тепер не помітити, до чого йдеться. Майже ніхто вже не купував у них капелюхів, хіба що нечисленні друзі та приїжджі. Торгівля занепадала, й багато сусідів з ними не віталися.
Отоді вони почали думати про самозахист і запросили всіх крутих до себе на пораду. Тож якось уночі в господі Жоффток-Камінських зібралися всі круті з родинами, — декотрі доти не були навіть знайомі одне з одним. Вікна в будинку щільно позавішували.
Штарралупкенберги — ті, що виготовляли старовинні годинники у формі яйця, — радили виїхати зі Старого Яйцеграда. Люстермаєри, оптові торгівці келишками для яйця, наполягали на тому, щоб подати до парламенту скаргу на Жовтяніцлера. Сковзітцліхи, великі торговці сіллю, пропонували поговорити з одним міським радником, з яким були в дружніх стосунках.
Але Жоффток-Камінські мали певні заперечення проти кожної з цих пропозицій.
— Виїхати з міста означало б визнати, що всі ці злісні вигадки — правда, — казали вони. — Скарга до парламенту лише роздмухає дрібні жарини недовіри до нас у справжнє полум'я відвертого цькування. І якщо ми й залучимо на свій бік одного міського радника, то це далеко не весь магістрат.
— То що ж нам робити? — зітхали Штарралупкенберги. — За яких чверть року ми вщент розоримося… А якщо цей Жовтяніцлер не покине свого, то одного чудового дня достойні співгромадяни підпалять наші будинки й переб'ють нас усіх нашими ж таки чайними ложками.
Аж опівночі щось надумали хоч більш-менш розумне.
— Хіба кожному яйцю заборонено зваритися накруто? — спитав добродій Жоффток-Камінський. — Зробімо величезну яйцеварню й умовмо всіх мешканців міста поваритися накруто. Хто сам зварений круто, той не збиватиме бучі проти інших крутих.
— Ви забуваєте, — нагадав добродій, Штарралупкенберг, — що бути звареним накруто нині вважається ганебним. Хто ж це вам добровільно накликатиме на себе ганьбу?
Усі знов безпорадно замовкли.
Нарешті пані Люстермаєр сказала:
— Це добра думка — умовити всіх поваритися накруто. Тільки зробити це треба цілком таємно. Кожен із нас ще має в місті бодай кількох приятелів. Пояснімо їм, наскільки простіше жити, якщо ти зварений накруто. Переконаймо їх поваритися круто і будемо сподіватись, що й інші вчинять за їхнім прикладом.
Цю пропозицію схвалили, і другого ж таки дня всі круті поїхали з візитами до тих своїх небагатьох друзів, які зосталися в них серед сирих і м'яко зварених яєць.
Добрячий то був шмат роботи — під лихий час цькування всіх крутих умовляти інших зваритись накруто. Але оскільки Жоффток-Камінські, Штарралупкенберги та всі інші круті урочисто пообіцяли мовчати, як мертві, про таємне варіння накруто, за два тижні справді чималенько яєць потайки стали крутими, а тоді вже, раді власній щойно здобутій твердості, підмовили своїх приятелів, щоб ті й собі потайки поварилися накруто. Невдовзі гурт громадян, які стали крутими, щоб краще протистояти ударам чайної ложки долі, помітно зріс.
Отак мешканці Старого Яйцеграда один за одним вислизали з тенет Жовтяніцлера. Він і сам це помітив, та тільки став ще гостріший на язик. Коли його повідомили про таємні збори крутих, він наказав скрізь поширити чутку, що покидьки яєчного світу — круті — ночами поїдають своїх власних дітей. На засіданні магістрату (половина членів якого вже були круті) він верещав:
— Панове радники! Від імені всіх чистокровних яєць я вимагаю усунути всіх нечистокровних — круто зварених — з усіх державних посад, громадських організацій і з торгівлі! Я вимагаю прийняти закон про чистоту жовтка! Геть круто зварених!
Після цієї промови радники вперше виразно розійшлися в поглядах. На жах собі, Жовтяніцлер переконався, що на його боці — менш як половина радників, і тоді він надумав вийти на площу.
Міський голова мав у місті ще цілу купу послідовників, а це не дрібничка. Все то були зіпсуті яйця, що з дурного розуму шукали причини своїх власних лінощів і недотепності не в собі, а в комусь іншому. Оцих-то молодців і зібрав Жовтяніцлер якось у неділю на ратушній площі. Вони на всю горлянку вигукували заклики, що їх підсунув їм Жовтяніцлер: