А король впевняв, що і він не чого іншого хоче, лиш щоб раз в Європі запанував мир, щоб вона позбулася гніту й тиранства, котре спричиняє так багато лиха та спиняє розвиток народів. Ані України, ні Росії, ні Польщі він до шведської держави приєднювати не хоче, але бажає собі, щоб скрізь сиділи на престолах володарі, які мудро, справедливо й людяно володіли б своїми народами та не кривдили і не катували людей.
"П'ю за визволення великої і багатої від природи української землі!" — кликав король.
"П'ю за воєнні успіхи вашої королівської милості і на славу хороброго шведського лицарства!" — відповів гетьман.
"За визволення України! За славу Швеції!" — лунало кругом.
Вечоріло, як гетьман сідав на свого білого коня. Зривався вітер. Мерзло.
"Мабуть, скоро прийде цього року зима",— казав до гетьмана Орлик.
"Щоб тільки не московська",— відповів журливо гетьман.
Білий кінь ставав, гетьман наслухував.
"Нічого не чуєш, Пилипе?" — питався свого писаря.
"Ні, ваша милосте".
"А мені здається, ніби в Батурині ревуть гармати".
"За визволення України",— доповів Орлик.
"Батурин..." — сказав журливо гетьман.
"Батурин..." — доповів, зітхаючи, Орлик.
Видавці складають глибоку подяку пані Філомелі Чучман-Дужинській, яка люб'язно надала для підготовки даного видання прекрасно збережений у її власній бібліотеці примірник першодруку трилогії.