Оперета на 4 дії
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Настя Богуславиха, сотничиха, багата вдова. Маруся Богуславка, її дочка. Панас, її син, молодий козак.
Богдан Сопілка, хорунжий, посажений батько на Марусиному весіллі.
Василь Тетеря, козацький полковник, Марусин жених.
Іван Коркішка, дружко.
Любка, старша дружка.
Галя, світилка, дівчина.
Варка, свашка, молодиця.
Томило, старий козацький гетьман.
Байда, гетьман.
Кобзар.
Козак.
Юсуф-паша, другий Марусин чоловік. Євнух.
Дружки, Богуславчин рід, гості, поїжджани, світилки, свашки, старости, дружки, бояри, музики, козаки, татари, яничари, муеддини, жінки Юсуфа, прислужниці в сералі, запорожці, Марусині діти, молодиці та дівчата.
Дія діється в XVI віку. Між II і III діями минає 6 літ.
ДІЯ ПЕРША
Настина світлиця, убрана по-весільному й освічена. В світлиці двоє дверей; серед світлиці стоїть довгий стіл, застелений білими скатертями, на столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхи в тарілках. Настя ходить коло стола, кладе коровай і порядкує. Рід і гості сидять і стоять збоку. Дружки вбирають гільце калиною, барвінком, колосками жита й вівса.
ВИХІД 1
Настя, Богдан, Панас, дружки, рід і гості.
Дружки (в'ють гільце й співають). Благослови, боже, Пречиста госпоже! І отець і мати
(кланяються Насті й Богданові)
Своєму дитяті Се гілечко звити, Свій рід звеселити.
Настя й Богдан.
Благослови, боже, Пречиста госпоже, Нашому дитяті Се гілечко звити І рід звеселити.
Дружки й рід.
Благослови, боже, Пречиста госпоже,
Та нашій княгині Се гілечко звити, Марусю звеселити.
Панас (йде до кімнати, одчиняє двері).
Сестро моя! краса твоя — слава моя. Час тобі на посад сісти
ВИХІД 2
Настя, Богдан, Панас, Маруся, Любка, дружки, рід і гості. Маруся виходить в квітках, стрічках, з вишиваним рушником у руках. Коло правого вуха два віночки, звиті з волочки на обручиках. Маруся кланяється Насті й Богданові, цілує їх у руку, потім кланяється усьому родові й гостям. За нею виходить старша дружка,
Любка.
Маруся (кланяючись матері й посаженому батькові).
Ой мій батечку, Моя матінко! Дякую вам За хліб, за сіль. Благословіть мені На посад сісти.
Панас подає Марусі кінець шовкової хустки, а за другий кінець веде її на посад; за нею йде старша дружка, потім усі дружки рядом одна за другою.
Дружки, рід й гості (торжеств енно).
Ішла Маруся на посад, Зострічав її господь сам, А той посад )
Янгол писав bis
Од господа бога. І Писали його малярі Темної ночі при зорі, Темної ночі
При свічі, І Ясного сонця — )bis
Віконця. і
Маруся сідає за столом на покуті, коло неї старша дружка. Усі дружки сідають кругом стола. Настя порядкує: передає з кімнати через слуг тарілки з горіхами, родзинками.
Дружки.
Летять галочки у три рядочки,
А зозуля попереду.
Усі галочки по лугах сіли,
А зозуля на калині.
Усі галочки защебетали,
А зозуля закувала.
Ідуть дружечки у три рядочки,
А Маруся попереду.
Усі дружечки по лавках сіли,
А Маруся на посаді.
Усі дружечки та й заспівали,
А Маруся заплакала.
Чого ж ти плачеш, чого жалуєш,
Молодая княгине?
Чи жаль же тобі батенька свого,
Чи подвір'ячка його?
Не жаль же мені батенька мого,
Ні подвір'ячка його;
Ой, як жаль мені прогуляннячка
І свого прибираннячка,
Ой, як жаль мені русої коси
І дівоцької краси!
Богдан підносить на тарілці чарку вина й частує Марусю. Маруся цілує його в руку.
Маруся.
Частуй, частуй, панотченьку,
Тепера мене! Бо тепер я, панотченьку,
Гостина в тебе.
(До матері, котра стоїть з тарілкою й чаркою вина).
Частуй, частуй, моя мати,
Тепера мене, Бо тепер я, моя мати,
Гостина в тебе. Не раз, не два, моя мати,
Ти заплачеш, Поки мене в своїй хаті
Ти побачиш.
(Маруся бере од Богдана чарку з вином і вмочує губи).
Богдан і Настя (разом).
Не раз, не два, моя дочко,
Я заплачу, Поки тебе в своїй хаті Та побачу.
Настя частує Марусю. Маруся цілує її в руку й п'є. Дружки й рід.
Мати дочку частує, Щастя-долю дарує. Випий, випий, Марусе, Повную, повнесеньку З щастям-доленькою.
Богдан і Настя частують дружок і гостей. За кулісами чуть музики, потім співи: йде поїзд.
Поїзд (за кулісами).
Пусти, свату, в хату! Тут же нас не багато: Дев'ять бояр кіньми І два братики рідні; Дві сванечки в возі На лютім морозі. А ми тобі не докучимо, Тільки шати пересушимо. А в нас такі шати, Щоб Марусю взяти. Коло дверей стає Панас з шаблею.
Дружки й рід (на сцені).
Ми вас не знаємо,
В хату не пускаємо! Поїзд (за сценою співає жалібно, аж проситься).
Ой, доки ми та стоятимем,
Сиру землю топтатимем
Червоними чобітками,
Золотими підківками.
Ой, якби ви, свати,
Вийшли б до нас з хати
До хати прохати,
Бояр частувати. В світлицю входить Іван Коркішка, дружко, з чотирма дружками. Коркішка держить на тарілці дари і зараз дарує Панасові хустку й кинджал. Панас ховає шаблю в піхву й оступається од дверей.
ВИХІД з
Ті самі, Іван Кор кіш к а і чотири дружки.
Іван Коркішка.
Перший дружко ввійшов Та ударив чолом Перед вашим столом, Та й ударив чолом Перед усім родом, Перед Марусею, Княгинею молодою.
(Кланяється Марусі й родові й дає дари Насті й Богданові).
Всі дружки.
Перші дружки ввійшли Та вдарили чолом Перед нашим столом, Перед родом-родиною, Княгинею молодою.
Одна дружка бере кухоль і полумисок, зливає воду дружкам на руки й подає рушник.
Дружки.
Миють дружки ручки, Поглядають на кілочки, Чи не висять рушнички У нашої паняночки.
Дружки виходять з світлиці й зараз вертаються. За ними входить Василь Тетеря; кругом його багато дівчат світилок і молодих свашок з засвіченими трійцями в руках, між пучками калини й васильків. Світилка Галя держить в руках при трійці в пучку зілля шаблю. Потім йдуть бояри, свати й гості, за ними музики.
ВИХІД 4
Настя, Богдан, Маруся, Любка, Іван Коркішка, Василь Тетеря, Панас, Варка, Олеся, Галя, дружки, рід, гості, боя р*и, свати
й музики.
Поїжджани (стають коло самого порога й співають, прохаючи).
Пусти, свату, в хату, Тут же нас не багато:
Бояри, та світилки,
Та свашки-чорнобривки.
Дружки й рід (грізно).
Не наступай, Литва! Не наступай, Литва! Бо буде в нас битва. Будем бити, воювати, Та Марусі не давати. Не наступай, Литва! Буде у нас битва!
Поїзд (просить).
Ой сватоньку, ласкав!