Ми різні, але...

Сторінка 5 з 5

Гаррі Гаррісон

— Це результат вибіркової хірургії. Наша медицина набагато випереджає вашу. Досягнення в цій галузі — це ще одне з того, що ми могли б запропонувати.

Я спробував уявити, який вигляд вона має насправді, потім постарався не робити цього. Здається, краще зупинитися на тому вигляді, який я знаю. Особливо після минулої ночі. О, ця ніч!..

— Мені... мені дуже прикро за вчорашнє. Боюся, я поводив себе трохи...

— Я одразу все зрозуміла. Від вас страшенно тхнуло спиртним. Я подумала, що ви наробите дурниць, якщо я почну сперечатися. Світла запалити я не могла, адже був відкритий прилад для просторового копіювання. Я тоді саме робила свій паспорт. Мені здається, що я вибрала найкращий вихід.

— Так, ха-ха, найкращий. Радий, що ти на мене не сердишся.

— Я взагалі нічого не відчула. Це могло б зацікавити мене, якби я була антропологом чи зоологом. Хоча цей випадок допоміг мені дещо зрозуміти. Певна, що й вас це зацікавить. Як я вже казала, у нас дві статі. Для першого контакту з цим світом я прибрала подобу вашої жінки, що, як запевнили мене екзобіологи, буде одночасно приваблювати й нагадувати про материнство, викликаючи в чоловіків бажання захистити мене...

— Занадто велика жіночність викликає й інші бажання.

— Тепер я це знаю й повідомлю наших спеціалістів. А вам я хотіла сказати, що вигляду жінки прибрала тільки на час перебування тут.

— То тоді ти...

— Чоловік. Саме так. Один з керівників нашої великої корпорації.

Я не помилився. Вона — тепер уже він, і мій батечко справді добре порозумілися б. Біографія батька, яку він власноруч написав, рясніла тими ж словами. Один з керівників... найбільша корпорація... Може, вони й були з різних планет, та думали однаковісінько. Вони були часткою чітко відлагодженої системи, і думка про те, що ця система простягається з одного краю галактики в інший, пригнічувала. Але мені нема чого жалітися. Відтепер я, мій мільйон і мої проценти також ставали її часткою.

Переклала з англійської Людмила Бутенко.

Наука і суспільство, 1989, №7 – с.73-81